КВАЧ ЯРОСЛАВ ПЕТРОВИЧ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА СТРАТЕГІЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь розробленості проблеми, визначено мету, методологію і завдання роботи, розкрито наукову новизну та практичну значимість дослідження, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів роботи.
У першому розділі – “Теоретичні основи інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу” – розкриті особливості сутності та ролі формування паливно-енергетичного комплексу України, наведені стратегія інвестиційного забезпечення розвитку ПЕК та його методологія державного регулювання.
Забезпечення економіки та соціальної сфери країни основними видами кінцевих енергоносіїв (електричною та тепловою енергією, природним газом, моторними та котельно-пічними видами палива), а також сировинними ресурсами для потреб хімічної, нафто- та вуглехімічної, металургійної промисловості (коксівним вугіллям, продуктами нафто- та газопереробки) є складною проблемою, вирішення якої покладено на підприємства паливно-енергетичного комплексу України. Особливості формування підприємств ПЕК України показали, що вони працюють в технологічно складній, територіально розгалуженій системі з видобування, виробництва та транспортування паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), що поєднує потужну електроенергетичну систему, систему теплопостачання, вугільну, ядерну газову, нафтову і нафтопереробну промисловості та сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання.
Саме тому в нових економічних умовах паливо й електроенергія розглядається як матеріальний ресурс і важливий матеріальний фактор розвитку та розміщення суспільного виробництва. В матеріалах дослідження показано слабку забезпеченість України власними енергоносіями та запропоновано перебудову структури виробництва з метою значного зменшення питомої ваги енергоємної продукції, впровадження енергозберігаючих технологій та сучасних досягнень науково-технічного прогресу, шляхом приватизації основних підприємств ПЕК.
Залишається актуальним пошук шляхів вирішення проблем законодавчого врегулювання взаємовідносин між державою та приватизованими підприємствами ПЕК, щодо енергозабезпечення регіонів, в яких вони знаходяться, залучення інвестицій, отримання бюджетних коштів на розвиток енергетики та захист прав споживачів.
Для створення публічних акціонерних підприємств необхідно розпочати розвиток національного фондового ринку, інтегрованого з відповідними міжнародними ринками і прийняти закон про основи функціонування публічних акціонерних компаній. Створення яких має стати одним із основних напрямів реформування відносин власності в ПЕК. Стратегічне значення для держави має функціонування підприємств ПЕК на засадах врегулювання питань на законодавчому рівні щодо ліцензійних умов, інвестиційних зобов’язань.
Стратегічним завданням діяльності ПЕК є забезпечення належного рівня енергетичної безпеки держави щодо захищеності національних інтересів в енергетичній сфері, який дає змогу задовольняти наявні потреби у паливно–енергетичних ресурсах (ПЕР) для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування національної економіки.
Енергетична безпека є надзвичайно актуальною проблемою для України особливо з огляду на обмеженість енергетичних ресурсів та невисоку енергетичну ефективність використання технологій.
У роботі обґрунтована гостра необхідність розробки нової теорії та методології узгодженого розв’язання енергетичних, економічних і екологічних завдань сьогодення, адже тільки за таких умов можна забезпечити стабільність та безпеку на глобальному й локальному рівнях. Важливим і принциповим тут є балансовий підхід у трикутнику «три – Е» (економіка - енергетика - екологія), що стає дедалі очевиднішою домінантою нинішнього століття. Запропонована стратегія показує сумарні інвестиції у розвиток ПЕК України за галузями, що наведені у табл. 1. Із їх даних випливає, що сумарні інвестиції у розвиток ПЕК України на період 2012 – 2030 роки складають 1726 млрд. грн., з яких 43,0% будуть освоєні в електро- і теплоенергетиці, 22,5% - в атомній енергетиці, 29,7% - в нафтовій промисловості та 4,8% - у вугільній. З цього випливає, що пріоритетним є розвиток електро- і теплоенергетики.