ЛЕКСИКОГРАФИЧЕСКОЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЕ СЛОВ-МОНОСЕМАНТОВ (на материале русского языка)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, сформульовано мету й завдання дисертації, окреслено теоретико-методологічні засади дослідження, визначається об’єкт та предмет роботи, її джерельна база, вказується її зв’язок з науковими програмами, планами, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подано інформацію про апробацію та публікацію  результатів дослідження.

У першому розділі «Однозначне слово в лексичній системі мови та лексикографії» висвітлюється коло теоретичних засад, на основі яких проведене дослідження; однозначне слово протиставляється слову багатозначному; розглядається макро- і мікроструктура словника та її зв’язок із тлумаченням моносемантів; порівнюються слово та поняття як об’єкти опису різних типів словників.

           У підрозділі «Однозначне слово в його протилежності слову багатозначному» йдеться про те, що одним зі шляхів підходу до вирішення складних питань, пов'язаних із вивченням слова і його значення, з дослідженням законів змін значень слів, є з'ясування різних типів або видів лексичних значень слова і способів або форм їхнього зв'язку в значеннєвій структурі слова. Лексичне значення у слові може бути єдиним (такі слова називаються однозначними, моносемантами), але може й співіснувати з іншими лексичними значеннями цього ж слова (такі слова називаються багатозначними, полісемантами).

Полісемія – це природний процес, який відбувається в будь-якій мові і який  може виникнути внаслідок як лінгвістичних, так і екстралінгвістичних факторів. Значна кількість багатозначних слів у будь-якій мові об'єктивно відсуває на периферію проблеми однозначності, тому кількість робіт, пов'язаних із моносемією, значно поступається кількості робіт із проблем багатозначності.

Проаналізовано існуючі визначення моносемантів у різних джерелах і запропоновано наступне визначення поняття «моносемант»: лексична одиниця, що відповідає одній певній одиниці змісту, тотожна одному об'єкту дійсності або одному поняттю.

Представлені у тлумачних словниках сучасної російської мови однозначні слова різноманітні за морфологічною структурою, віднесеністю  до тієї або іншої частини мови, входять у різноманітні тематичні групи. Однозначні слова досить різноманітні  з погляду як їхньої семантики, так і функціонального навантаження.

У підрозділі «Макроструктура й мікроструктура словника і її зв'язок із тлумаченням моносемантів» аналізуються різні точки зору на словник. Існує точка зору, що тлумачний словник повинен відмовлятися від слів й виразів, які не мають нормативного статусу, активно встановлювати «правильну», «зразкову» норму. Згідно з іншою точкою зору, словник не повинен нічого пропонувати й встановлювати, а повинен лише відбивати існуючий узус, тобто повинен неупереджено й об'єктивно реєструвати стан мови на даному етапі її розвитку. Останнім часом підкреслюється, що тлумачний словник повинен описувати дійсно існуючі в даний момент у даному мовному колективі мовні факти й на основі їхнього об'єктивного аналізу робити відповідні узагальнення.

В укладанні тлумачних словників найважливішим є визначення значень слів, розкриття їх реального змісту, показ різних відтінків значення і т. ін. Сучасне лексикографічне тлумачення значень слів базується на тому положенні, яке передбачає впорядкований, системний опис лексики мови.

Найважливішим компонентом макроструктури будь-якого лексикографічного твору є слóвник. У нього включаються всі одиниці мови, які входять у сферу опису і є входами словникових статей. У тлумачному словнику до реєстру слів будуть входити лексеми, а у словнику енциклопедичному, крім лексем, у слóвник будуть також включені словосполучення.

Як відомо, у лексикографічній практиці давно вже склалося уявлення про два основні типи словників: словники слів (філологічні, лінгвістичні словники) і словники понять (енциклопедичні словники, енциклопедії). Першу наукову типологію словників створює відомий вчений Л.В. Щерба (1940). У лінгвістичних подаються різноманітні відомості про слова, а в енциклопедичних словниках – про поняття або, як вважають деякі лексикографи, про денотати.

Поданий вище розподіл словників на дві групи відбивається й у характері словникової статті лінгвістичного та  енциклопедичного словників. Словниковою статтею називається кожний окремо взятий об'єкт опису словника і пов’язані з цим об'єктом словникові характеристики.

Найважливішою композиційною частиною словникової статті, основним компонентом у структурі її тексту є дефініція. Лексикографи все частіше порушують питання про необхідність вивчення форми, конструкції, синтаксису словникової дефініції, а головне – структурно-семантичних відношень між головним словом і його дефініцією.

Існує ряд точок зору на існуючі типи визначень. Словникова дефініція може бути: 1) логічною (значення слова визначається через найближчий рід і видову відмінність позначуваного предмета – родовидові; через відношення цілого й частини – партитивні; через обсяг – предметні, що узагальнено класифікують об’єкт); 2) лінгвістичною –  як наслідок лінгвістичних операцій аналізу, іноді цей тип називають структурним (через синоніми – синонімічні визначення, через антоніми – антонімічні, через словотворчі формули – дериваційні; синтагматичні, відсильні).

Особлива увага приділяється тлумаченням-посиланням. Істотне значення для тлумачного словника має ефективне використання визначень, які дозволяють уникнути непотрібних повторень, значно скорочують обсяг словника без зменшення його змістовності, але не полегшують користування словником, навпаки, звичайно ускладнюють  одержання необхідних довідок. Вони, без сумніву, вимагають більше часу для наведення довідки, ніж звертання до прямих визначень, оскільки доводиться знайомитися не з однією, а двома-трьома, а іноді чотирма словниковими довідками в різних місцях тексту. Крім того, самі по собі вони не дають точного формулювання шуканого значення слова, а тільки підводять до нього. Для одержання ж потрібної довідки потрібен ні тільки додатковий час, але й уміння здобути потрібну інформацію із пропонованих визначень – тлумачень. При цьому далеко не кожний може одержати саме ту інформацію, яка необхідна для розуміння й правильного застосування пояснюваного слова.

Здійснений огляд теоретичних аспектів дослідження довів, що лексикографія має широку номенклатуру способів тлумачення слова, застосовану до однозначних слів.

Третій підрозділ «Слово й поняття як об'єкти опису різних типів словників» присвячується теоретичним положенням, які пов'язані з проблемою розмежування слова й поняття. Слово, пов'язане з поняттям протягом усього його  розвитку, відбиває процес зміни поняття, що, як відомо, відрізняється великою складністю. Поняття – це одна з основних форм мислення, за допомогою якої реальна дійсність узагальнено відбивається в нашій свідомості. Кожне поняття має дві основні характеристики – обсяг і зміст. Обсяг поняття – це клас певних явищ, узагальнених у ньому, а зміст – сукупність істотних ознак цих явищ. Об'єктивний характер номінативних слів ріднить їх з поняттями. Лексичні значення, як і поняття, –  це свого роду розумові «концентрати», згустки людських знань про певні фрагменти й сторони навколишньої дійсності.  Значення слів, як і поняття, базуються на специфічній формі відбиття дійсності – узагальненні й абстракції. В основі слів і понять завжди лежить узагальнення, тобто відбиття того загального, постійного й стійкого, що приховано в різноманітті й нескінченній мінливості явищ.

Філософи різних часів намагалися глибоко вникнути в найважливіші проблеми номінації, розглядаючи їх на широкому філософському тлі в рамках учення про пізнання. Ними сформульовані найважливіші положення, що зберігають актуальність у сучасній лінгвістиці:

-  необхідно формувати номенклатурну систему мови науки;

- наукова термінологія повинна суворо відображати зміст поняття;

- правильно визначити обсяг і зміст терміна можна тільки в тому випадку, якщо докладно розглядати сутність одиничного і загального, правильно встановлюючи їхнє співвідношення;

- систему найменувань можна й потрібно вивчати як виявлення особливостей самих об'єктів дійсності.

Лінгвісти-дослідники цього питання Д.І. Арбатський, В.В. Виноградов, С.Д. Кацнельсон, М.П. Мостовенко та ін. одностайно визнають, що в основі значення слова лежить поняття, однак прагнуть знайти між ними відмінності, висуваючи то один, то інший аргумент на доказ тези: значення слова не тотожне поняттю. Специфічність цих критеріїв, вважають дослідники, і полягає у відсутності повної відповідності між змістом, вираженим словом, і поняттям, з яким слово пов'язане.

І мовне значення, і поняття є категоріями мислення. Те й інше суть відбиття миру в нашій свідомості. Але це різні види відбиття. Якщо поняття – це повне (на даному рівні пізнання) відбиття у свідомості ознак деякої категорії об'єктів або явищ, то мовне значення фіксує лише їхні розпізнавальні ознаки.

У другому розділі «Однозначне слово в текстовій тканині словників» надані кількісні характеристики моносемантів у тлумачному та енциклопедичному словниках; частиномовна та стилістична віднесеність слів-моносемантів; однозначні терміни у тлумачному та енциклопедичному словниках; фактори, що закріплюють існування однозначного слова у словниках.

У першому підрозділі «Кількісні характеристики моносемантів у тлумачному й енциклопедичному словниках» порівнюється кількісний і якісний склад моносемантів у лінгвістичному й енциклопедичному словниках. Під час дослідження ми використовували контент-аналіз –   кількісний метод, який припускає числову оцінку якихось компонентів тексту, що може доповнюватися також різними якісними класифікаціями й виявленням тих або інших структурних закономірностей.

У БТС нами було проаналізовано 2265 слів-моносемантів, що становить 59,21% від загальної кількості досліджуваних слів (3822). У БРЭС із загальної кількості відібраних для аналізу слів (3499) однозначними виявилися 3383, що становить 96,68%.

Як згадувалося вище, лінгвістичний словник і енциклопедичний словник не збігаються в кількісному і якісному відношенні. При порівнянні тлумачень слів-моносемантів було відзначено, що існують слова, які є однозначними в енциклопедичному словнику, а у тлумачному словнику – багатозначними. Наприклад: бисер, валериана, верста, город, заклепка, скафандр. Є також слова, які є однозначними у тлумачному словнику, а в енциклопедичному – багатозначними. Наприклад: горицвет, слóвник. Слова градация, дегазация у тлумачному словнику мають по одному значенню, а в енциклопедичному словнику їм відповідають слова-омоніми. Однозначним словам-омонімам домино, док, вертеп у тлумачному словнику відповідають багатозначні слова в енциклопедичному словнику.

Можна припустити, що наведена вище думка вчених про досить незначну кількість слів-моносемантів у сучасній російській мові базується на вивченні мовної практики й використання в мові частотних слів. З метою перевірки даного припущення ми проаналізували віднесеність слів, представлених у частотному словнику, до однозначних або багатозначних. Для дослідження нами було використано «Частотный словарь русского языка» (1977) під редакцією Л.М. Засоріної. За нашими спостереженнями ми можемо зробити висновок: чим менший показник частотності, тим більша кількість моносемантів зустрічається серед цих слів. Тобто, дані дослідження підтверджують думку про те, що в розмовній лексиці моносемантів не так багато. Можна припустити, що розмовний стиль тяжіє до полісемії, на відміну від книжкових стилів. Для перевірки або спростування цієї думки ми розглянули частиномовну й стильову співвіднесеність слів-моносемантів.

У другому підрозділі «Частиномовна й стилістична віднесеність слів-моносемантів» аналізуються слова-моносеманти з точки зору їх морфологічного складу та стилістичної віднесеності. Найбільшу схильність до моносемії виявляють іменники – 52,7% від загальної кількості досліджуваних моносемантів і 31,2% від загальної кількості слів на досліджуваних сторінках. Прикметники-моносеманти становлять 18,6% від загальної кількості моносемантів і 10,9% від загальної кількості слів, у той час як моносемантичними є 26,5%  дієслів від загальної кількості моносемантів і 15,7% від загальної кількості слів. Це можна пояснити тим, що ознаки предметів і дії мають одне значення за своєю лексичною природою. Прислівників усього 1,5% від загальної кількості моносемантів і 0,89% від загальної кількості слів. Таким чином, загальна кількість знаменних частин мови серед досліджуваних моносемантів становить 99,3% від всіх моносемантів.

Більшість моносемантів стилістично не марковані. Загальна кількість маркованих моносемантів – 27,6% від досліджуваного обсягу. Ми пропонуємо 54 стилістичні позначки, які ми зустріли на досліджуваних сторінках, розділити на 4 класи, а саме: позначки, що характеризують розмовну форму сучасної мови; позначки, що характеризують хронологічне розшарування лексики; позначки, які характеризують книжкову форму сучасної мови й які передають емоційно-експресивну оцінку; позначки, що характеризують спеціальну й вузько професійну лексику.

Найбільше у словнику слів-моносемантів, маркованих позначками розмовного класу, – 60,2% від числа всіх стилістично позначених слів-моносемантів (18,7% від загальної кількості всіх досліджуваних слів-моносемантів). Слова-моносеманти, марковані позначками спеціального й професійного класу, тобто терміни, перебувають лише на другому місці – 23% від числа всіх стилістично маркованих слів-моносемантів (7,1% від загальної кількості всіх досліджуваних одиниць). Відповідні показники для класів книжково-емоційної й застарілої лексики ще нижчі – 12% (3,2%) і 4,8% (1,5%). Передбачалося, що спеціальні значення, які представляють культурну сферу словника даного суспільства, повинні переважати над будь-якими іншими стилістично маркованими типами значень, у тому числі й над розмовно-експресивними значеннями, що становлять собою «ядро» мовної системи. Те, що в даному словнику спостерігається зворотне співвідношення, доводить, що не тільки терміни прагнуть до однозначності.

Подальше поглиблення в питання про стилістичну структуру словника літературної мови може бути здійснено, якщо ми розглянемо специфіку різних лексико-граматичних класів слів (частин мови) відносно різних класів стилістичних позначок. Серед трьох знаменних частин мови (іменник, дієслово, прикметник) у досліджуваному словнику найбільшою мірою позначеними виявляються значення дієслів – 43,9% від загальної кількості. Кількість стилістично позначених однозначних дієслів - 264 з 601.

Ступінь загальної стилістичної маркованості значень іменника виявляється нижчим: зафіксовано 28,3% маркованих значень іменника від загального числа всіх значень цієї частини мови (в абсолютних цифрах відповідно – 338 з 1194). Наступними за ступенем маркованості є прикметники – 18,8% (79 з 419).

Кількість стилістично маркованих іменників значно б збільшилася, якби були позначені всі слова типу анемон, антибиотики, бит, бициллин, геоэкология, гепатит, радиология, сераделла, твердофазный, хлораты, хронотерапия й ін., які містять віднесення до спеціальних сфер усередині тлумачення. Також кількість спеціально-професійної лексики збільшилася б, якби були позначені похідні слова: анемия (позначено мед.) – анемичний (позначка відсутня).

Наступний підрозділ «Однозначні терміни в тлумачному й енциклопедичному словниках» присвячено науково-технічній термінології, яка є одним із найважливіших шарів, що поповнює словниковий склад російської мови. Термінологія представлена як в тлумачному, так і в енциклопедичному словниках. Мовні новації з галузі спеціальної термінології порушують питання про те, що вважати фактом загальнолітературної мови, а що відносити до категорії вузькоспеціального вживання. Це безпосередньо пов'язано з проблемою відбору спеціальної термінології у тлумачний словник літературної мови. Відомо, що процес проникнення спеціального терміна в загальнолітературне вживання починається з того моменту, коли поняття, що виражається терміном (або відповідна реалія) стає загальновідомим, коли його опановує значна частина носіїв тієї або іншої мови. Предметом опису тлумачного словника повинна, на наш погляд, стати лише та спеціальна лексика, що проникла в систему загальновживаної лексики. Частина спеціальної лексики, що не пройшла зазначеного шляху, не є об'єктом опису тлумачного словника.

В останньому підрозділі другого розділу «Фактори, що закріплюють існування однозначного слова  у словнику» виявлені деякі чинники, які затримують перетворення однозначного слова на багатозначне або перетворюють багатозначне слово на однозначне. Серед них ми виокремлюємо такі:

1. Нейтральне багатозначне слово може в ході історичного розвитку втратити частину значень, тоді як збережеться тільки одне з них, що ввійшло в розмовну, вузькоспеціальну або іншу функціональну сферу.

ВОДИТЕЛЬСТВО, -а; ср. Высок. Руководство, предводительство. Под водительством великого полководца Суворова.

Як слово руководство, так і слово предводительство є багатозначними.

2. Словотворча структура слова значною мірою впливає на його семантичну структуру. Слово, утворене від багатозначного за допомогою суфікса або префікса, у ряді випадків стає однозначним.

 ПОПЕРЕЖИВАТЬ, -аю, -аешь; св. (что). Разг. Переживать некоторое время. Маленько п. и перестать.

ЗВЕРЁНОК, -нка; мн. зверята, -рят; м. Детёныш зверя. (1 зн.).

ЗДОРОВИЛА, -ы; м. Разг.-сниж. Рослый, здоровый, сильный человек.

Інколи слово, утворене від однозначного за допомогою суфікса, стає багатозначним: самолёт – самолётик (багатозн.), пчела – пчёлка (багатозн.).

3. Віднесеність слова до пасивного словникового запасу мови. Так, застаріла форма багатозначного слова може бути словом однозначним.

ЗАКЛАД, -а; м. Устар. = Залог (1.З.) Отнести шубу в з. Взять деньги под з.<> Биться об заклад (см. Биться). Удариться об заклад (см. Удариться). < Закладной, -ая, -ое. Устар. З-ая квитанция.

Неологізм, пристосовуючись до навколишньої дійсності, залишається певний час однозначним, поки не стане широко застосованим: байкер, кибергангстер, фрикер, хайджекер.

4. Соціальний фактор, пов'язаний із поширеністю тієї сфери діяльності, у якій однорідне слово є терміном.

ВТОРОЗАКОНИЕ, -е; ср. [с прописной буквы]. Религ. Пятая книга Ветхого Завета, одна из основных частей Пятикнижия Моисея (содержит проповедь единого для всех иудеев Бога и единого центра для отправления культа; название дано греческими переводчиками, т.к. книга представляет собой суммирование и повторение законов, изложенных в предшествующих книгах).

5. Етимологічний фактор також варто брати до уваги – очевидно, запозичене слово довше пристосовується до системи значень тієї або іншої мови, ніж слово, яке утворене за властивою мові моделлю.

РАТМАН, -а; м. [нем. Ratmann – советник]. В России в 18 –19 вв.: член органа городского управления (магистрата, ратуши, управы благочиния).

6. Однозначною є «позасловникова» лексика – розмовно-знижена лексика, сленг, не включена у словник: голимо, фигово.

7. При переході власних імен у загальні (антономазія) утворені імена загальні, як правило, є моносемантами.

БАЛАЛАЙКИН, -а; м. Неодобр. О продажном краснобае, наслаждающемся самим процессом вранья. · По имени персонажа очерков М.Е. Салтыкова-Щедрина «В среде умеренности и аккуратности» (1873 – 1878) и «Современная идиллия» (1877 – 1883).

Як показують кількісні підрахунки, подані нами в даному розділі, значна частина слів у словниках – моносеманти. З наших спостережень ми можемо зробити висновок, що чим менше показник частотності, тим більша кількість моносемантів зустрічається серед цих слів. Не тільки енциклопедичний словник є джерелом термінології, а термінологія широко представлена також і у тлумачному словнику.

Розділ ІІІ «Мікроструктура словника у відношенні до однозначного слова» присвячений особливостям структури словникової статті, що тлумачить моносеманти. Розглянуто ступінь креолізації як диференційну ознаку тлумачного та енциклопедичного словників; власні імена як невід’ємну частину енциклопедичного словника; словосполучення як вид заголовної одиниці в енциклопедичному словнику;  представлено ідеографічне поле моносемантів; запропоновані деякі можливості оптимізації тлумачення слів-моносемантів.

У підрозділі «Особливості структури словникової статті, що тлумачить моносеманти» нами зроблені наступні спостереження. Структура словникової статті енциклопедичного словника відрізняється від словникової статті тлумачного словника тим, що в ній, по-перше, відсутня граматична зона, стилістичні позначки, текстові ілюстрації й фразеологізми, не представлені похідні слова; по-друге, в ній може бути графічна ілюстрація, тобто ця словникова стаття являє собою креолізований текст. Залежно від характеру зв'язку зображення з вербальною частиною виділяються три основні групи текстів: з нульовою, частковою й повною креолізацією – цій проблемі присвячений окремий підрозділ «Ступінь креолізації як диференційна ознака тлумачного й енциклопедичного словників».

Серед засобів тлумачення моносемантів в обох словниках нами були відзначені такі, як дефініція, відсилання, синонімічний ряд, дефініція + енциклопедична довідка, дефініція + синонім, ряд дефініцій у межах одного тлумачення, дефініції зі змістовним варіюванням і зсувом, розшифровка скорочення, перифраз. Крім зазначених видів визначень, в енциклопедичному словнику спостерігаються й такі види тлумачень: дефініція + довідка – опис (звичайно поширений) із внутрішньотекстовим посиланням, визначення + переносне значення, поширене визначення й деякі інші.

               Слóвник моносемантів в енциклопедичному словнику також має такі істотні відмінності від слóвника тлумачного словника, як:

1) наявність повного спектра різних власних імен (прізвища, імена, географічні назви та ін.):

               ВАРЛАМОВ Ал-др Ег. (1801– 48), рос. композитор, певец. Мастер вок. лирики. Его музыка осн. на интонациях рус. нар. песни и гор. романса. Ок. 200 романсов и песен: «Вдоль по улице метелица метёт», «Красный сарафан», «На заре ты её не буди»;

2) словосполучень різноманітної структури.

Нами було виявлено близько 30 моделей словосполучень із підрядним і сурядним зв'язком: Сан-Стефанский мир, Северное море, Билль о правах, выслуга лет, Георгия орден, Георгий II, больших чисел закон, «Вокруг света», Балхан Большой и Малый, Высокогорская группа железорудных месторождений, Гвельфы и Гибеллини тощо.

У підрозділі «Ідеографічне поле однозначних слів» ми проаналізували ідеографічне поле моносемантів, розбивши їх на 10 тем. Встановлено, що слова-моносеманти поширені в різноманітних сферах людської діяльності, включаючи наукову, навчальну, господарську, побутову  тощо, але не зводяться тільки до термінології.

Теми й підтеми ідеографічного поля моносемантів є:

1. Атом. Всесвіт. Земля (Атом; Астрономія; Атмосфера; Метеорологія; Фізична географія).

2. Людина і її соціальне оточення (Тіло людини, будова, внутрішні органи; Медицина: розділи медицини, фахівець у галузі медицини, медичні прилади й інструменти, захворювання, методи дослідження, профілактики й лікування, ліки, лікувальні засоби; Одяг; Тканини; Типи будівель, приміщення і їхні складові; Меблі; Предмети побуту; Продукти харчування; Страви; Напої).

3. Природне середовище, сільське господарство (Квітник; Сад; Город; Овочі, фрукти і ягоди; Садовий інвентар, сільськогосподарські машини; Сільськогосподарські культури, бур'яни, кормові рослини; Породи собак; Конярство; Розведення домашньої худоби; Птахівництво; Бджільництво; Шкідники; Лісове господарство; Полювання; Рибальство).

4. Професії, ремесла й промисловість (Виробництво, підприємства; Професії, спеціальності).

5. Транспорт. Техніка зв'язку й інформації (Наземний транспорт; Водний транспорт; Повітряний транспорт; Техніка зв'язку й інформації).

6. Офіс, банки, фондова біржа.

    7. Суспільство (Гроші, прапори, геральдика; Збройні сили; Освіта; Кафе, ресторан, готель; Міліція, пожежна).

8. Відпочинок, ігри, спорт (Міські місця відпочинку; Ігри, розваги; види спорту; Спортсмени).

9. Культура. Мистецтво. Наука (Музичні інструменти; Казкові персонажі; Доісторична епоха; Церква; Мистецтво; Живопис; Письмо (писемність); Наука, фахівці з наук).

10. Фауна й флора ( Фауна; Флора).

В останньому підрозділі йдеться про «Деякі можливості оптимізації тлумачення моносемантів». Для більш ефективного сприйняття й розуміння моносемантів варто уникати дуже розповсюджених, перевантажених незначними деталями визначень, які відволікають увагу й ускладнюють пошук необхідної інформації, дефініцій.

Відсутність стилістичних позначок у слів, які автори відносять до нейтральної або загальновживаної лексики, може приводити до неправильного вживання їх у мові. Небажане тлумачення за допомогою слів, які відсутні у словнику, що має місце як у тлумачному, так і в енциклопедичному словниках. Необхідно вказувати номер значення полісеманта, якщо саме через нього пояснюється значення моносеманта, небажано використовувати однокореневі слова й граматичні форми слова для тлумачення значень, наводити як тлумачення переформулювання або інверсію. Дуже часто лексикографи використовують тлумачення слова через назву процесу, що цей предмет виконує, або через результат цього процесу, тим самим допускаючи тавтологію у визначеннях.

Визначення значення слова повинне бути вільним від хибного кола. (Хибне коло у визначенні проявляється в тому, що для характеристики поняття використовується інше поняття, у свою чергу зумовлене даним). Наприклад:

ЖЕНЩИНА, -ы; ж. Лицо, противоположное по полу мужчине…

МУЖЧИНА, -ы; ж.(указано в оригинале текста словаря) 1. Лицо, противоположное по полу женщине…

Таким чином, різноманітне поле моносемантів є важливою сферою різноманітних тлумачень як у лінгвістичних, так і в енциклопедичних словниках.

У Висновках констатовано основні теоретичні узагальнення та практичні здобутки здійсненого дисертаційного дослідження.

I. Об'єкт нашого дослідження – однозначні слова (моносеманти), які ми визначаємо наступним чином: лексична одиниця, що відповідає одній певній одиниці змісту, тотожна одному об'єкту дійсності або одному поняттю.

Поняття – це одна з основних форм мислення, за допомогою якої реальна дійсність узагальнено відбивається в нашій свідомості. Кожне поняття має дві основні характеристики – обсяг і зміст. Обсяг поняття – це клас певних явищ, узагальнених у ньому, а зміст – сукупність істотних ознак цих явищ.

Найважливішим компонентом будь-якого лексикографічного твору є словник. У нього включаються всі одиниці мови, які є входами словникових статей. У тлумачному словнику до складу слóвника входять лексеми, а до енциклопедичного, крім лексем, також включені словосполучення. Предметом тлумачення у філологічному словнику є слово, а в енциклопедичному – поняття.

II.  Загальний обсяг досліджуваного матеріалу склав 6548 словникових статей. У БТС однозначними виявилися 59,21% від загальної кількості досліджених слів, тоді як у БРЭС знайдено 96,68% моносемантів, що значно відрізняється від зазначених у лінгвістичній літературі (див., наприклад, роботи Р.О. Будагова).

У досліджуваному лінгвістичному словнику (БТС) ми розглядали однозначні слова, різноманітні за морфологічною структурою: іменник (остроугольник), прикметник (остроугольный), дієслово (остроумничать), прислівник (остроумно), прийменник (касаемо), числівник (несколько), частка (бишь), сполучник (буде), вигук (бис).

Що стосується частиномовної віднесеності, то найбільша схильність до моносемії виявляється в іменників – 52,7% від загальної кількості досліджуваних моносемантів і 31,2% від загальної кількості слів на досліджуваних сторінках. Прикметники-моносеманти становлять 18,6% від загальної кількості моносемантів і 10,9% від загальної кількості слів, у той час як моносемантичними є 601 дієслово, що становить 26,5% від загальної кількості моносемантів і 15,7% від загальної кількості слів. Службові частини мови становлять лише – 0,7% всіх моносемантів.

Що стосується стилістичного маркування, необхідно зазначити, що 27,6%  досліджуваних моносемантів є стилістично маркованими. Більшість моносемантів стилістично не марковані. У тлумачному словнику застосовуються позначки, що характеризують стилістичні, функціональні й інші особливості вживання слів. Для спрощення системи підрахунків нами виділено таки класи стилістичних позначок: позначки, що характеризують розмовну форму сучасної мови; позначки, що характеризують хронологічне розшарування лексики; позначки, що характеризують книжкову форму сучасної мови й передавальну емоційно-експресивну оцінку; позначки, що характеризують спеціальну й вузькопрофесійну лексику

У тлумачному словнику зафіксовано 60,2% слів-моносемантів, маркованих позначками розмовного класу, 23% слів-моносемантів, маркованих позначками спеціального й професійного класу та  12% і 4,8% відповідно для класів книжково-емоційної й застарілої лексики.

Серед трьох знаменних частин мови (іменник, дієслово, прикметник) у досліджуваному словнику (БТС) найбільшою мірою позначеними виявляються значення дієслів – 43,9% від загальної їхньої кількості. Ступінь загальної стилістичної маркованості значень іменника виявляється нижчим: виявляється 28,3% позначених значень від загальної кількості  всіх значень цієї частини мови. Далі за ступенем маркованості йдуть прикметники – 18,8%.

Значну частину масиву моносемантів становлять терміни, які широко представлені не тільки в енциклопедичному, але й у тлумачному словнику. При відборі термінів у тлумачний словник, на наш погляд, варто віддавати перевагу спеціальній лексиці, що відбиває основні категорії й поняття, а також науку в цілому і її розділи, прогресивні явища, перспективні методи, нові поняття.

III. Проведений нами аналіз словникових статей дозволяє виявити деякі чинники, які затримують перетворення однозначного слова в багатозначне або перетворюють багатозначне слово в однозначне. Серед них ми наводимо такі:

1. Нейтральне багатозначне слово може в ході історичного розвитку втратити частину своїх значень, тоді як збережеться тільки одне з них, що ввійшло в розмовну, вузькоспеціальну або іншу функціональну сферу.

2. Словотворча структура слова значною мірою впливає на семантичну структуру слова. Слово, похідне від багатозначного за допомогою суфікса або префікса, у ряді випадків стає однозначним. Слово, похідне від однозначного за допомогою суфікса, може  стати багатозначним.

3. Віднесеність слова до пасивного словникового запасу мови. Застаріла форма багатозначного слова може бути словом однозначним. Неологізм, пристосовуючись до дійсності, залишається певний час однозначним, поки не стане широковживаним.

4. Соціальний фактор пов'язаний з поширеністю тієї сфери діяльності, у якій слово, що цікавить нас, є терміном.

5. Етимологічний чинник також варто брати до уваги – очевидно, запозичене слово довше пристосовується до системи значень тієї або іншої мови, ніж слово, створене за властивою мові моделлю.

6. Однозначною є «позасловникова» лексика – просторіччя, сленг, не включені у словник.

7. При переході власних імен у загальні (антономазія) утворені імена загальні, як правило, є моносемантами.

IV. Структура словникової статті енциклопедичного словника відрізняється від словникової статті тлумачного словника тим, що в ній, по-перше, відсутня граматична зона, стилістичні позначки, текстові ілюстрації й фразеологізми, не представлені похідні слова; по-друге, у ній може бути графічна ілюстрація, тобто ця словникова стаття являє собою креолізований текст. Залежно від характеру зв'язку зображення з вербальною частиною виділяються три основні групи текстів: з нульовою, частковою й повною креолізацією. Слóвник моносемантів в енциклопедичному словнику відрізняється від слóвника тлумачного словника наявністю повного спектра різних власних імен і словосполучень різноманітної структури.

               V. Ми проаналізували ідеографічне поле моносемантів, розбивши їх на 10 тем. Встановлено, що слова-моносеманти поширені в різноманітних сферах людської діяльності, включаючи наукову, навчальну, господарську, побутову й т.п., але не зводяться тільки до термінології.

Таким чином, представлені у тлумачних і енциклопедичних словниках сучасної російської мови однозначні слова численні, різноманітні за морфемною структурою, належать до різних частин мови та входять у різноманітні тематичні групи.