Литвищенко Л.О. Продуктивні і біологічні ознаки овець м\'ясо-вовнового напряму вітчизняної та зарубіжної селекції при різних методах розведення

Краткое содержание

Дослідження біологічних особливостей та продуктивних ознак овець породи олібс проведено у племінному репродукторі ТОВ “Шаролезька вівця” Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер у Племінному реєстрі – АА № 001303) в період 2002-2008 рр.

Вивчення біологічних особливостей і продуктивних якостей овець породи олібс (ОЛ) та помісей (ОЛ х АМД) в умовах центрального регіону України проводилися у порівнянні з асканійською м’ясо-вовновою породою дніпропетровського типу (АМД).

З цією метою за методом пар-аналогів було сформовано три групи овець (рис.1). I група (контрольна) складалася з овець дніпропетровського типу асканійської м’ясо-вовнової породи (АМД), II група (дослідна) – з помісей першого покоління, отриманого при схрещуванні баранів олібс та маток АМД і III група (дослідна) – з чистопородних овець породи олібс (ОЛ). У кожній групі було по 100 голів.

Відтворювальну здатність маток встановлювали за плодючістю, кількістю живих ягнят та збереженістю молодняку до відлучення на 100 маток, які окотилися.

Контроль за ростом і розвитком молодняку проводили методом індивідуального зважування. Визначали абсолютний, середньодобовий та відносний прирости маси тіла.

Впродовж всього експерименту вівцям дослідних груп були забезпечені належні умови утримання та годівлі згідно зоотехнічних норм.

З метою вивчення особливостей розвитку та будови тіла у піддослідного молодняку брали наступні проміри: висоту в холці та крижах, косу довжину тулуба, глибину, ширину грудей, обхват грудей за лопатками і зап’ястка, ширину в маклоках та сідничних горбах.

У дослідних овець визначали морфологічний та біохімічний склад крові: формені елементи, гемоглобін, загальний білок, білкові фракції, загальний кальцій, неорганічний фосфор, активність АсАТ і АлАТ, лужну фосфатазу – за загальноприйнятими методиками.

Гістологічну будову шкіри вивчали в овець різних статево-вікових груп. Приготування вертикальних і горизонтальних зрізів, а також всі дослідження проводили згідно методик (Н.А. Діомідової, 1961; Є.П. Панфілової, 1961; Є.С. Сусліної, 1961; та Г.Д. Каци, 2003).

М’ясну продуктивність вивчали шляхом контрольного забою 8-місячних баранчиків по 3 голови від кожної досліджуваної групи. Сортовий розруб, обвалювання туш і взяття проб м’яса проводили за методикою ВІТ.

Ґатунковий склад туш визначали згідно ДСТу-7596-81. При обвалюванні туш на рівні передостаннього ребра на передній поверхні розрізу визначали площу “м’язового вічка”, шляхом виміру глибини та ширини поперечного розрізу найдовшого м’яза спини, з використанням у подальшому коефіцієнта “0,8”.

Хімічний склад м’яса вивчався шляхом визначення у м’якоті туш вмісту вологи, жиру, білка і золи. Калорійність м’яса (ккал, кДж) визначали розрахунковим методом за результатами хімічного складу м’якоті.

Вовнову продуктивність піддослідних овець визначали за результатами індивідуального бонітування і стрижки. Динаміку росту вовни вивчали на 10 ярках кожної дослідної групи при народженні, в 4- та 14-місячному віці.