МАТЕРІАЛЬНО-ФІКСОВАНІ НОСІЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСОБУ ЗЛОЧИНЦЯ ТА ЇХНЄ ВИКОРИСТАННЯ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми пов’язана з тим фактом, що злочинність залишається однією з нагальних проблем сучасного українського суспільства. Боротьба зі злочинами – прямий обов’язок держави, правоохоронні органи якої стоять на захисті законних прав і свобод громадян та інтересів суспільства.

В оптимізації цього процесу важливу роль відіграє повноцінне застосування сучасних досягнень науки і техніки. Доцільність такого підходу до процесуальної діяльності зумовлена насамперед тим, що застосування сучасних науково-технічних засобів сприяє розширенню спектра носіїв інформації про особу злочинця.

Отже, першочерговим завданням діяльності з розслідування злочинів є вдосконалення її способів і методів, забезпечення потреб практики новітніми досягненнями сучасного науково-технічного прогресу.

Розширення пізнавальних можливостей такої діяльності відбувається завдяки виявленню даних про зовнішній та внутрішній, суб’єктивний бік злочинної події. Разом з тим її пізнавальні можливості на практиці використовуються недостатньо. У криміналістичній теорії детально розроблено питання, що належать до технологічної сторони огляду місця події, і є лише окремі вказівки щодо необхідності встановлення суб’єктивного боку події, що розслідується. Гносеологічні ж основи проведення огляду місця події не здобули необхідного наукового висвітлення. Якоюсь мірою це результат обмеженого тлумачення процесів пізнання на першочерговому етапі розслідування. Одночасно мають силу ще й застарілі уявлення про те, що під час огляду місця події вирішується завдання лише з виявлення та фіксації обстановки і слідів злочину як основи для подальшого висування версій про злочинну подію та окремі її обставини.

У цьому плані дисертант виділяє проблему дослідження певних особливостей огляду місця події та оптимізації роботи з обліковою інформацією щодо особи злочинця.

Різні аспекти проблеми розглядалися багатьма вченими, зокрема, В.П. Бахіним, Р. С. Бєлкіним, І. Ф. Герасимовим, В.Г. Гончаренком, А.В. Дуло­вим, О. М. Зініним, Г.Г. Зуйковим, О.А. Кириченком, В.О. Коноваловою, В.П. Колмаковим, І. Ф. Криловим, О.М. Ларіним, В.К. Лисиченком, І. М. Луз­гіним, В.Г. Лукашевичем, В.О. Образцовим, М.С. Польовим, М.В. Салтевським, М.Я. Сегаєм, М.О. Селівановим, В.О. Снєтковим, В.М. Стратоновим, М.М. Хлинцовим, В.Ю. Шепітько, В.І. Шикановим, О.В. Юнацьким, М.П. Яблоковим, І. Н. Якимовим та іншими. Їхні наукові праці й стали теоретичним підґрунтям проведеного дослідження.

Однак складність і багатоаспектність зазначеної проблеми потребують подальшої розробки наукових основ діяльності з розслідування злочинів відповідно до потреб практики. Отже, актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю розробки та застосування принципово нових технологій розслідування кримінальних справ узагалі та провадження окремих слідчих дій зокрема, спрямованих на вилучення, збирання й дослідження криміналістично значущої інформації, у тому числі подальшого розвитку та формування нових підходів до огляду місця події, роботи з обліковою інформацією стосовно особи злочинця, висування та перевірки слідчих версій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права та правосуддя Запорізького національного університету, відповідає спеціальній науково-дослідній темі: “Основні напрями реформування законодавства України в контексті Європейської інтеграції” (номер державної реєстрації 0101U004048). Тема дисертації затверджена науково-технічною радою Запорізького державного університету (протокол         № 05 від 14.12.2006 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета полягає в розробці сучасної наукової концепції збирання, дослідження та використання інформації про особу злочинця на початковому етапі розслідування й наукового обґрунтування практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організаційно-методичного забезпечення діяльності слідчого та спеціаліста (експерта) на цій стадії.

Для досягнення зазначеної мети у дисертації поставлено такі завдання:

-         дослідити гносеологічні основи утворення інформації на місці злочину;

-         виявити властивості людини, що відображаються у матеріальному середовищі під час вчинення злочину;

-         дослідити та узагальнити дані про матеріальну обстановку місця події та носії інформації про особу злочинця;

-         дослідити та узагальнити сучасну систему криміналістичної реєстрації та розробити напрями її вдосконалення; види криміналістичних обліків, у яких зосереджено інформацію про особу злочинця; шляхи оптимізації роботи з обліковою інформацією про особу злочинця, отриманою з місця події; використання “базової” інформації криміналістичних обліків для визначення кола імовірно причетних до вчинення злочину осіб;

-         розробити прийоми аналізу отриманої з місця події інформації для виокремлення можливого кола осіб, причетних до вчинення злочину; прийоми виведення наслідків версій щодо особи злочинця та планування першочергових (невідкладних) слідчих дій;

-         розробити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення роботи слідчих та спеціалістів при проведенні огляду місця події, стосовно обставин за слідовою картиною, а також напрямів використання отриманої інформації про особу злочинця під час висування криміналістичних версій та планування початкового етапу розслідування;

-         сформулювати рекомендації щодо вдосконалення роботи слідчих та спеціалістів з матеріальними носіями інформації на місцях події, з метою встановлення кола підозрюваних та подальшого його зменшення.

Об’єкт дослідження – закономірності утворення, відображення та дослідження матеріально-фіксованих носіїв інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування.

Предмет дослідження – матеріально-фіксовані носії інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є найбільш загальні закони пізнання й розвитку природи та суспільства, сучасна теорія наукового пізнання соціальних і правових явищ. Так, історико-правий метод застосовано під час розгляду поняття місця злочину як джерела інформації про особу злочинця (підрозділ 1.1); логіко-семантичний метод та метод сходження від абстрактного до конкретного використаний під час аналізу понятійного апарату, його поглиблення, визначення сутності й особливостей матеріально-фіксованих носіїв інформації про особу злочинця (підрозділи 1.2, 1.3); компаративно-правовим методом досліджено та визначено особливості сучасної системи кримінальної реєстрації (підрозділ 2.1); структурно-функціональний метод аналізу використано з метою дослідження криміналістичних обліків та інформаційно-пошукових систем як джерел інформації (підрозділ 2.2); формально-юридичний (догматичний) – для дослідження правової природи та організаційно-прикладного підґрунтя оптимізації роботи з обліковою інформацією (підрозділ 2.3); системно-структурним методом досліджено напрями використання отриманої криміналістичної інформації (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3); статистичний метод застосовано з метою аналізу стану, перспектив розвитку, виявлення особливостей та визначення напрямів удосконалення теоретико-правових засад і практики аналізу отриманої з місця події інформації та обґрунтування припущень стосовно особи злочинця (підрозділ 3.1); соціологічні та психологічні методи застосовано під час визначення особливостей використання “базової” інформації криміналістичних обліків і прийомів роботи з криміналістичними версіями та планування першочергових (невідкладних) слідчих дій (підрозділи 3.2, 3.3).

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що вперше в Україні на монографічному рівні здійснено комплексне концептуально-цілісне дослідження теоретичних і практичних аспектів проблеми матеріально-фіксованих носіїв інформації про особу злочинця та їхнього використання на початковому етапі розслідування.

У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, зокрема:

уперше:

-     проаналізовано та систематизовано питання, що дають змогу побудувати відповідну технологію, спрямовану на підвищення ефективності діяльності зі збору даних про матеріально-фіксовані носії інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування за сьома інформаційно-слідовими блоками; визначено напрями вдосконалення діяльності слідчого з огляду місця події; сформульовано вимоги до організаційної роботи з розкриття злочину за “гарячими слідами”;

-     виявлено та типізовано властивості людини, що відображаються у матеріальному середовищі під час вчинення злочину: фізико-біологічні (за 27 категоріями) та соціальні (за 42 категоріями);

-     виявлено, узагальнено та класифіковано понад 107 категорій носіїв інформації про особу злочинця при дослідженні матеріальної обстановки місця події;

-     узагальнено недоліки та прогалини сучасної системи кримінальної реєстрації за результатами проведених анкетувань, експертів (спеціалістів) та слідчих;

-     розроблено та запропоновано зразок облікової форми статистичної картки на матеріальні носії інформації з місця події щодо інформації про особу злочинця, отриманої з матеріальних носіїв місця події;

-     запропоновано авторське визначення прийомів аналізу отриманої з місця події інформації для обґрунтування припущень стосовно особи злочинця і прийомів виведення наслідків версій щодо особи злочинця та планування першочергових (невідкладних) слідчих дій;

удосконалено:

-     існуючі методики збору інформації про матеріально-фіксовані носії інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування, а також використання отриманої інформації у процесі проведення розшукових і слідчих дій;

-     наукове обґрунтування методичної моделі розумової та практичної діяльності слідчого;

набули подальшого розвитку:

-    методи вдосконалення організаційно-тактичної діяльності з огляду місця події з метою отримання інформації стосовно особи, яка вчинила злочин, і її причетності до події та своєчасного залучення науково-технічних досягнень (засобів і приладів виявлення слідів, їхньої фіксації та дослідження), які призначені чи можуть бути пристосовані до потреб слідчої практики;

-    організаційні заходи оптимізації функціонування криміналістичних обліків (баз даних) інформації про якості й ознаки людини; аналіз недоліків і прогалин сучасної системи кримінальної реєстрації, можливостей використання “базової” інформації криміналістичних обліків для визначення кола імовірно причетних до вчинення злочину осіб.

Емпіричну базу дослідження становлять результати проведеного анкетування за темами: “Криміналістичні обліки та інформаційно-пошукові системи як джерела інформації про особу злочинця” та “Напрямки використання отриманої інформації про особу злочинця під час висування криміналістичних версій та планування початкового етапу розслідування”, дані експертів (спеціалістів), що мають допуски до огляду місця події, слідчих, а також оперативних співробітників правоохоронних органів і викладачів ВНЗ з тринадцяти областей України й АРК (близько 1000 опитаних), дослідження протоколів оглядів місць події і додатків до них у кримінальних справах (період 2005–2011 рр.), думок науковців-криміналістів та практичних працівників органів внутрішніх справ. При підготовці роботи використовувався досвід роботи автора, який працює на посаді старшого експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області.

Практичне значення одержаних результатів, полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться у дисертаційній роботі, можуть бути реалізовані в:

- науково-дослідній сфері – слугувати підґрунтям для подальшого опрацювання проблеми криміналістичного вчення про матеріально-фіксовані носії інформації про особу злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування;

- правотворчій діяльності – для розробки відомчих нормативних актів щодо організації та технології огляду місця події;

- правозастосовній діяльності – для вдосконалення правоохоронної практики та забезпечення поліпшення ефективності огляду місця події й використання інформації про особу злочинця на початковому етапі розслідування, а також під час розробки й удосконалення криміналістичних обліків і оптимізації прийомів роботи з криміналістичними версіями щодо особи злочинця та планування першочергових (невідкладних) слідчих дій; для підвищення ефективності діяльності експертної служби (акт впровадження від 22.03.2011 р.);

- навчальному процесі – при підготовці навчально-методичних матеріалів з дисциплін “Криміналістика”, “Актуальні проблеми криміналістики”, “Кримінальний процес”, “Судова експертиза”, “Основи криміналістики”, “Організація розкриття та розслідування злочинів в ОВС” та “Досудове слідство” при підготовці курсантів, студентів і слухачів (акт впровадження від 21.01.2011 р., акт впровадження від 29.03.2011 р.); у професійній підготовці працівників експертної служби, підвищенні їх кваліфікації; організації взаємодії експерта (спеціаліста) з підрозділами органів внутрішніх справ.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що подані в науковій роботі, отримано самостійно. З публікацій, підготовлених у співавторстві, використано лише результати, що належать особисто дисертанту.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки й рекомендації дисертаційної роботи були представлені та обговорювались на міжнародних, всеукраїнських, міжвузівських науково-практичних конференціях та інтернет-конференціях: “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 2007, “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 2007, 2008, 2009, 2010); “Сучасні проблеми, тенденції і перспективи розвитку криміналістики та судової експертизи” (м. Запоріжжя, 2007); “Розвиток юридичної науки на сучасному етапі” (м. Тернопіль, 2007); “Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених” (м. Запоріжжя, 2008); “Актуальні питання юридичної науки” (Тернопіль, 2008); “Майбутні юристи про права і свободи громадян”, (м. Запоріжжя, 2008); “Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених” (м. Запоріжжя, 2009); “Реформування сучасної правової системи” (м. Донецьк, 2009); “Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів” (м. Запоріжжя, 2009); “Майбутні юристи про проблеми права” (м. Запоріжжя, 2010); “Актуальні питання судово-експертного та техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів” (м. Київ, 2010); “Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів” (Запоріжжя, 2010); “Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення” (м. Київ, 2010); “Кримінально-правова наука в умовах сучасних трансформаційних процесів” (м. Херсон, 2010); “Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (м. Запоріжжя, 2010); “Ґенеза публічного права: від становлення до сучасності” (VІ Прибузькі юридичні читання) (м. Миколаїв, 2010); “Сучасне міжнародне та вітчизняне право: теоретичні та практичні проблеми регулювання суспільних відносин” (м. Запоріжжя, 2010); “Правові проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Харків, 2011); “Сучасна освіта і наука в Україні: наукові здобутки, стан і перспективи” (м. Миколаїв, 2011); “Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи” (м. Київ, 2011).

Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження викладено в 29 публікаціях, з яких вісім – статті у наукових фахових виданнях, 21 – тези доповідей на конференціях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (300 найменувань) та додатків (13). Загальний обсяг роботи становить 260 сторінки, з них основного тексту – 178 сторінок.