МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АВІАЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Авіаційний транспорт є однією з галузей, що достатньо динамічно розвивається та використовує інноваційні знання. Постійне зростання попиту на авіатранспортні послуги з боку споживачів стимулює авіатранспортні підприємства впроваджувати нові управлінські, технічні, організаційно-економічні рішення задля задоволення попиту.

Загострення конкуренції на міжнародному ринку авіаперевезень змушує підприємства постійно шукати та втілювати в життя саме інноваційні підходи та рішення, що дає змогу певний час бути лідером в цій галузі.

Україна на ринку авіатранспортних послуг займає вигідне геополітичне розташування серед країн Східної Європи щодо транзиту між заходом та сходом і має потенційну змогу заснувати на своїй території високотехнологічний пересадочний вузол (хаб) міжнародного значення. В аспекті постійної євроінтеграції та розширення простору «вільного неба» це дає суттєві переваги для розвитку як української авіації зокрема, так і економіки країни в цілому.

Однак використання таких переваг супроводжується наявністю ряду суттєвих проблем, таких як застаріла матеріально-технічна база, неефективні методи управління розвитком, майже повною відсутністю фінансової підтримки держави, що, в свою чергу, ускладнює впровадження інноваційних методів розвитку.  

Підприємства авіаційного транспорту України не мають достатньо власних фінансових та матеріальних ресурсів для впровадження в свою діяльність інновацій. В авіатранспортній  галузі України не розроблено чіткого механізму взаємодії та розвитку в інноваційному напрямі, що суттєво ускладнює подальше зберігання конкурентних преваг як на внутрішньому ринку авіатранспортних послуг, так і на міжнародному.

Багато років проблеми інноваційного розвитку, пошуки шляхів подолання технологічної відсталості через управління науково-технічними нововведеннями були предметом особливої уваги багатьох економістів.

Фундаментальні дослідження, спрямовані на розгляд економічного змісту передових технологій та інновацій, проводили зарубіжні вчені Й. Шумпетер, Е. Янг, К. Опенлендер, Е. Менсфілд, Т. Кун, Б. Санто, П. Друкер, Б.М. Кузик, Ю.В. Яковець та інші, і вітчизняні -  В.П. Александрова, О.І. Амоша, Ю.М. Бажал, Л.К. Бесчасний, В.М. Геєць, М.С. Герасимчук, Г.В. Жаворонкова, П.В. Завлін, В.М. Загорулько, В.П. Ільчук, Ю.В. Каракай, Н.П. Краснокутська, В.П. Семиноженко, Ю.Г. Симоненко,  Є.М. Сич, О.П. Степанов, В.І. Щелкунов і багато інших.

Однак, раніше комплексних досліджень з питань інноваційного розвитку авіаційного транспорту не проводилось, чітко не сформовано механізму взаємодії суб’єктів авіаційного транспорту щодо інноваційної діяльності.

Таким чином, слід вивчити й проаналізувати зарубіжний досвід теоретичних підходів та практичних знань в управлінні інноваційною діяльністю й уточнити деякий понятійний апарат інноваційної теорії, а також  розробити рекомендації для практичного застосування підприємствами галузі.   

Науково-технічна та практична значущість зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт: «Розроблення рекомендацій щодо здійснення стратегічного аналізу як інструменту підготовки, прийняття та реалізації оптимальних управлінських рішень» (номер державної реєстрації 0106V005881 (2006 р.)), «Розробка методологічних засад оптимізації економічних витрат у сфері національної безпеки і оборони у контексті стандартів НАТО» (номер державної реєстрації 020u005901 (2006 р.)), «Порівняльний аналіз організаційної структури управління авіакомпанії “МАУ” зі світовими аналогами» (номер державної реєстрації 0106V005882 (2006 р.)), «Механізм застосування моделей та принципів корпоративного управління в діяльність українських корпорацій» (номер державної реєстрації 0107V0041291 (2006-2007 рр.)), «Аналіз світового досвіду діяльності стратегічних авіаційних альянсів» (номер державної реєстрації  0107V004130 (2007р.)), що виконувались на кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємств Національного авіаційного університету.   

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне та науково-практичне обґрунтування організаційного забезпечення інноваційного розвитку авіаційного транспорту, розроблення інфраструктурного забезпечення інноваційного розвитку шляхом формування дієвого механізму взаємодії суб’єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано і вирішено такі наукові та практичні завдання:

-   узагальнено теоретичні засади та засоби формування інноваційної діяльності на підприємстві;

-         досліджено стан і тенденції розвитку авіаційного транспорту України;

-         виявлено сучасні проблеми інноваційного розвитку авіатранспортних підприємств України;

-         проаналізовано зарубіжний досвід і тенденції розвитку інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств;

-         визначено основні фактори забезпечення привабливості інвестицій в інноваційну діяльність авіаційних підприємств;

-         розроблено механізм взаємодії суб’єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту;

-         запропоновано критерії оцінювання ефективності функціонування механізму взаємодії суб’єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту;

-         запропоновано методичні та практичні рекомендації щодо ведення інноваційної діяльності на авіапідприємствах.

Об’єктом дослідження є процес взаємодії суб’єктів авіатранспортної галузі під час здійснення інноваційної діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні проблеми створення і функціонування системи забезпечення інновацій в діяльність авіатранспортних підприємств України.

Методи дослідження. Методологічною та інформаційною базою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених та економістів у сфері інноваційного та стратегічного управління,  законодавчі та нормативні акти Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, матеріали Міністерства економіки України, Державного комітету статистики, статистичні дані Міністерства транспорту і зв’язку України, Державного департаменту авіаційного транспорту, результати власних досліджень автора.  

У процесі дослідження застосовуються методи системного аналізу, теоретичного узагальнення, індукції і дедукції, економічного обґрунтування господарських рішень, експертні методи.