Методичні рекомендації щодо обґрунтування організації взаємодії малих підприємств з комерційними банками в процесі залучення позикових ресурсів

Краткое содержание

Економічні інтереси комерційного банку полягають у розширенні обсягів кредитних операцій, в зв’язку з чим зрозуміло, що найлегший шлях – припинення відносин з усіма сумнівними клієнтами – не є найкращим. Альтернативна простота проблеми: надати дозвіл на отримання даним клієнтом кредиту чи ні, є очевидною, однак насправді проблема значно глибша, бо полягає в розв’язанні питання про надійність та ризикованість даної кредитної операції. Рішення про надання позички має бути результатом обґрунтованого аналізу й оцінки.

          В Україні НБУ розробляє для комерційних банків рекомендації щодо визначення фінансового стану і кредитоспроможності позичальників. Однак водночас НБУ рекомендує кожному комерційному банку розробити свою власну систему показників фінансової діяльності позичальників, доповнивши рекомендовану показниками, які більш повно характеризують стан позичальника та відображають інтереси банку.

          Подібні методологічні суперечності, аналогічно нестабільності нормативно-законодавчої бази, створюють проблему несумісності багатьох запропонованих методичних рекомендацій.

          Вирішенням вищезгаданих проблем пропонується обґрунтування комплексного підходу до управління механізмом залучення позикових ресурсів малими підприємствами, який базується на взаємопов’язаному розгляді впливу факторів фінансового та нефінансового характеру на оцінку кредитоспроможності позичальника.

          Оскільки оцінка фінансового стану позичальника в комерційному банку є вирішальною складовою в процесі прийняття рішення про можливість надання кредиту, виникає питання про ефективність та доцільність застосування існуючої методики оцінки кредитоспроможності позичальника в комерційному банку. В процесі кредитування банк співпрацює з різноманітними суб’єктами реального сектору економіки – від великих підприємств до приватних підприємців, однак оцінка фінансового стану усіх здійснюється за узагальненою схемою методики банку, яка не розділяє суб’єктів господарювання за масштабами їхньої діяльності, а саме кількістю працюючих та обсягами валового доходу. Зважаючи на це, доречно зауважити, що розглянуті та проаналізовані у розділі 2 методики не можуть бути універсальними, а значить, придатними для оцінки кредитоспроможності малих підприємств.