МЕТОДОЛОГІЧНА РОЛЬ СИНЕРГЕТИКИ У ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВОМУ ПІЗНАННІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Людство увійшло в нове тисячоліття з багатим теоретичним потенціалом, із широким спектром наукових парадигм, серед яких неухильно зростають роль і значення синергетики. Зародившись у надрах природничих наук, ідеї синергетики, завдяки своєму потужному методологічному потенціалу, просотилися у філософію, оформившись як міждисциплінарна концепція пояснення реальності, послужили зміною наукової думки, імпульсом парадигмального, світоглядного зрушення в соціально-гуманітарних науках. З’явилася реальна можливість подолання догматизму, одномірного й лінійного мислення.

За останні роки написано багато робіт, присвячених вивченню соціальних систем у ключі синергетики, чого не можна сказати стосовно правових систем. Незважаючи на те, що в українській і зарубіжній юридичній літературі є дослідження із застосуванням ідей синергетики у правовому пізнанні – роботи В.А. Бачиніна, А.Б. Венгерова, Ю.Ю. Ветютнєва, А.А. Кононова, Л.А. Міцкевича, М.І. Мірошниченко, О.І. Столярова, А.Е. Чернокова, І.А. Честнова та ін., все ж таки їхня предметна сфера невиправдано обмежена і представлена лише деякими аспектами такого застосування. Не використовується весь теоретико-методологічний потенціал синергетичних розробок при пізнанні складових багатогранної правової реальності.

Відсутність систематичних монографічних досліджень правових явищ крізь призму синергетики створює пізнавальний вакуум у їхньому вивченні, тоді як в ідеях синергетики вбачається можливість виявлення “ключа” до подолання багатьох актуальних проблем у правовій науці, зокрема проблеми методологічної кризи, проблеми перехідності права, проблеми правового прогнозування.

Епістемологічна ситуація, що склалася у правовій науці, ускладнюється ще й тим, що традиційний гносеологічний інструментарій, що широко використовується при пізнанні такої складної, відкритої, динамічної й нелінійної системи, як правова система, не здатний пояснити непередбачені повороти на її еволюційному шляху, виявити механізми її розвитку, хоча розробка цих питань у теперішній доволі нелегкий час для правових систем пострадянського простору вважається одним із найважливіших завдань української юридичної науки й настійно потребує серйозних і глибоких досліджень із застосуванням відповідних засобів пізнання, серед яких вагоме місце повинні зайняти методологічні розробки синергетики.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові розробки вітчизняних і закордонних теоретиків та істориків права, дослідників загально-філософських, теоретико-методологічних аспектів синергетики, а також розробки у сфері порівняльного вивчення права, відображені в роботах С.С. Алексєєва, А.С. Ахієзера, В.І. Аршинова, Л.Д. Бєвзенко, Б.В. Бранського, Г. Бермана, В. Вайхельта, В.Е. Войцеховича, С. Гомаюнова, Р. Давида й К. Жоффре-Спінози, М.А. Дамірлі, М.С. Єльчанінова, О.А. Жидкова, І.А. Ільїна, В.П. Казимирчука, Є.Н. Князевої, Н.І. Козюбри, А.І. Косарьова, Н.А. Крашенинникова, Р. Кросу, С.П. Курдюмова, В.П. Малахова, Г.Г. Малінецького, М.Н. Марченка, Н.Н. Моісеєва, А.П. Назаретяна, Ю.М. Оборотова, І. Пригожина, П.М. Рабіновича, Г.І. Рузавіна, А.Х. Саідова, О.Ф. Скакун, Ж. Сталєва, І. Стенгерса, Л.Б. Тіунової, Ю.О. Тихомирова, В.А. Туманова, Г. Хакена, Н.П. Фарберова, А.Е. Чернокова, К. Цвайгєрта й Х. Кьотца, Ш. Ейзенштадта та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукових досліджень кафедри права Європейського Союзу і порівняльного правознавства Одеської національної юридичної академії з проблеми “Діалог сучасних правових систем. Адаптація правової системи України до європейського права”, що є складовою частиною загальної теми, яка розробляється Одеською національною юридичною академією – “Традиції й новації в сучасній українській державності й правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970) на період з 2006 по 2010 р.