Міжнародно-правовий режим міжнародних водотоків ненавігаційного використання

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах розвитку міжнародних відносин, що відзначаються широкими та різноманітними контактами між державами, одним із пріоритетних напрямів міжнародно-правового регулювання постає проблема міжнародних прісноводних ресурсів і, як її складова, питання стійкого управління міжнародними водотоками (МВ).

В останні роки міжнародне урегулювання різних аспектів МВ набуває особливої актуальності в контексті транснаціональних наслідків створення водних та енергетичних систем; політичних складових ситуації, пов’язаної з нестачею водних ресурсів в „гарячих точках”, а також в площині взаємозв’язку питань МВ з іншими глобальними проблемами сучасності.

Отже, питання справедливого розподілу, розважливого використання та охорони міжнародних водотоків стають предметом особливої уваги міжнародного співтовариства, обумовлюючи динаміку та кількісне зростання норм, що регулюють зазначені аспекти.

Наукова актуальність теми дослідження визначається інтересом сучасної міжнародно-правової доктрини щодо вивчення тенденцій розвитку нових нормативних сукупностей з метою встановлення їх місць в загальносистемних зв’язках, а також питань кодифікації та систематизації нормативного масиву нових галузей та міжнародного права в цілому.

Актуальність теми дисертаційної роботи обумовлюється, серед інших факторів, тісною взаємопов’язаністю теоретичних проблем права міжнародних водотоків (ПМВ) з практикою міждержавної взаємодії, з необхідністю розв’язання міжнародних суперечок з приводу справедливого та розважливого розподілу частин МВ. Збиток, що спричинено водотоку, нерідко стає причиною міждержавного конфлікту, загострення політичних відносин між державами басейну.

Міжнародно-правовий аналіз питань становлення та розвитку ПМВ є науково-актуальним внаслідок взаємозв’язку цих питань з актуальними аспектами міжнародно-екологічного права. Актуальність проблеми отримує нормативне визначення в універсальній рамочній Конвенції про право несудноплавних видів використання міжнародних водотоків 1997р. та в європейських конвенціях 1990-х років, де принцип неспричинення шкоди, як один з центральних принципів ПМВ розкривається в двох аспектах: неспричинення шкоди басейну на державному рівні; неспричинення шкоди водотоку.

Отже, наукова актуальність теми дослідження обумовлюється завданнями узагальнення нового правового матеріалу, а також доктринальних і нових підходів до тлумачення звичаєвих та договірних норм, що регулюють стійке керування міжнародними водотоками.

Всебічний аналіз норм МПВ, які регулюють екосистемний розвиток та стійке керування МВ, має певну наукову актуальність в площині дослідження полісистемних принципів та норм міжнародного права, в тому числі пов’язаних з новими аспектами розкриття полісистемної категорії „загального наслідку людства”.

В останні роки проблема співвідношення національних доктрин щодо керування водними ресурсами з міжнародними аспектами спільного керування МВ набуває важливого значення для України та Йорданії, що визначається особливостями гідрологічного та географічного розташування цих країн. Зокрема, Йорданія поділяє з кількома близькосхідними державами такі міжнародні водотоки, як ріки Йордан та Ярмук, а також джерело ґрунтових вод Арава. Виходячи з цього, наукове узагальнення договірної практики різних держав, принципів і норм універсального та регіональних угод, двосторонніх та субрегіональних моделей правового урегулювання водних конфліктів в різних частинах світу визначає практичну актуальність теми дослідження для близькосхідних держав, які готуються до підписання субрегіональної угоди про справедливий розподіл ресурсів МВ регіону.

Вивчення міжнародно-правових аспектів несудноплавного використання міжнародних водотоків має певну наукову актуальність також для України, яка не тільки володіє частинами басейнів міжнародних рік, але й розташована в низинах дельти Дунаю, що в правовому аспекті обумовлює її безпосередню зацікавленість в різноаспектному міжнародному урегулюванні проблем МВ.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається недостатнім рівнем вивченості проблеми міжнародно-правового урегулювання міжнародних водотоків, відсутністю спеціальних монографічних робіт, присвячених питанням становлення та розвитку права міжнародних водотоків як нової нормативної сукупності сучасного міжнародного права. Питання становлення та розвитку права міжнародних водотоків як нової нормативної сукупності міжнародно-правових принципів та норм до теперішнього часу не були об’єктом окремого дослідження.

Деякі аспекти проблеми висвітлюються в роботах Ю.Баскіна, А.Висоцького, Л.Корбу та Пітера Глайха, П. Йола, Люсіуса Кафлиша, Стефана Кафрі, Роберта Енгельмана і Памели ле Рой та інших дослідників. Певний інтерес для нашого дослідження мали роботи, присвячені аналізу політики міжнародних організацій щодо урегулювання міжнародних водотоків та розробки проектів, що стосуються водних шляхів. Таким аспектам присвячені роботи Бранко Боснякович, Радж Кріпни, С. Кірмані, П. Ренджері.

Для вирішення проблем дисертаційної роботи важливими є також наукові результати, отримані авторами досліджень у сфері багатостороннього, двостороннього, субрегіонального та регіонального урегулювання міжнародних водотоків. Серед вчених, які узагальнили та проаналізували практику підписання таких угод, слід назвати Бен Гроу, Рейнер Ендерлайн, С. Ягата,
Т. Кліна, Філіпа Фрадкіна, Й. Вотебері, Мамун Мустафа Ель-Мана та інш.

Серед джерельної бази, що використовувалась під час аналізу аспектів нашого дослідження, особливе місце займають роботи арабських та ізраїльських юристів, які розглядали питання урегулювання близькосхідного водного конфлікту. Це, зокрема, монографічні дослідження Шаріфа С. Ель Муси, Нас ера Абірі, Гамаля Аболі, Самара Абу Гуші, наукові статті Старр Джойс Ширі, Халеха Хатамі та інших юристів.

Виходячи з того, що правовий режим міжнародних водотоків регулюється не тільки міжнародними угодами, але й внутрішнім законодавством, нами залучалися роботи, що аналізують водні та екологічні кодекси різних країн, зокрема, дослідження С.Боголюбова, Д. Вінтера, Н.Робінзона та інших юристів.

Серед представників загальної теорії міжнародного права, чиї праці мали певний вплив на визначення методологічних основ дисертації, слід, перш за все, назвати роботи В.Василенка, В.Денисова, В.Евінтова, М.Лазарева,
А. Тимошенка, Л. Деттера, С. Дженкса, Ш. Фішера, Г. Шварценбергера та інш.

Проте, навіть за наявності наукових досліджень, які торкаються проблеми міжнародно-правового регулювання міжнародних водотоків в аспекті їх ненавігаційного використання, тема, обрана в дисертації, до теперішнього часу не була об’єктом окремого спеціального дослідження в українській та арабській міжнародно-правовій літературі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у руслі загальної науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України по дослідженню актуальних питань розвитку міжнародного права в рамках теми: “Застосування норм міжнародного права в комплексних галузях законодавства України” (номер державної реєстрації РК 0100U000800).