МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначено об’єкт та предмет дослідження, сформульовані мета і завдання, визначена наукова новизна та практична цінність одержаних результатів, а також відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методичні основи моделювання системи інтелектуального капіталу підприємств” визначено сутність інтелектуального капіталу (ІК) як об’єкта моделювання. Враховуючи, що ІК є економічною категорією, включає поняття “капітал”, має трьохелементну структуру (людський, організаційний та споживчий капітал) нами встановлено, що для вирішення задач управління ІК на рівні підприємства визначення Кендюхова О. прийнятне, проте доцільним є включення у це визначення елементів споживчого капіталу (зв’язки з економічними контрагентами) та необхідним є наголос на створення конкурентних переваг. Визначення набуде вигляд: ІК – здатні створювати нову вартість інтелектуальні ресурси підприємства, представлені людським і машинним інтелектом, а також інтелектуальними продуктами, виробленими самостійно чи залученими з інших джерел (куплені, орендовані), зв’язками з економічними контрагентами як засоби створення нової вартості та конкурентних переваг. Під управлінням ІК розуміємо процес внесення змін у параметри формування та використання ІК для досягнення підприємством поставлених економічних цілей. Визначено, що основним методом формування ІК є формування, розвиток та підвищення інтелектуальної активності, а основним механізмом формування – система мотивації працівників підприємства, яка враховує фактори впливу на інтелектуальну активність, а інколи передбачає індивідуальний характер. Визначено, що інтелектуальна праця та інформаційний потік, який трансформується у продукти інтелектуальної праці, лежать в основі процесу управління ІК. Аналіз організаційно-економічного механізму управління ІК дав змогу виявити необхідність удосконалення його структурної схеми за рахунок врахування процесу створення ІК доданої вартості як на рівні працівника, так і на рівні підприємства із врахуванням синергетичного ефекту складових та їх мотиваційних механізмів, що впливає на процес відбору показників ІК для подальшого моделювання.

Доведено, що для підвищення рівня ефективності управління ІК виникає необхідність застосування економіко-математичного моделювання, яке дозволить дослідити процес управління ІК, обґрунтувати необхідну зміну значень показників ІК для досягнення цільового значення економічного при врахуванні обмежень та надати рекомендації.

Проаналізовано існуючі моделі управління ІК підприємства та визначено, що для врахування його особливостей та неоднорідної структури, моделі управління ним повинні ґрунтуватися на елементах нечіткої логіки для побудови моделі комплексної оцінки ІК, кореляційно-регресійному аналізі для формування моделей трансформації ІК у вартісні показники діяльності підприємства, елементах імітаційного моделювання для розробки моделі підбору вектора необхідних значень показників ІК у їх системному поєднанні, тобто необхідна побудова комплексної моделі управління ІК.

У другому розділі “Розробка моделей управління інтелектуальним капіталом промислових підприємств” побудовано комплекс моделей для управління інтелектуальним капіталом промислових підприємств. Для побудови нечіткої моделі оцінки ІК введено наступні позначення: T – лінгвістичний терм з множини (L, LM, M, HM, H) можливих термів вхідних змінних і з множини узагальнених та результуючої змінної; μ – функція належності; (a, c) – носії нечіткої множини – песимістична оцінка нечіткого числа трикутної функції належності; b – координата максимуму – оптимістична оцінка нечіткого числа трикутної функції належності; h – координата максимуму гаусової функції належності; g – коефіцієнт концентрації гаусової функції належності; u₁,…, u₁₄, HC, SC, RC – проміжні комплексні показники; d₁,…, d₃₆ – вхідні змінні моделі; U – комплексні показники u₁,…, u₁₄, а також HC (людський), SC (організаційний), RC (споживчий), IC (ІК). Модель оцінки ІК має наступний вигляд (формула 1), в якій проміжні комплексні показники u₁,…, u₁₄, HC, SC, RC, а також результуючий IC оцінюються в бальному виразі на проміжку [0; 100], що дозволяє полегшити процес знаходження проблемних місць в структурі ІК.