НАСТУПНІСТЬ У НАВЧАННІ ПРАВ ЛЮДИНИ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ І ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкрито методологічні засади та методи дослідницької роботи, наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, їх достовірність та апробацію.

У першому розділі – «Теоретико-методичні засади дослідження» розкрито сутність поняття «навчання прав людини», охарактеризовано особливості навчання прав людини в ЗОНЗ України І та ІІ ступенів, розглянуто категорію наступності в навчанні учнів прав людини та обґрунтовано методичну систему наступності в навчанні прав людини учнів початкової і основної школи.

Проведені дослідження свідчать, що положення, які стосуються навчання прав людини, розвинені у багатьох міжнародних документах і відображені у нормативно-правових документах України, зокрема тих, що врегульовують сферу освіти. Вивчення та узагальнення цих положень дало можливість уточнити зміст поняття «освіта для прав людини», під якою розуміємо політику держав у галузі освіти, спрямовану на навчання та інформування населення для створення загальної культури прав людини, а саме: збільшення поваги до прав людини та основних свобод; усебічний розвиток особистості й виховання почуття власної гідності; сприяння взаєморозумінню, терпимості, рівності між чоловіками та жінками, дружбі між усіма націями, корінними народами, расовими, національними, етнічними, релігійними та мовними групами; забезпечення для всіх людей можливості ефективно брати участь у житті вільного й демократичного суспільства, у якому забезпечене верховенство права; встановлення та забезпечення миру; забезпечення сталого розвитку в інтересах суспільства та соціальної справедливості.

Аналіз джерел з проблеми дослідження дозволив сформулювати визначення поняття «навчання прав людини у загальноосвітній школі» як складової громадянської освіти, що має на меті надання учням знань про права, свободи і обов’язки людини, механізми їх захисту відповідно до чинних міжнародних та національних нормативних актів, формування у них умінь і навичок реалізації та захисту прав людини, ціннісних установок щодо важливості поваги до прав людини й необхідності виконання відповідних обов’язків як умови функціонування громадянського суспільства й демократичної правової держави. Результатом навчання прав людини може стати формування компетентності особистості у сфері прав людини як складової її громадянської компетентності. Така компетентність є складним психологічним утворенням особистості, що передбачає наявність в учня знань, умінь і навичок щодо прав людини та механізмів забезпечення їхнього захисту, а також застосування в повсякденному житті; формування в нього цінностей та зміцнення світоглядних підходів і моделей поведінки, що орієнтовані на дотримання прав людини; набуття ним досвіду й здатності діяти в інтересах і у відповідності до вимог прав і свобод людини.

У дисертації обґрунтовується, що для розвитку в учнів компетентності у сфері прав людини і громадянина України необхідними є:

-         наявність у змісті навчальних програм знань, які необхідно набути під час навчання прав людини, що включають: основні категорії прав, обов’язків, зобов’язань і відповідальності особи; різні форми несправедливості, нерівності, дискримінації; відомості про діяльність осіб, рухи й найважливіші акції, якими відзначена історія боротьби за права людини; основні міжнародні декларації та конвенції з прав людини;

-         відображення в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів інтелектуальних умінь, які необхідно сформувати під час вивчення прав людини, серед яких: уміння, пов’язані з усними чи письмовими висловлюваннями, включаючи здібність слухати й дискутувати, захищати свої думки й переконання; уміння виробити правильну оцінку в процесі збору та аналізу інформації з різних джерел, отримати виважені та об’єктивні висновки;

-         відображення в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів соціальних умінь, які необхідно сформувати під час навчання прав людини, а саме: розпізнавати й визнавати відмінності; встановлювати з іншими особами конструктивні відносини; мирно вирішувати конфлікти; усвідомлювати відповідальність; брати участь у вирішенні проблем; розуміти застосування механізмів захисту прав людини на місцевому, регіональному, європейському і світовому рівнях.

Аналіз Державного стандарту початкової загальної освіти та Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти засвідчив, що у змісті шкільної освіти приділено певну увагу забезпеченню спрямованості навчально-виховного процесу на розвиток і виховання особистості школярів, засвоєння ними загальнолюдських цінностей, правил поведінки, формування уявлень про національні та демократичні цінності, набуття ними знань про державу, закони, права, обов’язки й відповідальність людини та громадянина. Ці вимоги Державного стандарту реалізуються, головним чином, через упровадження в початковій школі курсу «Я і Україна», а також курсів «Етика» (5-6 класи), «Правознавство. Практичний курс» (9 клас) в основній школі.

Проведений у процесі дослідження аналіз навчальних програм предметів галузі «Суспільствознавство» свідчить як про недостатню увагу до питань навчання прав людини в початковій ланці шкільної освіти, так і про відсутність наступності у цьому навчанні між початковою та основною школою. Очевидною є також повна відсутність у 7-8 класах предметів, які б давали змогу поступово навчати учнів прав людини. Це простежується й у змісті відповідних шкільних підручників. Така ситуація призводить до низького рівня обізнаності учнів щодо прав людини  на обох ступенях школи.

У дисертації здійснено аналіз положень педагогічної та методичної науки щодо наступності в навчанні та визначено, що наступність в освіті виступає як дидактичний принцип, що потребує постійного забезпечення нерозривного зв’язку між окремими ступенями освіти, а також усередині них; розширення та поглиблення знань, набутих на попередніх етапах навчання; перетворення окремих уявлень і понять у струнку систему знань, умінь, навичок і ставлень, поступально-висхідного характеру розгортання всього навчально-виховного процесу у відповідності до змісту, форм і методів роботи за умови обов’язкового врахування якісних змін, що відбуваються в особистості учнів.

Наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи може бути забезпечена за умов:

-         визначення та реалізації компонентів змісту освіти для прав людини та її організаційних форм у навчально-виховному процесі школи відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів, особливостей ступеня навчання в цілому;

-         здійснення навчання прав людини на засадах цілісності та системності через єдність педагогічних принципів, цілей і завдань, змісту, методів, форм у навчальних закладах І та ІІ ступенів у навчальний та позанавчальний час.

У тексті роботи охарактеризовано методичну модель навчання учнів прав людини, розроблену на засадах системного підходу, через функціонування якої реалізовуватимуться ці умови. Системність як множинність елементів, їх взаємоузгодженість і підпорядкованість єдиній меті, є ключем до забезпечення наступності в навчанні прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів, яка, з цієї точки зору, є впорядкованою сукупністю взаємопов’язаних компонентів навчально-виховного процесу (принципів, мети, змісту, суб’єктів, засобів, методів, форм) необхідних для забезпечення формування компетентності особистості у сфері прав людини і громадянина України.

Побудована таким чином методична система навчання прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів має органічно поєднувати предметно-тематичну, міжпредметну, виховну та інституційну моделі освіти, що реалізуються в урочний (інтеграція правових знань до змісту базових навчальних предметів та створення спеціальних курсів за вибором) і позаурочний (через виховні заходи та діяльність дитячих громадських організацій) час.

У другому розділі – «Експериментальна перевірка методики навчання прав людини учнів загальноосвітніх навчальних закладів І та ІІ ступенів» – проаналізовано стан навчання прав людини у школах України, визначено критерії та рівні сформованості компетентності учня у сфері прав людини і громадянина України як складової громадянської компетентності й результату навчання прав людини, висвітлено авторську методичну систему забезпечення наступності в навчанні прав людини та проаналізовано результати її експериментальної перевірки.

З метою перевірки гіпотези дослідження, апробації методичної системи забезпечення наступності навчання учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів прав людини та громадянина України було проведено педагогічний експеримент, який складався з констатувального і формувального етапів.

У дисертації розроблено та обґрунтовано програму діагностики рівнів сформованості компетентності учнів початкової і основної школи у сфері прав людини та громадянина України як складової громадянської компетентності. Для визначення таких рівнів сформульовано загальні критерії, пов’язані зі структурою компетентності як складного утворення особистості людини. Такими критеріями є: когнітивний – знання та розуміння учнями основних понять, категорій, термінів, принципів міжнародного та національного законодавства щодо прав людини і громадянина України; діяльнісно-процесуальний – уміння та навички застосовувати знання з прав людини та соціальні навички; ціннісний – розвиток у школярів позитивного ставлення до прав людини і громадянина, відповідних ціннісних орієнтацій та установок. Названі ознаки кожного з критеріїв виступали критеріями часткового порядку.

На цій основі були виділені показники, що достатньою мірою характеризують критерії сформованості компетентності у сфері прав людини і громадянина України в учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів відповідно до їхніх вікових особливостей. Такими показниками можуть вважатись: для когнітивного критерію – знання учнів про провідні положення, основні документи міжнародного та національного законодавства, у яких закріплено права людини і громадянина України; про правила спілкування з однолітками та дорослими й норми поведінки у різних ситуаціях; про необхіднісь дотримання прав людини та виконання обов’язків; про процеси ухвалення суспільних рішень і форми участі громадян у житті громади та суспільства в цілому; для діяльнісно-процесуального критерію – уміння учнів взаємодіяти з вчителями, адміністрацією школи, дорослими членами місцевої громади; ефективно спілкуватися, розпізнавати стереотипи реалізовувати та відстоювати свої права й інтереси в життєвих ситуаціях; свідомо обирати способи дії та поведінки й діяти відповідально; брати участь у діяльності органів учнівського самоврядування, волонтерській діяльності в громаді, застосовувати демократичні процедури ухвалення рішень; залучатися до колективної діяльності (співпраці в команді, соціальному проекті) та оцінювати її результати; критично сприймати інформацію, самостійно її досліджувати та застосовувати; формулювати, висловлювати та аргументувати власну позицію; брати участь у дискусії; для ціннісного критерію – прояви в поведінці учнів відчуття власної гідності, шанування прав людини та свободи особистості, поваги до закону; свідомого ставлення до обов’язків і відповідальності за власні вчинки й поведінку; поваги до людської гідності та прав інших; прагнення до справедливості, рівноправ’я; розуміння світу як багатоманітного; толерантності.

Показники кожного критерію визначалися окремо для учнів початкової та учнів основної школи з урахуванням вікових особливостей школярів та вимог Державного стандарту загальної середньої освіти. При цьому деякі показники були спільними для учнів початкової і основної школи, інші відрізнялися з урахуванням особливостей і можливостей учнів певної вікової категорії, що забезпечувало реалізацію принципу наступності у визначенні рівнів сформованості компетентності учнів у сфері прав людини та громадянина України.