НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ АНГЛОМОВНОЇ ДИСКУСІЇ НА ОСНОВІ АВТЕНТИЧНИХ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

          У першому розділі дисертації розглянуто теоретичні передумови навчання майбутніх учителів англомовної дискусії на основі АПТ: проаналізовано психолінгвістичні, лінгвістичні та психологічні характеристики дискусії, уточнено поняття „дискусія”, розглянуто особливості спілкування в англомовній міжкультурній дискусії, а також обґрунтовано доцільність використання АПТ як експозиції дискусії.

          Вивчення наукової літератури дозволило уточнити поняття „дискусія”, під яким, слідом за Є.В.Смирновою (1999), розуміємо форму полілогічного мовлення, в процесі якого відбувається групове обговорення, творчий обмін думками учасників, які мають різні погляди, думки на певне питання, з метою всебічного зіставлення, порівняння, аналізу та пошуку спільного вирішення проблеми.

          Було з'ясовано, що існують такі форми полілогічної взаємодії, як бесіда, дискусія, „круглий стіл”, диспут, дебати тощо. Кожна з названих форм полілогічного мовлення має свої особливості, участь у яких диктується процесами розвитку суспільства, що зумовлює необхідність оволодіння кожною з них.

          У дискусії, яка обрана нами для навчання на I курсі мовного ВНЗ, беруть участь від трьох до п’ятнадцяти осіб, об’єднаних загальними інтересами. Внаслідок збільшення кількості комунікантів взаємодія стає більш багатогранною, оскільки проблема, яка є обов’язковою умовою дискусії, обговорюється всіма її учасниками. Нижній рубіж кількості учасників дискусії задається жорстко, він дозволяє оперувати поняттям більшості, що важливо для прийняття рішення. Верхній рубіж є більш розмитим, проте кількість учасників не повинна бути надто великою, щоб запобігти розподілу на більш дрібні підгрупи (С.В.Костюк 2001). Академічна група у мовному ВНЗ має необхідну для організації дискусії кількість студентів, які об’єднані спільною навчальною діяльністю і перебувають у безпосередньому особистому контакті, що слугує основою виникнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цінностей і норм поведінки.

          Структурно дискусія − це сукупність полілогічних висловлювань, об’єднаних єдиною темою, яка послідовно розгортається у мовленнєвому спілкуванні групою співрозмовників. Мовленнєва реакція учасників дискусії набуває форми полілогічних висловлювань різного обсягу: від мінімальних за обсягом мовленнєвих повідомлень (слів-реплік) до розгорнутих аргументованих висловлювань. Розглянуті спільні та відмінні риси монологу і діалогу у порівнянні з полілогом дозволили виявити особливості дискусії як форми групового спілкування. Була уточнена структура усного аргументованого полілогічного висловлювання: теза − докази  на користь висунутої тези − факти, що підтверджують тезу; та усного контраргументованого полілогічного висловлювання учасника дискусії: уточнення тези − заперечення тези − докази та факти на користь антитези − порівняння антитези і тези. Полілог базується на комбінації функціональних видів речень, серед яких в дискусії домінують розповідні та питальні. В дискусії переважають прості речення, проте спостерігається і значна кількість складних речень, зокрема складнопідрядних з підрядними причини, наслідку, що пояснюється намаганням учасників обґрунтувати власну думку.

          Участь у дискусії певної кількості учасників вимагає процедурного структурування їхнього мовленнєвого продукту, що забезпечується використанням кліше, які виконують такі функції: інтенціональну (сигналізують про наміри адресата), композиційну (є засобом композиції аргументації), прагматичну (привносять особистісний компонент) та зв’язувальну (поєднують висловлювання учасників дискусії).

          Аналіз дискусії з погляду соціальної психології, яка розглядає дискусію як особливу ситуацію спілкування, що включає такі аспекти: комунікативний (обмін інформацією), інтерактивний (взаємодію) та перцептивний (ідентифікацію та рефлексію), став підґрунтям для уточнення вмінь необхідних для участі в дискусії.

           Оскільки студенти мовних ВНЗ потенційно є учасниками англомовного міжкультурного спілкування, були розглянуті особливості спілкування в дискусії між представниками України та Великої Британії. Норми мовленнєвої поведінки та етикету обумовлюються національною своєрідністю (І.О.Стернин, С.Г.Тер-Минасова, Н.І.Формановская, М.О.Фаенова). Для культури британців особливого значення набуває принцип ввічливості, який спрямований на пом’якшення категоричності висловлювання. Це досягається за рахунок зниження універсальності висловлюваної думки, обмеження її рамками особистого досвіду мовця шляхом використання I think, I believe, I suppose на початку висловлювання; переорієнтація модальної характеристики висловлювання з дійсної в можливу за допомогою слів perhaps, probably, maybe; в разі непогодження з позицією співрозмовника використання прийомів непрямої незгоди (заміна ствердження запитанням − Are you sure that…; часткове погодження перед тим, як висловити протилежну думку − I agree with you that … but…; використання спадно-висхідного тону із зазначеними прийомами, що є найтактовнішим способом висловити незгоду тощо). Інтерактивна поведінки учасників дискусії проявляється у вміннях комунікантів бути толерантними один до одного, поважати право інших на власну думку, заохочувати співбесідників шляхом перепитувань, навідних питань, а також уміння дотримуватися регламенту, тактовно переривати співбесідників у разі потреби тощо. До того ж, принцип ввічливості передбачає врахування наявних у відповідній культурі табу, тобто тем, які є неприйнятними для обговорення в певному суспільстві. Наприклад, для англійської національної культури тема „особистісного та інтимного життя” є табульованою, оскільки пріоритет надається діловому веденню бесіди, а отже, неприпустимим є обговорення особистих питань.  

          Зважаючи на методичний потенціал АПТ, з метою забезпечення цікавого і мотивуючого змісту мовленнєвої діяльності говоріння, стимулом для усних висловлювань студентів був обраний АПТ, під яким ми розуміємо віршований твір певного автора, що відповідає естетичним критеріям, переважно невеликий за обсягом, але місткий за полісемантичним смислом.

          аналіз праць з психології і психолінгвістики показав, що сприйняття та розуміння АПТ є складним процесом, який включає рівні: загального розуміння, коли досягається розуміння основної інформації твору; детального розуміння − має місце уточнення змісту твору через деталі; розуміння емоційного потенціалу твору − особливого значення набуває розуміння переносного значення, естетичних елементів твору, оскільки в АПТ емоційна, естетична інформація виступає на перший план; розуміння підтексту − глибоке розуміння твору, розпізнавання цілей і мотивів, що визначає смисл АПТ. У ході дослідження було виявлено, що розуміння АПТ на зазначених рівнях забезпечується декодуванням інформації різного роду: змістової, смислової та естетичної.

Процес читання і розуміння АПТ ускладнюється цілим рядом суб’єктивних та об’єктивних факторів. Причому перші пов’язані з віковими індивідуально-психологічними особливостями студентів, а другі  зумовлюються труднощами лінгвістичного, предметно-логічного та естетичного планів. Лінгвістичні труднощі проявляються у вживанні незвичних форм слів (thy = your), у порушеннях типових норм логічного упорядкування й розміщення слів у словосполученнях та реченнях (Walked I, went I…), наявної звичних для віршування скорочень (’tween = between), переносу наголосу на ненаголошений склад у зв’язку з вимогами ритму ('contrary = cont'rary) тощо. Предметна трудність пов’язана не лише з проблемою, яка порушується в АПТ, але й особливостями культури народу, мова якого вивчається. Логічна трудність виходить із будови АПТ. Особливу трудність представляє розуміння естетичної інформації АПТ (There is no frigate like a book to take us lands away). Подолання зазначених труднощів передбачає здійснення методичного відбору АПТ, а також розробку прийомів роботи з ними.

          У другому розділі дисертації розроблено методичні засади навчання майбутніх учителів англомовної дискусії на основі АПТ: цілі і зміст навчання, критерії відбору АПТ, прийоми роботи з ними, підсистему вправ і модель навчання.

           Було конкретизовано цілі відповідного навчання: практична мета полягає в удосконаленні англомовної комунікативної компетенції; освітня мета − в оволодінні знаннями про культуру, літературу англомовних країн, в усвідомленні суті усного аргументованого та контраргументованого полілогічного висловлювання, в оволодінні прийомами сприйняття та розуміння інформації АПТ; розвивальна мета передбачає розвиток умінь працювати в колективі та брати активну участь у житті групи, готовності до участі в іншомовному спілкуванні та здатності творчо мислити; виховна мета − спрямована на виховання позитивного ставлення до ІМ, культури, особливо до АПТ, який є яскравим зразком культури народу, мова якого вивчається; культури спілкування, а саме взаємодії в ході дискусії, та культури активного слухання; таких рис, як толерантність до думок інших, доброзичливість, повага.

          Беручи до уваги визначені цілі, у змісті навчання були виділені такі компоненти: позамовний (сфери спілкування, теми та проблеми, порушені в АПТ), лінгвістичний (мовний і мовленнєвий матеріал) та психологічний (вміння сприйняття та розуміння змістової, смислової й естетичної інформації АПТ, а також інтерактивно-дискусійні вміння полілогічного мовлення). Зміст навчання не може не враховувати соціокультурний досвід народу, мова якого вивчається. Саме тому, зміст навчання розширено лінгвосоціокультурним компонентом, до якого включено:

1)    літературознавчі знання, необхідні для оволодіння інформацією АПТ:

-       лексичні засоби увиразнення мовлення такі, як порівняння, метафора, персоніфікація, гіпербола, анафора тощо;

-       фонетичні засоби увиразнення мовлення, до яких відносимо алітерацію, асонанс, ономатопею тощо;

-       фоностилістичні та пунктуаційні особливості − виразне читання АПТ з урахуванням авторських пунктуаційних знаків.

2)    знання етикету участі в дискусії, а також уміння мовленнєвої та немовленнєвої поведінки учасника дискусії.

          У контексті зазначених цілей навчання, та спираючись на принципи відбору художніх творів (Т.Т.Михайлюкова, Н.А.Селіванова, Л.П.Смєлякова, Т.Е.Печериця та інші), були уточнені критерії відбору АПТ, до яких ми віднесли критерії: проблемності, образності та комунікативної спрямованості; художньої цінності та естетичного впливу на читача; посильності та доступності; тематичності; відповідності віковим інтересам та потребам студентів; обсягу АПТ; а також суб’єктивний критерій, який полягає в тому, що АПТ має подобатися викладачеві. Так, за критерієм проблемності, образності та комунікативної спрямованості, мають бути відібрані такі АПТ, які містять проблему, що викликає множинність думок, а також стимулюють розумову та комунікативно-мовленнєву активність студентів у процесі обговорення. Критерій художньої цінності та естетичного впливу на читача передбачає відбір АПТ, які характеризуються багатством мови АПТ, її образністю, які здатні викликати естетичні почуття, дати читачеві духовно-інтелектуальне задоволення, збагатити його внутрішній світ. У відповідності до критерію посильності та доступності, та беручи до уваги курс навчання, відбиралися такі АПТ, мовно-мовленнєвий матеріал яких є доступним для першокурсників та не перевантажений соціокультурною інформацією. За тематичним критерієм перевага надавалася АПТ, які відповідають сферам і темам спілкування, що входять до змісту навчання на І курсі мовних ВНЗ. Критерій відповідності віковим інтересам та потребам студентів враховує при відборі АПТ інтереси, інтелектуальну підготовку, вікові особливості та соціальну зрілість студентів. У відповідності до критерію обсягу, АПТ, який обраний для організації на його основі англомовної дискусії, не має перевищувати обсягу 20-30 віршованих рядків, тобто однієї сторінки, для досягнення цілісного візуального сприйняття. Суб’єктивний критерій, який полягає в тому, що АПТ має подобатися викладачеві, передбачає вплив емоційного стану, зацікавленості викладача навчальним процесом на стан, поведінку, мотивацію та уподобання студентів. К.Нутел зазначає, що „захоплення літературою, і зокрема поезією, схоже на інфекційне захворювання: повинна існувати людина, від якої можна захворіти, захоплення не можна перейняти від того, в кого його немає” (Ch. Nuttel 1990).