Нонік Валерій Вікторович МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

У вступі висвітлено важливість розвитку механізмів формування та реалізації антикорупційної політики держави, обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв’язок з напрямами, програмами і темами наукових досліджень. Сформульовано мету і завдання дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено апробацію основних положень.
У першому розділі - “Теоретичні засади формування та реалізації антикорупційної політики держави” - досліджено еволюцію наукових поглядів на причини виникнення корупції в системі суспільних відносин; систематизовано підходи до визначення сутності поняття «корупція»; здійснено типологізацію корупційних відносин.
Дослідження історичних аспектів прояву корупції в державному управлінні країн Стародавнього світу дозволяють сформувати комплексне уявлення про корупцію та її специфічні форми прояву. Визначено, що корупція є складним суспільним явищем, яке укорінилося в управлінських системах та різних сферах суспільних відносин і є невід’ємним елементом державного управління із зародженням держави як суспільного інституту.
За результатами ідентифікації особливостей зародження та розвитку корупції в Стародавньому світі окреслено специфіку та методи боротьби з нею в стародавніх цивілізаціях. Зазначено, що корупція не властива лише певному суспільному укладу, а має свої специфічні форми прояву в різних країнах за географією, релігією, державним устроєм, політичною системою та економічним становищем.
Визначено, що однією з головних причин зростання корупції є швидке, незаконне і несправедливе збагачення олігархії, що найчастіше відбувалося під час інтенсифікації зовнішніх торговельних зав’язків., а також у результаті масштабних зовнішніх завоювань, військових грабежів чи прямого підкупу з боку іноземних держав. Констатовано, що саме глобалізація в давнину була причиною криз корупції і загибелі цивілізацій і етносів.
Констатовано відсутність однозначного визначення корупції у міжнародних та національних нормативних документах, що свідчить про багатогранність і суперечливість даного явища. Обґрунтовано необхідність конкретизації сутнісного наповнення дефініції «корупція», що забезпечує модельну семантику теоретичного базису антикорупційних механізмів.
Зазначено, що сучасна концепція корупції зупиняється на традиційному розумінні корупції як зловживання державною владою заради приватної вигоди. Запропоновано розглядати корупцію у вузькому сенсі як будь-яку дію, що спрямована на досягнення або отримання будь-яких пільг, привілеїв або вигід шляхом нелегальних змов і хабарів, а в більш широкому сенсі як асоціальне, аморальне і протиправне явище, яке охоплює сукупність корупційних діянь, що руйнують правові основи суспільства і державну владу та пов’язані з неправомірним використанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданої їм влади, службових повноважень, відповідних можливостей з метою задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб.