| Краткое содержание: | У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено зв’язок робот з науковими програмами, сформульовано мету, задачі і методи дослідження, визначені наукові результати роботи, її практичне значення і впровадження результатів в практику проектування.
Розділ 1. і споруд під громадську функцію. Проведено аналіз містобудівних, соціально-економічних, історико-культурних передумов реновації промислових будівель; аналіз вітчизняного та закордонного досвіду реновації промислових об’єктів; аналіз типів промислових будівель і споруд як об’єктів реновації. Визначено роль реновації в сучасному містобудівному процесі і відповідні завдання реновації. Аналіз промислових об’єктів, які підлягають реновації, слід розпочинати з усвідомлення їх історичної та архітектурної ролі в перетворюваному міському середовищі. Промислові будівлі і споруди за планувальною структурою, конструктивною системою, принципами розміщення в містобудівному оточенні і прийомами архітектурного рішення відповідають певним етапам розвитку промислової архітектури. Відокремлення цих етапів пов’язане з розвитком промислових і конструктивно-будівельних технологій, транспортної мережі, принципами розташування промислових об’єктів в структурі міста, соціокультурними і стилістичними особливостями певних історичних періодів. Відповідно генезиз типів промислових будівель починається з одно-, дво-поверхових дрібночарункових будівель укрупнених мануфактурних майстерень, які наслідують архітектурно-планувальні прийоми громадської і фортифікаційної архітектури; сягає сучасних типів промислових будівель, що будуються за власними принципами формоутворення гнучких і енергоекономічних об’ємно-планувальних рішень.
Проведений аналіз розвитку промислової архітектури дозволяє виділити такі групи промислових об’єктів, що підлягають реновації: історично цінні промислові об’єкти і типові нейтральні. Відповідно вищезазначених груп промислових об’єктів рекомендовано різний підхід до виконання задач реновації.
Аналіз стану вітчизняної пам’яткоохоронної справи в цій галузі виявив відсутність механізмів щодо вивчення, визначення та сучасного використання цінних промислових об’єктів і територій. Зокрема, в Києві серед об’єктів спадщини даної групи на національному обліку знаходиться 4 об’єкти, на місцевому – 17, більшу половину з них складають промислові й інженерні об’єкти радянського часу. На основі вище викладеного постає необхідність дослідження промислових об’єктів України з метою виявлення цінних об’єктів, що в свою чергу має враховуватися при реконструкції або реновації даних об’єктів. У зв’язку з цим автором розроблено перелік досліджуваних і мало досліджуваних промислових об’єктів міста Києва, які зведені у період з кінця ХVІІІ сторіччя до 50-х років ХХ сторіччя, і які при подальшому поглибленому дослідженні можуть бути включені до переліку охоронюваних державою об’єктів (міститься у додатку дисертації).
В сучасному місті промислові зони складають від 20 до 50% території. В роботі проаналізовано роль промислових територій в функціонально-планувальній структурі міста відповідно до етапів його розвитку (на прикладі міст-агломерацій). Сучасний етап характеризується такими процесами як деконцентрація виробництва разом із перебазуванням шкідливих у санітарному відношенні виробництв до приміської зони, створенням нових промислових об'єктів з екологічно чистими, наукомісткими виробництвами у складі міських сталих комплексних районів.
В результаті натурних обстежень і аналізу літературних джерел були виявлені проблеми міста, пов'язані з надмірною концентрацією виробництва та розміщенням промислових зон без урахування довгострокових перспектив розвитку, які можна умовно поділити на функціональні, екологічні і естетичні. Основним вектором містобудівного регулювання вище вказаних проблем є реорганізація промислових територій, а саме: реконструкція промислового підприємства (із модернізацією, перепрофілюванням, тощо), що вирішує завдання інтенсифікації існуючого виробництва; реновація підприємства, що вирішує завдання створення об’єктів громадського поліфункціонального призначення на основі існуючих матеріальних фондів; реконструкція із реновацією (комбінований підхід). Таким чином, реновація промислових об’єктів є невід’ємною складовою сучасного містобудівного процесу.
В роботі досліджено характер реновації: часткова і комплексна реновація. Часткова реновація відбувається у складі діючих підприємств при виведенні з експлуатації окремих цехів, які не відповідають вимогам сучасних технологій, з наданням їм громадської функції, і може здійснюватися разом із реконструкцією і модернізацією підприємства. Комплексна реновація передбачає повне припинення виробництва на території об’єкту (з можливим винесенням його на іншу ділянку) і заходи, спрямовані на забезпечення його нового функціонування в якості громадського об’єкту. Вітчизняний досвід освоєння нефункціонуючих промислових об’єктів засвідчив також таке негативне явище як хаотична реновація.
На основі виявлення тенденцій і закономірностей в містобудівних і соціальних процесах, аналізу світового досвіду визначено такі основні архітектурно-містобудівні завдання реновації: функціональна, екологічна, естетична адаптація перетворюваних об’єктів, поліфункціональне використання, гнучка планувальна організація, виявлення і збереження цінних промислових об’єктів, включення їх в якості ключових елементів в нові архітектурні ансамблі.
Аналіз вітчизняного та закордонного досвіду реновації промислових об'єктів і їхньої містобудівної ролі виявив розповсюдження процесу реновації на різних структурних рівнях промислових зон: можна виділити реновацію промислового району, промислового вузла, промислового майданчику, групи промислових будівель і окремої промислової будівлі. У практиці більшості розвинутих країн спостерігається формування громадських об’єктів на основі збереження цінних об’єктів індустріальної спадщини, поліфункціонального використання будівель і територій; активного розвитку транспортної мережі для формування каркасу міста на оновлених територіях; благоустрою і розкриття природного потенціалу територій; створення візуального зв’язку з оточуючим середовищем. Аналіз провідного європейського досвіду засвідчив привабливість перебудованих промислових об’єктів для відвідування завдяки виявленню існуючого індустріального образу перетворюваного об’єкту. Для європейської практики реновації властиво поширення процесу реновації не лише на типові нейтральні об’єкти, але й на пам’ятки промислової архітектури; формування на їх основі більшої номенклатури громадських і житлових об’єктів; можливість внутрішнього перепланування пам’яток промислової архітектури при збереженні фасадів, що дає змогу більш ефективно використовувати існуючі будівлі.
Для вітчизняної практики реновації характерно формування торговельних і офісних об’єктів в умовах пристосування промислової нерухомості. Аналіз прикладів засвідчив деякий розвиток проектування в цій галузі, на сучасний момент для окремих прикладів реновації властиво розуміння і використання конструктивно-планувального й естетичного потенціалу промислових будівель.
За конструктивно-планувальною структурою визначено такі типи промислових будівель, що змінюють функцію: одноповерхові однопрогонові, одноповерхові багатопрогонові (в тому числі базилікальні і будівлі з крутоуклінним покриттям); одноповерхові чарункової структури (в тому числі з шедовим покриттям); будівлі-оболонки з інтегрованим технологічним і інженерним обладнанням; двоповерхові промислові будівлі (з однаковою та різною сіткою опор на першому і другому поверсі; з технічними поверхами у міжфермовому просторі); багатоповерхові з вузьким торцем і однозальним рішенням на поверхах, багатоповерхові з широким торцем, двозальним рішенням і центральною обслуговуючою зоною; з центральним обслуговуючим ядром; багатоповерхові широкої забудови (в тому числі з технічними міжфермовими поверхами); а також комбінований тип, який являє собою поєднання різних типів. В роботі охарактеризовано зазначені типи будівель, на основі аналізу прикладів реновації визначено їх потенціал з точки зору надання нової функції.
В ході порівняльного аналізу виявлені наступні принципи розміщення торговельних функцій в перебудованих промислових об’єктах: 1) розміщення функцій, які відповідають конструктивно-планувальним характеристикам існуючої будівлі; 2) розміщення функцій, що не відповідають властивостям існуючої будівлі, разом із вживанням додаткових архітектурно-планувальних заходів.
Проаналізовано існуючі типи промислових споруд і на основі дослідження досвіду в галузі реновації визначено типи промислових споруд з точки зору їх нового функціонування: споруди, що характеризуються значним внутрішнім об’ємом і можуть використовуватися для розміщення основних або додаткових функцій ТЦ (водонапірні башти, резервуари, бункери, силоси, градирні, газгольдери); комунікаційні, транспортні споруди, тунелі і канали, які можуть зберігати своє функціональне призначення для транспортування потоків відвідувачів; споруди, які втрачають свою функцію і можуть використовуватися в якості композиційних акцентів, в якості інтерактивних елементів предметно-просторового середовища (димові і вентиляційні труби, опори для трубопроводів, етажерки). Визначено суттєву роль транспортного, технологічного і інженерного обладнання, яке використовуються в якості: 1) музейних експонатів; 2) скульп-турних елементів і малих архітектурних форм; 3) інтерактивних елементів предметно-просторового середовища і атракціонів.
Відповідно до розміщення в структурі міста і класифікаційних ознак промислові райони поділяються на три категорії, з характерними для кожної категорії галузями виробництва, відповідними видами забудови, типами промислових будівель і прийомами архітектурних рішень. Це промислові райони, які розміщуються за межами житлової зони, на границі сельбищної зони і в сельбищній зоні. Виявлено відповідні типи громадсько-торговельних комплексів, які виникають на основі комплексної або часткової реновації вище зазначених промислових районів: спеціалізовані загальноміські (можуть бути у складі дослідно-розважальних парків, у складі технопарків); місцеві і регіональні; місцеві і міські громадсько-торговельні комплекси (районні, планувальних районів, центру міста).
Таким чином, на основі аналізу характеристик промислових об’єктів як об’єктів реновації виявлено основні чинники, що впливають на принципи і прийоми формування торговельних комплексів в умовах пристосування промислових будівель, а саме: розташування відносно міської забудови; характер існуючих об’ємно-планувальних структур будівель і споруд; історико-культурна цінність промислових об’єктів.
Розділ 2. Об’ємно-планувальна організація торговельних комплексів на основі реновації промислових будівель. Проведено аналіз функціонально-планувальних вимог до формування торговельних комплексів і особливостей їх виконання в умовах реновації; визначено принципи і прийоми об’ємно-планувальної перебудови промислових будівель під торговельні комплекси, а також особливості конструктивних рішень торговельних комплексів в умовах реновації.
Дослідження досвіду реновації виявило формування торговельних комплексів блочної і кооперованої структури в умовах пристосування промислових будівель. Торговельні комплекси блочної структури виникають при реновації однієї промислової будівлі з винесенням окремих функцій у прибудови (горизонтальне блокування) або надбудови на субструктурах (вертикальне блокування); при реновації групи промислових будівель (з об’єднанням в окремі функціональні блоки, кооперовані блоки або у вигляді окремих будівель). Формування кооперованих комплексів зумовлено можливістю розміщення всіх функціональних процесів в межах габаритів існуючої будівлі. |
