ОБЛІК І АНАЛІЗ В УПРАВЛІННІ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

Актуальність теми. Становлення України як повноправної європейської держави неможливе без ефективного розвитку національної економіки. Одним із пріоритетних напрямів такого розвитку є інноваційний, який передбачає використання високих технологій для створення принципово нової продукції. У період світової економічної кризи високі технології можуть кардинально вплинути на підвищення продуктивності праці, забезпечити розвиток та конкурентні переваги будь-якого підприємства. Проте проблема не стільки в наявності чи в створенні таких технологій, скільки в їх комерціалізації. Сучасна концепція механізму комерціалізації високих технологій полягає в тому, що їх впровадження безпосередньо на підприємствах може відбуватися ефективно тільки через активне співробітництво між науково-дослідними установами, виробництвом, державною владою, споживачами та повну реалізацію розробниками та винахідниками права інтелектуальної власності. Однією з форм реалізації цього права є інноваційне підприємництво, наукоєм­ний бізнес. Світова практика свідчить, що одним із найкращих варіантів підтрим­ки інноваційного підприємництва, наукоємного бізнесу є технопарки, серед яких найбільш відомими у світі – “Mісrоsоft”, “Hewlett Расkаrd” та “Роlаrоіd”.

В умовах сучасного розвитку ринкових відносин і посилення конкуренції, господарюючим суб'єктам необхідно швидко реагувати на зміни, що відбуваються у зовнішньому середовищі, та оперативно трансформувати власну економіку до постійно мінливого зовнішнього середовища. Значною мірою цьому сприятимуть інвестиції, вкладені в інноваційну сферу. Водночас інвестиційні вкладення є найбільш ризикованими. Підвищення конкуренто­спроможності продукції, зміцнення позицій на існуючих ринках і відкриття нових не можливо без розробки й впровадження інвестицій в інноваційні процеси. Нині інновації стали найважливішим фактором економічного зростання, умовою виживання і довгострокового функціонування підприємств.

Проте для забезпечення ефективного функціонування інноваційних підприємств необхідна адекватна система бухгалтерського обліку та аналізу.

Розвиток теорії й практики обліку інноваційної діяльності досліджено зарубіжними вченими, серед яких: П.Н. Завлін, Н. Мончев, В.М. Нестеров, І. Перлакі, В.О. Проскуріна, Б. Твісс, В.І. Ткач, А.Є. Тухтарова, П. Уайт, Р. Фостер, В. Хартман, В.Е. Шукшунов, Й.А. Шумпетер та ін.

Облікові аспекти інноваційної діяльності в Україні  висвітлено у працях таких науковців: І. Бланка, О. Бородкіна, В. Бачинського, Ф. Бутинця, В. Василенка, О. Контаєвої Н. Краснокут­ської, Я. Крупки, Н. Малюги, Л. Нападовської, М. Пушкаря, В. Шевчука, В. Шматька та ін. Однак системному дослідженню обліку інноваційної діяльності в їх роботах не приділено належної уваги.

Проблеми обліку інноваційної діяльності у вітчизняній науці й практиці залишаються донині найменш вивченими. Так, відсутність чіткого уявлення про інновації як про специфічний об'єкт обліку та не визначена їх облікова характеристика унеможливлює отримання достовірної оцінки рентабельності, нематеріальних активів підприємства та доцільність здійснення платежів і призводить до зниження прибутку.

Таким чином, необхідність проведення досліджень на основі систематизації вже існуючих наукових і практичних напрацювань з обліку й аналізу інноваційної діяльності та розробки сучасних  моделей управлінського обліку з урахуванням специфіки діяльності інноваційних підприємств є досить актуаль­ними на шляху реформування вітчизняної системи бухгалтерського обліку й зумовили вибір теми цієї дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри бухгалтерського обліку Київського національного торго­вельно-економічного університету на тему: “Розробка концепції управлінського облі­ку в системі управління підприємницькою діяльністю” (державний реєстра­ційний номер 0105U000764). У межах наукової програми автором проведено дослідження теоретичних і прикладних проблем управлінського обліку й аналізу інноваційної діяльності підприємств машино­будування.

Мета і завдання. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування та поглиблення теорії і методики обліку й аналізу інноваційних процесів і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення обліково-аналітич­ного забезпечення управління інноваційною діяльністю підприємств.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі завдання:

-   уточнити економічну сутність термінів “інновація”, “інноваційна діяль­ність”, “інноваційне підприємство”, “технопарк” і на цій основі сформулювати їх нове трактування в системі бухгалтерського обліку;

-   узагальнити світовий досвід еволюції інноваційної діяльності підпри­ємств і розробити класифікаційну схему інновацій як методологічну основу інформаційного забезпечення управління ризиками та витратами на впровадження інновацій;

-   розробити пропозиції щодо узгодження та вдосконалення окремих нормативних актів, які регулюють інноваційну діяльність в Україні та не суперечать МСФЗ;

-   сформулювати основні критерії вибору програмних продуктів з метою автоматизації обліку інноваційної діяльності та запропонувати для використання найбільш оптимальні з них; розробити практичні пропозиції щодо вдосконалення обліку інноваційної діяльності на основі використання сучасних інформаційних технологій та з урахуванням специфіки діяльності підприємств машинобудування;

-   розробити та запропонувати для використання робочий план рахунків, регістри та форми внутрішньої звітності в системі управлінського обліку інновацій для прийняття рішень з метою оптимізації витрат;

-   розробити варіанти вдосконалення обліку інноваційних процесів на основі використання методу моделювання;

-   розробити аналітичний інструментарій з метою зменшення ризику щодо

прийняття управлінських рішень для вибору оптимального варіанта  інноваційних процесів .

Об’єктом дослідження є діюча система обліку та аналізу в управлінні інноваційною діяльністю підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-практичних аспектів організації й методики обліку та аналізу в управлінні інноваційною діяльністю підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові методи пізнання, що базуються на системному підході, які використовувалися для розкриття питань обліку та аналізу інноваційної діяльності на підприємстві.

Методи теоретичного узагальнення, групування, порівняння класифікації та історичний метод застосовано для виявлення сутності понять “інновації”, “інноваційна діяльність”, “інноваційне підприємство”, методи причинно-наслідкового зв’язку та абстрактно-логічний – для удосконалення класифікації витрат, ризиків з інноваційної діяльності, методи спостереження та анкетуван­ня – для розробки пропозицій щодо покращання економічного стану інноваційного підприємства. Застосування методів моделювання та формаліза­ції дозволило розробити моделі обліку інноваційних процесів на прикладі підприємств галузі машинобудування з метою вибору найбільш оптимальних із них. Методи аналізу і синтезу, конкретизація, індукція і дедукція, статичний, динамічний були використані для організації комплекс­ного аналізу на інноваційних підприємствах. Обробку інформаційних матеріалів дослідження здійснено з використанням сучасних інформаційних технологій.

Інформаційною базою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем фінансового й управлінського обліку та економічного аналізу, інноваційного менеджменту, а також законодавчі та нормативні акти України, міжнародні стандарти фінансової звітності, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, офіційна бухгалтерська й статистична інформація, науково-методична література, матеріали періодичних видань та науково - практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні теоретико-методичних підходів та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення обліку й аналізу інновацій в управлінні діяльністю підприємств, удосконаленні існуючих методів обліку та розробці аналітичного інструментарію на основі використання “портфельного підходу”.

У процесі дослідження отримані такі результати, що містять елементи наукової новизни:

Вперше:

–  розроблено та запропоновано для застосування метод розподілу непрямих витрат на основі відсотка фактичних витрат виробництва інноваційної продукції в загальній сумі витрат, а також рекомендації щодо розрахунку валових витрат, який на відміну від існуючих є більш точним і об’єктивнішим для достовірного визначення прибутку від здійснення інноваційної діяльності, що розширить інформаційну базу для прийняття управлінських рішень;

–  розроблено аналітичний інструментарій для оцінки ефективності інноваційних проектів на основі використання портфельного підходу, який на відміну від традиційних методів, що базуються на співвідношенні “витрати – доходи”, додатково забезпечить оптимальне співвідношення “витрати – доходи – ризик”.

Удосконалено:

–  тлумачення понять “інновації” як об’єкта бухгалтерського обліку та способу поєднання наукової ідеї й виробничих факторів, спрямованих на досягнення основної мети фінансово-господарської діяльності підприємства – одержання прибутку від їх комерціалізації та “інноваційне підприємство” й “технопарк”, що відповідає чинній нормативній базі та не суперечить міжнародному досвіду;

–  класифікацію інновацій за макро-, і мікроекономічними напрямами інноваційного розвитку, орієнтованих на ринок, що дозволить сформувати методологічну основу інтеграції інноваційного менеджменту та системи управлінського обліку;

–  класифікацію ризиків за ознаками впливу внутрішніх і зовнішніх факторів для розробки методів управління ризиками проектів, що дає можливість підприємству самостійно сформувати пакет методів управління ризиками залежно від стадії проекту, характеристик ризику, вартості методу, стратегії та забезпечення коштами;

–  класифікацію витрат на здійснення інновацій за різними ознаками, що сприятиме посиленню ролі облікової інформації для більш ефективного планування, нормування, аналізу, прогнозування в системі управління витратами на здійснення інноваційної діяльності;

–  облікове забезпечення управління інноваційною діяльністю підприємств на основі використання системи спеціальних субрахунків, регістрів для прийняття рішень з метою оптимізації витрат;

–  методику розробки моделей обліку інноваційних процесів на прикладі промислових підприємств, що сприятиме вибору найбільш оптимального з них;

–  методичних рекомендацій щодо адаптації інформаційних систем до потреб практики на прикладі програмних продуктів фірми 1С та ІТ – Підприємство, що забезпечить найбільш ефективне впровадження інформаційних технологій на інноваційних підприємствах.

Дістали подальший розвиток:

–  підходи до використання коштів, накопичених на спеціальних рахунках технопарків та їх учасників, зокрема, для фінансового забезпечення нових розробок і інноваційних проектів;

–  організаційні аспекти обліку інноваційної діяльності на основі використання сучасних інформаційних технологій, шляхом вибору програмних продуктів з урахуванням розміру підприємства, місця зберігання даних, способу поставки, стандарту, рівня управління, архітектури, що дозволить керівництву приймати ефективні рішення відносно придбання найбільш вигідних програмних продуктів;

–  аналітичний інструментарій для оцінки інноваційної діяльності підприємств машинобудування, який ґрунтується на основі запропонованої моделі комплексного аналізу інноваційної діяльності підприємств.

Практичне значення отриманих результатів визначається пропози­ціями щодо розробки основних напрямів і конкретних рекомендацій з удосконалення практики та теорії обліку й аналізу інноваційної діяльності підприємств, що дозволить сформувати ключову інформацію, необхідну для прийняття оптимальних управлінських рішень щодо здійснення інвестицій в інноваційні проекти.

Одержані результати дисертаційного дослідження прийнятті до впровадження та застосовуються на таких підприємствах: ВАТ “Каховський завод електрозварювального устаткування” (довідка № 20/3495 від 20.10.06 р.)– впроваджено систему спеціальних субрахунків, регістри та форми внутрішньої звітності, методику розрахунку валових витрат інноваційної діяльності, а також моделі управлінського обліку за зовнішніми і внутрішніми сегментами ринку; технологічний парк “Інститут електро­зварювання ім. Є.О. Патона” (довідка № 805 від 24.10.06 р.) – використо­вується аналітичний інструментарій для оцінки ефективності й ризикованості інноваційних процесів і модель комплексного аналізу інноваційної діяльності; НВП “Інформаційні технології” (довідка №142 від 19.10.06 р.) – використано рекомендації щодо адаптації інформаційних систем до потреб практичного обліку інноваційної діяльності підприємств при розробці програмного продукту IT- Підприємство. Результати теоретичних досліджень впроваджено в навчальний процес Київського національного торговельно-економічного університету, Новокаховського політехнічного інституту (довідка № 3 від 14.01.08 р.) при викладанні дисциплін “Управлінський облік” та “Інформацій­ні системи і технології в обліку”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним завершеним науковим дослідженням. Теоретичні обґрунтування, практичні розробки, висновки, рекомендації та пропозиції, які містяться в роботі, належать особисто автору і є його науковим доробком.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися та отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях різних рівнів: Міжнародній науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (м. Ірпінь, 2003 р.), V Міжнародній науково-практичній конферен-ції “Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2004 р.), Першому міжнародному конгресі “Національна перлина Запоріжжя: впровадження інноваційно-інвестиційних технологій гармонізації біоекосистеми о. Велика Хортиця” (м. Запоріжжя, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конферен­ції “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика еконо­міки та підприємництва” (м. Алушта, 2006 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки та управління” (м. Львів, 2007 р.).

       Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 11 наукових працях загальним обсягом 2,6 друк. арк., зокрема 5 статей опубліковано у наукових фахових виданнях, 6 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Основний зміст викладено на 195 сторінках друкованого тексту. Робота містить 25 таблиць, 20 рисунків, 12 додатків, розміщених на 41 сторінках. Список використаних джерел налічує 208 наймену­вань і розміщений на 18 сторінках.