ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, основні задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, представлено наукову новизну, виділено особистий внесок дисертанта та відображено практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 «Економічна сутність трансакційних витрат» розглянуто основні теоретичні підходи щодо визначення економічної сутності трансакційних витрат і їх особливості у сільськогосподарських підприємствах, досліджено існуючі класифікації трансакційних витрат і можливості побудови на їх основі відокремленого обліку трансакційних.

У сучасних умовах господарювання сільськогосподарські підприємства є активними учасниками ринкових відносин з постачання необхідних для своєї діяльності ресурсів і забезпечення збуту сільськогосподарської продукції. Взаємовідносини з контрагентами оформлюються у вигляді певного виду контракту, метою якого є здійснення трансакцій, що являють собою процес обміну правами власності. Здійснення трансакцій супроводжується витратами, які прийнято називати трансакційними.

Трансакційні витрати є однією з провідних категорій у дослідженнях представників інституціоналізму та неоінституціоналізму. Інституціональна економічна теорія досліджує вплив правил і шаблонів поведінки (представлених звичаями, традиціями, релігійними ритуалами, нормами законодавчих актів), а загалом інститутів на функціонування суб’єктів господарської діяльності та економічних систем. Правила поведінки структурують і регламентують взаємозв’язки між індивідами у суспільстві та забезпечують розв’язання розподільчих конфліктів. Причому позитивний ефект досягається завдяки економії на трансакційних витратах.

Трансакційні витрати можна визначити як витрати, що забезпечують взаємодію підприємства із зовнішнім середовищем (контрагентами, комерційними посередниками) з метою здійснення трансакцій і включають витрати на пошук інформації, проведення переговорів, укладання контрактів і забезпечення їх виконання. Значним джерелом трансакційних витрат є опортуністична поведінка контрагентів, адже економічні агенти повинні вживати заходів для попередження та мінімізації втрат від опортуністичної поведінки.

Проведені дослідження показали: трансакційні витрати у сільському господарстві мають ряд відмінностей від трансакційних витрат підприємств інших галузей економічної діяльності, що пов’язано із особливостями сільськогосподарського виробництва. Перш за все, це зумовлено використанням у виробництві специфічних активів, таких як земля та біологічні активи, впливом природно-кліматичних умов, сезонним характером виробництва тощо. Більшість особливостей сільськогосподарського виробництва спричиняють зростання рівня трансакційних витрат порівняно з іншими галузями, що вимагає посиленої уваги до трансакційних витрат із боку управлінських структур аграрних підприємств.

На сьогодні існує значна кількість класифікацій трансакційних витрат, що свідчить про незавершений характер їх дослідження. За однією із них трансакційні витрати класифікують відповідно до хронологічної послідовності етапів укладання та виконання контракту. Відповідно до цього підходу трансакційні витрати поділяють на трансакційні витрати, здійснені до моменту укладання контракту, та трансакційні витрати, здійснені після укладання контракту. Важливим є поділ трансакційних витрат на трансакційні витрати макроекономічного та мікроекономічного походження. Перші сформувалися завдяки впливу факторів макроекономічного середовища, тобто пов’язані з державною економічною політикою та регулюванням економіки. Другі зумовлені взаємодією підприємства з контрагентами на ринку. Велика кількість класифікацій і класифікаційних ознак призвела до потреби їх систематизації. Архієрєєв С. І. запропонував використовувати вищу таксономічну одиницю – тип трансакційних витрат, і виділив два типи: трансакційні витрати і втрати.