“ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ВИТРАТ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ: ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА”

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих наукових результатів.

В першому розділі “Теоретичні основи бухгалтерського обліку витрат майбутніх періодів” встановлено місце категорії “витрати майбутніх періодів” в кругообороті капіталу за К. Марксом, розглянуто історичне походження бухгалтерського обліку витрат майбутніх періодів, досліджено закордонний досвід облікового відображення даних витрат та наведено склад і класифікацію витрат майбутніх періодів в Україні.

Виходячи з відсутності в економічній теорії досліджень щодо сутності витрат майбутніх періодів та їх місця в загальній теорії витрат, визначено взаємозв’язок бухгалтерського обліку витрат майбутніх періодів і теорії кругообігу капіталу К. Маркса. Дане дослідження дозволило встановити, що витрати майбутніх періодів виникають на етапі перетворення первинних грошових коштів у товари та інші оборотні активи підприємства, які забезпечують процес виробництва та діяльності підприємства в цілому.

Відсутність напрацювань в періодичний та наукового-практичній літературі щодо генезису та становлення витрат майбутніх періодів як економічної категорії унеможливлює визначення сутності, складу та призначення витрат майбутніх періодів. Ретроспективний огляд категорії витрат майбутніх періодів дозволив встановити, що відображення даного виду витрат в обліку започатковано в XІV ст., теоретичні аспекти зародження проблеми почали привертати увагу науковців тільки з середини XIX ст.

Аналіз підходів до трактування поняття “витрати майбутніх періодів” дозволив удосконалити понятійний апарат, відповідно до чого запропоновано під витратами майбутніх періодів розуміти зменшення активів або збільшення зобов’язань, які здійснені в поточному звітному періоді, але не можуть включатися до нього відповідно до принципу нарахування та відповідності доходів та витрат і підлягають амортизації протягом наступних звітних періодів до поточних витрат діяльності або до собівартості готової продукції.

Варіативність підходів вчених до трактування сутності та складу витрат майбутніх періодів, відсутність нормативних актів, які визначають склад та регламентують порядок обліку нарахування та списання витрат майбутніх періодів на підприємстві, викликає ряд суперечностей, що ускладнює роботу практикуючих фахівців.

В Україні витрати майбутніх періодів є малодосліджуваним об’єктом бухгалтерського обліку, що обумовлює виникнення проблем при веденні обліку даних витрат на практиці. Вивчення зарубіжних методик бухгалтерського обліку дало змогу встановити, що витрати майбутніх періодів можна групувати залежно від їх призначення – активні та пасивні, передплачені та відкладенні, нефінансові та фінансові витрати майбутніх періодів тощо. Останню групу витрат майбутніх періодів (за фінансовою ознакою) запропоновано впровадити і в Україні.

Аналіз періодичних видань показав, що вчені вказують у своїх працях на відображення витрат майбутніх періодів у пасиві балансу на рахунку “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”. В ході дослідження визначено та доведено різницю між рахунками “Витрати майбутніх періодів” та “Забезпечення майбутніх витрат та платежів”, а також обґрунтовано необхідність відображення витрат майбутніх періодів лише у складі активів підприємства.

В ході дослідження встановлено, що склад витрат майбутніх періодів є різноманітним та постійно розширюється. Це призводить до того, що бухгалтер на законних підставах може віднести витрати підприємства до складу витрат майбутніх періодів, тим самим вплинути на розмір фінансового результату. У результаті дослідження проаналізовано та уточнено склад витрат майбутніх періодів (рис.1).