ОБЛІК І ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ: ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, робочу гіпотезу, надано характеристику методів дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих наукових результатів, вказано характер апробації й публікації за результатами дослідження, особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретичні засади обліку амортизації основних засобів” досліджено зміст понять “амортизація”, “знос” і “зношення”, обґрунтовано необхідність розробки амортизаційної політики як на рівні держави, так і на рівні підприємства, виокремлено основні проблеми бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю амортизації основних засобів, які потребують наукового вирішення.

Неоднозначне тлумачення понять “амортизація”, “знос” і “зношення” призводить до неузгодженості розвитку теоретичних засад обліку, контролю амортизації основних засобів і накопиченого практичного досвіду господарювання в умовах економічних змін. З метою усунення зазначених недоліків під терміном “амортизація” запропоновано розуміти процес нарахування зносу, тобто поступове перенесення вартості майна на створення нового продукту; “зношення” визначається як об’єктивний процес зменшення корисності об’єкта (його фізичне та моральне старіння), що в подальшому унеможливлює його використання за призначенням; “знос” – це частина вартості майна, яка відображає ступінь втрати ним вартості. Амортизація як інструмент бухгалтерського обліку, що забезпечує дотримання принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, є суб’єктивним явищем, адже суб’єкт господарювання вирішує, яким чином буде здійснюватися даний процес, які методи використовувати, як формувати амортизаційний фонд тощо.