Розділ 1.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, відображено зв'язок роботи з науковими планами і програмами, аргументовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи обліку та контролю власного капіталу підприємства” досліджено еволюцію економічного трактування поняття “власний капітал” як облікової й економічної категорії, наведено характеристику його основних функцій; узагальнено і систематизовано класифікацію елементів власного капіталу для цілей обліку та контролю; з’ясовано вплив організаційно-правової форми підприємств корпоративного типу на структуру власного капіталу.

Для забезпечення ефективності корпоративного управління, регулювання загальноекономічних процесів, зниження рівня ризиків на фондових ринках, ринках капіталів й інвестицій, зміцнення фінансової безпеки окремого суб’єкта сучасної ринкової економіки істотне значення має об’єктивне відображення власного капіталу окремого підприємства у системі бухгалтерського обліку та його висвітлення у публічній фінансовій звітності. Вірогідне розкриття інформації про власний капітал сучасних підприємств, які функціонують в умовах інформаційно-інтелектуальної (постіндустріальної) економіки, є важливою передумовою ефективного управління процесами його утворення, нарощування, структурних змін та використання.

Трактування і зміст поняття “власний капітал” у сучасній економічній теорії та парадигмах облікових систем різняться за акцентуацією і пов’язане з виокремленням характерних ознак. Зокрема, цю категорію розглядають як власне джерело формування майна підприємства, сукупність фінансових засобів, корпоративних прав тощо. Більшість науковців визначають власний капітал згідно з П(С)БО 2 “Баланс”, тобто як частину в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань.

Дослідження еволюційних засад формування власного капіталу показує, що на початковому етапі функціонування підприємства його джерелом є кошти засновників. У процесі діяльності він може зростати як за рахунок ефективної господарської діяльності, так і додаткових внесків засновників. У господарському обороті підприємства задіяно усі його економічні ресурси, незалежно від джерел формування, нагромадження капіталу відбувається не тільки у вигляді одержаного прибутку, а й інших його складових.

Критично оцінивши підходи науковців та імперативних документів, можна констатувати, що власний капітал – це сукупність ресурсів, що потенційно можуть використовуватися в господарській діяльності підприємства, внесені акціонерами та засновниками чи накопичені в процесі діяльності (за рахунок власних і використання залучених джерел) і перебувають в його обороті (без зазначення терміну повернення). При цьому, статутна частина власного капіталу є постійною величиною, але може змінюватися виключно за рішенням їх власників. У цьому визначенні, на відміну від попередньо наведених, враховано сутність капіталу: економічну (здатність до нарощування та фінансування ресурсів підприємства) та юридичну (належить підприємству без визначеного терміну повернення, однак контролюють зміни та розподіл цього капіталу виключно власники підприємства).

Науковці виділили ряд функцій, які виконує власний капітал. Для того щоб поглибити розуміння сутності власного капіталу, можна поділити їх на дві групи: загальні функції, які стосуються усього власного капіталу, та спеціальні, які виконують переважно окремі складові цього капіталу. В процесі дослідження додатково виокремлено таку функцію власного капіталу як “перерозподіл корпоративних прав”, за допомогою якої здійснюється зміна часток власності учасників.

Загальна величина власного капіталу, його динаміка та структура є важливими чинниками об’єктивності оцінювання фінансово-майнового стану підприємства. Для здійснення цього процесу необхідно сформувати відповідну обліково-інформаційну базу, що потребує досконалої класифікації власного капіталу. Дослідивши різні підходи до класифікації власного капіталу, встановлено, що його групують за такими ознаками: елемент, форма, рівень відповідальності, джерело формування, вид виникнення, критерій персоніфікації (рис. 1). Зважаючи на те, що у наявних класифікаційних підходах не повністю враховано окремі складові власного капіталу, запропоновано певні зміни та доповнення до класифікаційних груп й виділено додаткову класифікаційну ознаку “за відношенням до формування чистих активів підприємства”. Її практичне застосування відповідає сучасним умовам функціонування підприємств корпоративного типу й сприятиме поглибленню контролю за обліковим процесом власного капіталу.

Отже, дослідження теоретичних основ обліку та контролю власного капіталу підприємства дало змогу окреслити напрями їх удосконалення.

У другому розділі “Удосконалення методики і організації обліку власного капіталу” розроблено обґрунтовані підходи до формування облікової політики підприємства щодо власного капіталу, удосконалено систему документування операцій із складовими власного капіталу, розвинуто методику розкриття інформації про власний капітал у системі звітності підприємства.

Для ефективного функціонування системи бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, й власного капіталу, необхідна адекватна облікова політика. Підходи до її формування ґрунтуються насамперед на вимогах нормативно-правових регламентів з бухгалтерського обліку, а також враховують попередньо розроблену класифікацію. Тому, в дисертації досліджено методологічні аспекти формування у бухгалтерському обліку інформації про власний капітал відповідно до вимог П(С)БО. Встановлено, що окремого П(С)БО, який регламентував би порядок обліку власного капіталу, немає. Тому, щоб накопичити в процесі бухгалтерського обліку інформацію, необхідної для заповнення форми № 4 “Звіт про власний капітал”, потрібно враховувати норми П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”. Окремі положення щодо власного капіталу, наведені у дев’ятьох П(С)БО, не передбачають альтернативних методів обліку (за винятком додаткового капіталу). Тому, відповідно до листа Міністерства фінансів України від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 “Про облікову політику”, одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур, як імперативні для застосування підприємством норми, до Положення про облікову політику включати не доцільно. Але господарські операції щодо власного капіталу регулюють також нормативно-правові акти необлікового призначення, які передбачають варіативність у створенні й використанні власного капіталу.