У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів та інформацію щодо їх апробації.
У першому розділі «Теоретичні основи організації управлінського обліку в рослинництві» узагальнено завдання і функції обліку в системі управління, розглянуто теоретичні основи організації управлінського обліку та особливості адаптування теоретико-методичних напрацювань управлінського обліку до аграрної специфіки.
Стратегічна місія галузі рослинництва в розвитку аграрного сектору та економіки країни загалом вимагає посилення механізмів підвищення конкурентоспроможності продукції. У зв’язку з цим постає потреба перегляду ролі бухгалтерського обліку й уточнення його місця в системі управління сільськогосподарським підприємством. Дослідження теоретичних засад управління та управлінського обліку дозволило виділити пріоритетність обліково-аналітичної складової управління, яку запропоновано розглядати як головний засіб зниження собівартості та посилення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Разом з тим зроблено висновок про невідповідність існуючої системи обліку сучасним вимогам управління, оскільки він не створює достатніх умов для науково обґрунтованого планування, прогнозування, ефективного контролю, поглибленого економічного аналізу та регулювання діяльності.
Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності, чинним законодавством України не передбачено регламентування ведення виробничого (управлінського) обліку. На сьогодні на відміну від радянських часів виробничий (управлінський) облік на вітчизняних підприємствах став другорядним. Разом з тим, у дисертації доведено, що саме через систему управлінського обліку можна створити належну інформаційну основу галузевої системи управління з метою забезпечення конкурентоспроможного виробництва продукції рослинництва.
У зв’язку з цим запропоновано інституційний підхід до адаптування теоретико-методологічних засад управлінського обліку до аграрної специфіки, реалізація якого дозволить посилити значення виробничого обліку на сільськогосподарських підприємствах. Даний підхід передбачає здійснення ряду нормативно-правових заходів на трьох рівнях: державному, галузевому та на рівні сільськогосподарських підприємств.
На державному рівні першочерговим є внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо обов’язкового ведення управлінського обліку на підприємствах. Зокрема, норму Закону, що стосується регулювання бухгалтерського обліку, доцільно доповнити нормою, згідно з якою Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування, галузеві норми і стандарти ведення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, що є обов’язковими для застосування підприємствами галузі.
На галузевому рівні важливим є удосконалення Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, на вимоги МСФЗ, нових технологій, управлінських підходів та розробка організаційно-методичних механізмів щодо аналізу біологічних перетворень і виходу сільськогосподарської продукції в рослинництві. Запропоновані зміни забезпечують методологічну основу розбудови виробничого обліку та створять базис для подальшої розробки і прийняття галузевого стандарту з управлінського обліку в рослинництві.
На рівні сільськогосподарських підприємств організаційними заходами щодо управлінського обліку має стати формування відповідно наповненої облікової політики. Це забезпечить формування статусу управлінського обліку як головного інструменту ефективного управління витратами та собівартістю продукції в умовах адаптації національної системи обліку до вимог МСФЗ.
Теоретико-методологічним підґрунтям розбудови обліково-інформаційного забезпечення виробництва є виділення в роботі трьох груп об’єктів управлінського обліку в рослинництві з урахуванням вимог МСФЗ та П(С)БО 30 «Біологічні активи». До них віднесено витрати, пов'язані з біологічними перетвореннями біологічних активів у рослинництві, доходи, отримані в процесі виробництва продукції рослинництва, та фінансові результати, що визначаються на основі П(С)БО 30. Елементами методології управлінського обліку в рослинництва, визначено калькулювання технологічних витрат у процесі біологічних перетворень в рослинництві, процеси ціноутворення на його продукцію, прийоми формування і подання внутрішньої звітності щодо виробництва продукції рослинництва та система планування (бюджетування), аналізу і контролю в галузі.
Здійснені теоретико-методологічні узагальнення дозволили уточнити сутність поняття «управлінський облік сільськогосподарської діяльності», яке запропоновано розглядати з урахуванням специфіки галузі як систему збору, узагальнення й обробки інформації про витрати, доходи та результати біологічних перетворень біологічних активів, орієнтовану на інформаційне забезпечення та раціоналізацію процесу прийняття управлінських рішень, що дозволяє конкретизувати функції і завдання обліку в управлінні витратами та результатами сільськогосподарської діяльності.
Наявність специфічного теоретико-методологічного підґрунтя управлінського обліку в рослинництві доводить необхідність його виокремлення у загальній системі бухгалтерського обліку та дозволяє визначити пріоритетні напрями його раціональної організації на сільськогосподарських підприємствах.
У другому розділі «Стан обліку та аналізу виробництва продукції рослинництва» оцінено стан обліково-аналітичного забезпечення виробництва продукції рослинництва, встановлено рівень відповідності обліку сучасним технологічним та управлінським запитам, досліджено можливості застосування нормативного методу обліку та контролю витрат як засобу оперативного управління в рослинництві.
Аналіз виробництва продукції рослинництва засвідчує позитивну динаміку обсягів виробництва продукції рослинництва за останнє десятиріччя. Зокрема, за 2000-2010 рр. обсяги валового виробництва зернових були на рівні 25-40 млн тонн, цукрових буряків – 13-16 млн тонн, олійних культур – 2-6 млн тонн, картоплі – 17-20 млн тонн. Однак, ефективність виробництва залишилась низькою. Рентабельність виробництва продукції рослинництва становила у 2009 р. 7,34%, у 2010 р. – 13,9%. Дослідженнями виявлено проблему росту собівартості продукції рослин-ництва у сільськогосподарських підприємствах України (таблиця 1).
На вирішення проблем Міністерством аграрної політики і продовольства України, Національною академією аграрних наук України розроблено ряд галузевих програм, які передбачають нарощування до 2015 року валового виробництва зернових до 71,3 млн тонн, цукрових буряків – 26 млн тонн, соняшнику – 13,5 млн тонн, картоплі – 21, 5 млн тонн та підвищення ефективності роботи галузі.
Досягнення передбачених параметрів розвитку галузі рослинництва, підвищення її ефективності, а, отже, зниження собівартості виробництва, формує потребу впровадження організації ефективного механізму управління витратами. Важливим фактором підвищення конкурентоспроможності продукції рослинництва є розробка нових підходів до контролю собівартості продукції і запровадження обов’язкового управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах.
