ОБОСНОВАНИЕ ПРИМЕНЕНИЯ ФИТОАДАПТОГЕНОВ В КОМПЛЕКСНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С СОЧЕТАННОЙ ЛИЦЕВОЙ И ЧЕРЕПНО-МОЗГОВОЙ ТРАВМОЙ

Краткое содержание

Матеріали та методи досліджень. Для вирішення поставленої мети і зав­дань роботи проведено клінічні і лабораторні дослідження.

Клініко-лабораторне обстеження й лікування здійснено у 93 хворих з пере­ломами нижньої щелепи (ПНЩ), закритою черепно-мозковою травмою (ЗЧМТ) і поєднаною щелепно-черепно-мозковою травмою (ЩЧМТ), з них 73 чоловіка і 20 жінок, 61 особа віком до 30 років і 32 особи віком понад 30 років. Контрольну групу склали 32 здорових пацієнта, без травм і супутньої патології внутрішніх органів.

Діагноз основного захворювання ставили на підставі клінічного огляду, рентгенологічних показників, інструментальних і лабораторних досліджень, що проводились у відповідності до загальноприйнятих принципів ведення подібних хворих. У 28 хворих діагностовано ПНЩ, у 29 хворих – ЗЧМТ і у 36 – поєднані ЩЧМТ). 

Клінічні методи досліджень. Стоматологічний статус хворих оцінювали за даними клініч­но­го огляду, обстеження зубів і тканин пародонта, об'єктивних пародонтальних індек­сів і проб, рентгенографії щелеп, біохімічних та імунологічних показників ротової рідини та сироватки крові.

З метою об'єктивної оцінки стану пародонта визначали: гігієнічний індекс Грін-Вермільо­на (oral hygiene index simplified, OHI-S), індекс РМА Parma (%), ступінь крово­то­чи­во­сті ясен по Мюллеману-Коуеллу, індекс CPITN. Резуль­тати визначень вносили в карти пародонтологічного обстеження хворих.

Діагностику захворювань пародонта здійснювали відповідно до систематики хвороб пародонта М.Ф. Данилевського (1994).

Для оцінки ступеню і характеру деструкції альвеолярної кістки і уточ­нен­ня діагнозу проводили рентгенологічні дослідження: рентгенографію окремих зубів внутрішньоротовим контактним методом, панорамну рентгенографію щелеп, цифрову ортопантомографію (рентген-апарат ORTHOPHOS-3 DS).

Лабораторні методи досліджень. У пацієнтів під час первинного обсте­жен­ня, у перші дні після травми, у ранкові години натщесерце, проводили забір ротової рідини і крові для біохімічних і імунологічних досліджень.

Біохімічними методами в надоса­до­вій частині ротової рідини і в сиро­ватці крові визначали вміст білка (Lowry O.H. et al., 1957), МДА по реакції з тіобар­бі­ту­ровою кис­лотою (Стальная И.Д., Гари­швили Т.Г., 1977), активність антиоксидантного фермента – супероксид­дис­­мутази (СОД) (Чевари С. с соавт., 1985), загальну протеолітичну актив­ність (ЗПА) казеїнолітичним методом Кунітца в модифікації Барабаша Р.Д., Левицького А.П. (1973), вміст інгібітору трипсину (ІТ) (Адамовська В.Г. із співавт.,1980), еластазну активність (Visser L., Blaut E.R., 1972), активність кислої (КФ) і лужної (ЛФ) фосфатаз по методу Bessey O.A. et al. (1946) в модифікації А.П. Левицького із співавт. (1973), вміст іонізован­но­го кальцію і неорганічного фосфату (Колб В.Г., Камышников В.С., 1982).

З метою оцінки стану місцевого імунітету порожнини рота і тканин пародонта та порушень системного імунітету імунологічні дослідження включали визначення в ротовій рідині концентрації імуногло­бу­лінів SIgA, IgA, IgG і IgM методом радіальної імунодифузії по Manchini G.M. et al. (1965), рівня малих циркулюючих імунних комплексів (М-ЦІК) шляхом осадження їх з сироватки і слини 4,16 %-им розчином ПЕГ (м.м. 6000) при «Merk» (Караулов А.В., 1999), вмісту лізоциму в ротовій рідині (Дорофейчук В.Г., 1968) й активності комплемента в сироватці крові (Караулов А.В., 1999).

Схема комплексного лікування хворих. При обстеженні порожнини рота у хво­рих з ЩЧМТ, після шинування зубних рядів, спостерігається загострення запаль­них і дистрофічно-запальних захворювань пародонта, пов'язане, перш за все, з погіршенням гігієнічного стану порожнини рота і зниженням функціо­наль­них реакцій в порожнині рота. У 18 хворих діагностовано загострення хронічного катарального гінгівіту, у 47 хворих – ГП почат.-I, I ступеня, у 26 хворих – ГП I-II, II ступеня і у 2 хворих – ГП II-III, III ступеня. Тому основними напрямами в лікуванні супутньої стоматологічної патології у хворих з ЩЧМТ визначені: професійна гігієна порожнини рота, місцева антимікробна і протизапальна терапія тканин пародонта, ремінералізуюча терапія твердих тканин зубів, підвищення місцевої і загальної неспецифічної та імунної резистентності.

Залежно від проведеного лікування хворих розділили на 2 групи (в кожній по 3 підгрупи): группу порівняння (конт­роль­­ну), в якій проведена загальноприйнята базова терапія (50 осіб, з яких 14 з ЧМТ, 15 – з ПНЩ і 21 – з поєднаною ЩЧМТ), і основну (43 хворих, з яких 15 з ЧМТ, 13 – з ПНЩ і 15 – з поєднаною ЩЧМТ).

Всім хворим відповідно до основного діагнозу надана необхідна спеціалізована допомога, проведені хірургічні втручання, призначене загальне медикаментозне лікування (головним чином, антибіотики і знеболюючі засоби).

Місцева загальноприйнята базова терапія включала сана­цію порожнини рота (за показами), професійну гігієну ротової порожнини: антисептичні зрошення, механічне й ультразвукове вида­лення зубних відкладень та промивання пародонтальних кишень 0,05-0,25% розчином хлоргексидину біглюконату, за показами – кюретаж. Всіх хворих ознайомлювали з правилами та особливостями проведення індивідуальної гігієни порожнини рота і здійснювали підбір гігієнічних засобів.

Кількість відвідувань у хворих залежала від ступеня та характеру пере­бігу основного захворювання та супутньої патології органів порожнини рота.

Комплексне лікування хворих основної групи, окрім загальноприйнятої базової терапії, реалізували таким чином:

- У перші 4 тижні лікування хворим призначали прийом харчового концентрату поліфенолів винограду «Еноант», по 20-40 мл (з розрахунку 0,25-0,5 мг/кг ваги на добу) з 100 мл кип’яченої води і 2 краплями лимонного соку, 2 рази на день після їжі.

- З другого тижня лікування призначали препарат «Кальцид» протягом трьох тижнів – по 2 таблетки 2 рази на день.

- З 5 тижня лікування (через 1 місяць після травми) призначали препарат «Біотрит-Дента» протягом трьох тижнів – по 1 таблетці 2 рази на день.

- При цьому догляд за зубами здійснювали за допомогою електрофоретичної зубної щітки «HABITUS plus» з зубною пастою, яка містить кальцій, протягом перших трьох тижнів; потім робили п’ятидневну перерву, замінювали зубну щітку «HABITUS plus» на «HABITUS minus» і використовували зубну пасту, що містить фтор, протягом ще трьох тижнів.       

Оцінку ефективності проведеного лікування здійснювали за клінічними, рентгенологічними та лабораторними показниками, які визначались безпосередньо перед початком курсу лікування, у найближчі терміни – через 4 тижні (заміна зубної щітки, пасти і адаптогена) і 7 тижнів лікування (кінець курса терапії) та через 1 рік (віддалені результати).

Статистичні методи. Обробку цифрових даних проводили варіаційно-ста­тистичними методами аналізу на IBM PC в SPSS SigmaStat 3.0 і StatSoft Statistica 6.0 (2003) з використанням t-критерію Ст’юдента.