Оціночні поняття у трудовому праві України

Краткое содержание

Актуальність теми. Розробка проекту і прийняття Трудового кодексу України передбачає реформування понятійного апарату трудового права. Зазначені процеси зумовлюють необхідність здійснення наукового пошуку оптимальних засобів і прийомів законодавчої техніки. Одним із таких засобів є правові поняття різних видів, у тому числі й оціночні.

Використання оціночних понять у трудовому праві, які, будучи спеціальним засобом юридичної техніки, виконують специфічні, властиві тільки їм функції, одночасно породжує певні труднощі в процесі реалізації норм, що їх містять, і створює умови для виникнення трудових спорів. Ці складності обумовлені специфічними логіко-юридичними властивостями оціночних понять права і полягають у проблемах їх конкретизації, тлумачення, створення і застосування норм, що їх містять. Аналіз законодавства про працю України та трьох проектів Трудового кодексу України свідчить про те, що кількість оціночних понять у трудовому законодавстві не зменшується. Замість тих оціночних понять, від яких нормотворець відмовляється або щодо яких ним здійснена конкретизація, вводяться нові оціночні поняття, використання котрих є новизною у трудовому законодавстві України. Враховуючи викладене, наукові пошуки підходів до виявлення оціночних понять у текстах нормативно-правових актів, їх конкретизації, класифікації, розробка засобів забезпечення безпомилкового використання оціночних понять у трудовому праві України є важливими і своєчасними.

Незважаючи на вказані проблеми, питання оціночних понять трудового права України є майже неопрацьованими в науці трудового права України, що свідчить про актуальність та важливість цього дисертаційного дослідження.

Науково-теоретичною основою для проведення дослідження стали праці українських учених – правників у галузі трудового права: М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, І.В. Зуба, Д.О. Карпенка, О.Т. Панасюка, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Б.С. Стичинського, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та інших.

Також автором використовувалися доробки вчених – представників радянської та російської правової науки в галузі трудового права: М.Г. Александрова, Є.І. Астрахана, О.К. Бєзіної, С.Ю. Головіної, С.О. Іванова, Р.З. Лівшиця, М.В. Молодцова, В.І. Нікітінського, Ю.П. Орловського, О.С. Пашкова, В.М. Скобелкіна, О.А. Степанової та інших.

Для дослідження обраної теми автором було використано праці науковців з інших галузей юридичної науки: загальної теорії права – С.С. Алексєєва, М.О. Власенка, Т.В. Кашаніної, А.Нашиц, А.С. Піголкіна, П.М. Рабиновича, О.Ф. Скакун, О.Ф. Черданцева, Г.Г. Шмєльової та інших; кримінального права – В.М. Кудрявцева, В.В. Пітецького, С.Д. Шапченка, О.В. Кобзєвої, З.А. Тростюк; адміністративного права – В.В. Ігнатенка; цивільного права – М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Д.А. Гараймовича, А.Г. Діденка та інших.

Специфіка теми дослідження зумовила використання спеціальної літератури з логіки: праці П.Г. Горського, В.Є. Жеребкіна, А.Є. Конверського, П.В. Копніна; лінгвістики – І.С. Квітко та інших.

Нормативну базу становили Конституція України, міжнародно-правові акти, Кодекс законів про працю України та інші нормативно-правові акти України, законодавство Союзу РСР, окремі нормативно-правові акти зарубіжного законодавства, локальні нормативні акти та матеріали судової практики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання дисертаційного дослідження проведено в контексті науково-дослідної роботи з теми “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні” (номер державної реєстрації 0101U003579), яка виконувалася на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2001 р. до 31 грудня 2005 р.

Дисертаційне дослідження також пов’язано з бюджетною темою “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (№ 06БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2006 р. до 31 грудня 2010 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концепції про оціночні поняття як складову понятійного апарату трудового права України, виявлення проблем, які існують у зв’язку з їх використанням у трудовому законодавстві, формулювання пропозицій по вдосконаленню законодавства України про працю.

Виходячи з мети дослідження, автором окреслено такі основні завдання:

– розглянути співвідношення таких категорій, як “понятійний апарат”, “категоріальний апарат”, “термінологічний апарат” та виявити їх складові;

– дослідити співвідношення категорій “понятійний апарат трудового права України як галузі права”, “понятійний апарат трудового права України як науки” і “понятійний апарат трудового права України як навчальної дисципліни”;

– проаналізувати структурні елементи понятійного апарату трудового права України як галузі права, його характерні ознаки та уточнити його визначення;

– визначити характерні особливості оціночних понять як складової понятійного апарату трудового права;

– проаналізувати співвідношення оціночних понять із суміжними категоріями;

– сформулювати визначення оціночних понять трудового права України;

– визначити поняття, виявити види, форми та способи конкретизації оціночних понять трудового права України;

– здійснити класифікацію та групування оціночних понять, що використовуються в законодавстві про працю;

– визначити та охарактеризувати функції, які виконують оціночні поняття трудового права;

– виявити та сформулювати гарантії правильного застосування оціночних понять трудового права.

Об'єктом дослідження є національне законодавство та міжнародні нормативно-правові акти про працю, практика їх застосування, проекти нормативно-правових актів, доктринальні дослідження.

Предметом дослідження є оціночні поняття у трудовому праві України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дослідження автором використано загальнонаукові і спеціально наукові методи пізнання правових явищ. Зокрема використано такі методи: діалектичний, формально-логічний, історичний, системно-структурний, дедуктивний, індуктивний, системного аналізу, порівняння, а також порівняльно-правовий метод.

Використання діалектичного методу дозволило автору розглянути проблеми використання оціночних понять у трудовому законодавстві в їх розвитку. За допомогою формально-логічного методу сформульовано визначення ключових категорій: “понятійний апарат”, “понятійний апарат трудового права України”, “оціночні поняття” та інші. Застосування історичного методу дозволило показати розвиток наукової думки з питань оціночних понять права та дослідити розвиток окремих оціночних понять трудового права. Системно-структурний метод застосовано при проведенні класифікації та групування оціночних понять трудового права, при визначенні видів та форм конкретизації оціночних понять трудового права. Дедуктивний та індуктивний методи використано при визначенні критеріїв конкретизації окремих оціночних понять. Використання методу порівняння надало можливість автору провести розмежування таких категорій, як, зокрема, “понятійний апарат трудового права України як галузі права”, “понятійний апарат трудового права України як науки”, і “понятійний апарат трудового права України як навчальної дисципліни”; “оціночні поняття” та “оціночні ознаки”, “оціночні терміни” та інші. Порівняльно-правовий метод використано в частині аналізу законодавства України про працю, що використовує оціночні поняття, законодавства інших країн (зокрема, Російської Федерації, Казахстану) та міжнародно-правових норм. Метод системного аналізу застосовувався при визначенні місця оціночних понять у понятійному апараті трудового права України.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається відсутністю комплексних наукових досліджень оціночних понять трудового права України. Запропонована дисертація є першою працею такого спрямування в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які виносяться на захист:

Уперше в теорії трудового права України:

1. Досліджено оціночні поняття як складову понятійного апарату трудового права України. Сформульовано логічні, лінгвістичні та юридичні особливості оціночних понять трудового права України.

Юридичні особливості оціночних понять трудового права України: 1) використане в текстах норм трудового права оціночне поняття характеризує будь-який елемент трудових та тісно пов’язаних з ними відносин; 2) оціночні поняття трудового права в силу своїх логічних особливостей повно й остаточно не конкретизовані в жодному нормативному акті як самим нормотворцем, так і уповноваженими ним суб’єктами; 3) остаточна конкретизація оціночного поняття здійснюється в результаті застосування норми, що його містить, уповноваженим суб’єктом у кожному окремому випадку; 4) визначення змісту оціночного поняття здійснюється в кожному конкретному випадку. При здійсненні конкретизації оціночного поняття суб’єкт, що застосовує правову норму, має можливість вільної оцінки фактів, яка обумовлена об’єктивними чинниками: а) конкретною нормою; б) контекстом, у якому поняття використано в цій нормі; в) конкретним правовідношенням, щодо якого застосовується ця норма; г) критеріями, стандартами і т. ін., які визначені в нормативних актах щодо цього поняття; ґ) іншими соціальними факторами, якими характеризується ситуація правозастосування, та чинником суб'єктивного характеру – правосвідомістю суб’єкта, що застосовує норму; 5) у процесі конкретизації оціночних понять здійснюється піднормативне регулювання суспільних відносин, яке може бути як результатом реалізації норми, так і результатом локальної нормотворчості.