Розділ 1.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету й задачі, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження.

11. У першому розділі «Теоретичні засади оперативного обліку в системі управління сільськогосподарським підприємством» досліджено історію формування та розвитку оперативного обліку, визначено основні етапи його становлення у вітчизняній обліковій школі та характерні особливості як складової інформаційного забезпечення управління, проаналізовано наукові підходи до визначення сутності даної категорії, уточнено дефініцію «оперативний облік», досліджено облікове забезпечення оперативного управління в умовах розвитку інноваційних технологій виробництва сільськогосподарської продукції.

Існують кардинально протилежні точки зору щодо появи оперативного обліку:

- як прообраз і основа усіх наступних видів обліку. Він виступив базою для розвитку більш організованого та комплексного бухгалтерського і статистичного обліку;

- як результат розвитку менеджменту, коли з’явилась необхідність у деталізованій і релевантній інформації для прийняття управлінських рішень.

У роботі доведено правомірність першої гіпотези, обґрунтовано, що на базі оперативного обліку набули подальшого розвитку принципи та методи бухгалтерського обліку, виникла система інформаційного забезпечення управління. У вітчизняній обліковій школі оперативний облік почав формуватися з праць П. І. Рейнбота (1876 р.) і пройшов складний процес трансформацій, у результаті якого виділені основні етапи формування теорії оперативного обліку:

1. Етап становлення (кінець XІX ст. – початок 30-х років XX ст.) – виникнення дискусії про необхідність і важливість оперативного обліку в системі управління діяльністю підприємства: А. В. Вейсброд, Р. С. Майзельс, П. І. Рейнбот, Д. І. Савошинський та інші вчені.

2. Етап розвитку (30-ті – 60-ті роки XX ст.) – вивчення і вдосконалення оперативного обліку як інформаційної бази оперативного планування, аналізу, контролю та регулювання, визначення його як складової господарського обліку разом із бухгалтерським і статистичним: М. А. Блатов, Р. Я. Вейцман, М. Х. Жебрак, М. П. Юр’єв та інші науковці.

3. Етап теоретичного обґрунтування (друга половина 60-х – 90-ті роки XX ст.) – розробка його теоретичних засад у контексті завдань оперативного управління та в умовах розвитку автоматизованих систем управління підприємством: М. Г. Бєлопольський, Б. І. Валуєв, Л. Ф. Зверенчук, Л. С. Зернов, І. І. Каракоз, Ю. Я. Литвин, В. Б. Ліберман, П. І. Савічев, В. І. Стражев, С. І. Шкарабан.

4. Етап трансформації та вдосконалення (початок XXІ ст. – до т.ч.) – функціонування оперативного обліку в контексті управлінського, пошук нових його можливостей в умовах використання комп’ютерних технологій: В. П. Денис, Т. М. Ковальчук, С. А. Кошкаров, Ю. А. Кузьмінський, О. Х. Румак і інші.

Результати досліджень засвідчили, що на сьогодні існують різні визначення сутності та місця оперативного обліку в системі управління підприємством, які зводяться до двох основних:

1. Оперативний облік не є науково обґрунтованим, і його застосування можна уникнути шляхом удосконалення бухгалтерського обліку.

2. Бухгалтерський облік, у якому переважає достовірність завдяки юридичній силі документа, але втрачена швидкість отримання інформації через згаяний час на формальні процедури збирання підписів і печаток, у принципі не здатен виконувати функцію інформаційного забезпечення оперативного управління. У цьому питанні він поступається місцем оперативному обліку. Комп’ютеризація та зміна технології обліку не призводять до злиття окремих видів обліку, а лише надають їм нових властивостей. У роботі доведено правомірність другого твердження, а теоретичні результати основоположників оперативного обліку є актуальними і в наш час.

До особливостей оперативного обліку науковці відносять: відображення господарських операцій, які не охоплюються іншими видами обліку; використання всіх облікових вимірників, але більше натуральних; фіксація результатів господарських операцій, як правило, в процесі їх виконання; застосування даних в оперативному управлінні. Як приклади об’єктів оперативного обліку більшість авторів наводять рух матеріалів і процес виробництва продукції, роботу машин і устаткування, виконання договорів із контрагентами, витрати на виробництво продукції, розрахунки. Визначені особливості й об’єкти дублюються в більшості економічних праць, де досліджуються питання оперативного обліку, але детальніше інформація не розкривається.

У результаті аналізу наукових підходів до визначення теоретичних засад оперативного обліку систематизовані та вдосконалені положення щодо його сутності, предмета, об’єктів, методів, завдань, функцій і вимог. Встановлення найбільш об’єктивного змісту даних категорій, що відповідає сучасному рівню розвитку інноваційних технологій виробництва та ринковим умовам господарювання, є основою для обґрунтування ролі оперативного обліку в системі управління сільськогосподарським підприємством.

Оперативний облік – це частина облікової системи і складова інформаційного забезпечення, яка шляхом кількісного відображення й якісної характеристики діяльності підприємства створює дані, необхідні для реалізації функцій оперативного управління та раціональної організації господарських процесів. Визначено необхідність нового підходу до дослідження оперативного обліку, враховуючи сучасні розробки у сфері інформаційного забезпечення управління й економічні, екологічні та соціальні умови господарювання.

Предметом оперативного обліку виступає частина ресурсів і господарських процесів, яку необхідно фіксувати з метою оперативного управління (коли розкривається часовий аспект оперативного обліку) й оптимізації специфічних нефінансових показників роботи підприємства (коли враховується можливість фіксації інформації, відсутньої в бухгалтерському обліку). Досягнення мети оперативного обліку розкривається через виконання ним набору функцій: інформаційної, контрольної, сигнальної, аналітичної, прогнозної, комунікаційної.

Оперативний облік здійснюється на основі таких принципів: спрямованість (вирішення конкретних завдань управління окремими господарськими операціями); оперативність (відображення процесів на підприємстві в режимі реального часу); своєчасність (інформація повинна впливати на хід виконання операцій, а не фіксувати їх кінцевий результат); достатність (забезпечується за рахунок аналітичності та деталізації показників); адресність (орієнтація на конкретного споживача, максимальна наближеність до місць прийняття рішень); гнучкість (методи оперативного обліку повинні бути адаптовані до постійних змін у діяльності підприємства).

Необхідність реалізації функцій оперативного обліку обґрунтовано на основі аналізу процесів, які знаходяться в полі оперативного управління сільськогосподарським підприємством. Зокрема, фіксація інформації про хід виконання окремих господарських операцій та їх деталізація здійснюються лише у системі оперативного обліку.

У вітчизняній науковій літературі домінує думка про відображення всієї облікової інформації про діяльність підприємства в господарському обліку. Його розподіл на три взаємопов’язаних, але незалежних види (оперативний, бухгалтерський і статистичний) підтримує переважна більшість теоретиків (86% досліджених джерел). Проте гіпотеза про господарський облік, яка виникла на початку минулого століття і закріпилась у теорії, має дискусійний характер. За своєю суттю оперативний облік є управлінським, оскільки функціонує для створення і передачі інформації в системі менеджменту підприємства.

Функціонування оперативного обліку в сільському господарстві як складової управлінського є найефективнішим із застосуванням новітніх інформаційних технологій збору, обробки та передачі інформації. Вагомий досвід з їх впровадження та використання містять результати глобальних державних програм розвинених країн світу. В Україні даний процес у сільському господарстві знаходиться на стадії розвитку. Позитивний ефект від впровадження інноваційних технологій досягається за умови використання комплексних систем надання інформації, які вміщують різні дані: цифрові карти сільськогосподарських угідь, інформацію про ґрунти та врожайність культур, показники метеорологічних спостережень, дані про використання землі тощо. Проте ефективність використання зазначених систем прямо корелює із масштабами підприємства й обсягами виробництва сільськогосподарської продукції.

У другому розділі «Оцінка інформаційного забезпечення оперативного управління сільськогосподарським підприємством» обґрунтовано вплив галузевих особливостей на склад і формування показників оперативного обліку, систематизовано інформаційні запити оперативного управління з урахуванням специфіки сільськогосподарських підприємств шляхом визначення та диференціації об’єктів оперативного обліку, досліджено сучасний стан і шляхи вдосконалення його організаційно-методичних засад.

Специфіку системи оперативного інформаційного забезпечення управління в сільському господарстві обумовлюють характерні особливості галузі: виробничий напрямок – рослинництво і тваринництво, їх спеціалізація, сезонність, залежність від кліматичних умов, робота з живими організмами, використання земельних ресурсів, мобільність засобів виробництва й інші. Суттєвий вплив як внутрішніх, так і зовнішніх чинників на показники ефективності сільськогосподарської діяльності зумовлює необхідність їх відображення в системі оперативної управлінської інформації.

Оперативний облік сільськогосподарських підприємств концентрує увагу здебільшого на виробничому процесі, його об’єкти формуються специфікою аграрного виробництва. Визначення оптимального переліку об’єктів оперативного обліку та порівняння їх із фактичними показниками на практиці сільськогосподарських підприємств дало змогу виділити напрямки вдосконалення інформаційного забезпечення оперативного управління. Групування об’єктів оперативного обліку в сільському господарстві представлено на рис. 1.

Дослідження діяльності сільськогосподарських підприємств Волинської області й опитування їх керівників різного рівня підтвердили, що практична потреба аграрного менеджменту у відображенні об’єктів в оперативному обліку відповідає визначеним вище напрямкам. Новим і неврахованим питанням для аграріїв залишається оперативне визначення фінансових результатів окремих господарських операцій і впливу соціально-екологічних чинників на виробничий процес.

У роботі оцінено існуючу практику формування та використання оперативних даних для прийняття рішень. Так, витрати часу на оперативне управління збільшуються в міру зниження якісного рівня системи менеджменту підприємств. Їх питома вага домінує в роботі агронома, зоотехніка, завідувача машинно-тракторним парком, бригадира механізованої бригади й ін. Поряд із цим оперативне управління займає значну частину робочого часу на усіх ланках. Необхідну інформацію менеджери отримують по-різному: в оперативних зведеннях, шляхом власного опитування, спостереження, розрахунків тощо. Одним із завдань удосконалення системи оперативного обліку визначено максимальне скорочення часу управлінців на одержання інформації.