ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ САМООРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади самоорганізації підприємства» визначено зміст процесів, що відбуваються в процесі самоорганізації. Здійснення управління на підприємстві само по собі не суперечить розвитку процесів соціальної, економічної, технічної чи іншої самоорганізації окремих структурних підрозділів чи цілого підприємства загалом. Разом з плануванням, мотивацією та контролем до основних функцій менеджменту підприємства слід віднести й організацію. Відтак, самоорганізацію доцільно розглядати як мимовільну, самостійну організацію підприємства з урахуванням спрямованого корегування цього процесу керівництвом. Самоорганізація може реалізуватися шляхом самонавчання, самовиховання, самооцінки і самоконтролю працівників підприємства.

Поняття «самоорганізація підприємства» доцільно визначити як процес формування організаційного стану підприємства, який засновано на організаційному навчанні його персоналу через сприйняття, обробку та використання зовнішньої для підприємства інформації. При цьому класифікувати процеси самоорганізації доцільно за такими аспектами: по-перше, за місцем прояву (біологічні, соціальні, технічні, економічні); по-друге, за джерелом виникнення (спонтанні та ініціюванні); по-третє, з об’єктом відбування (самоорганізація особистості, самоорганізація структурного підрозділу, самоорганізація підприємства, самоорганізація галузі); по-четверте, за підходами до ініціювання та реалізації (організаційно-економічна та соціально-психологічна самоорганізація).

Схема класифікації процесів самоорганізації дозволяє відокремити предметну сферу дослідження: організаційно-економічні засади ініціювання та реалізації процесів самоорганізації на підприємстві. Проведене дослідження дає можливість окреслити місце самоорганізації на підприємстві як каталізатора процесів його розвитку. Тобто, самоорганізація підприємства – це послідовність мимовільних змін усіх елементів підприємства, завдяки чого воно переходить на якісно новий рівень свого розвитку з суттєво іншими кількісними параметрами діяльності.

Організаційно-економічними складовими самоорганізації підприємства виступає комплекс взаємозалежних організаційних та економічних питань. У дослідженні доведено, що організаційні складові первинні за економічні, бо ґрунтуються на принципах організації суспільства та носіях соціальної інформації, а врахування їх інтересів – найголовніше у будь-якій системі, тим більш у колективі сучасного підприємства. Будь-які економічні результати підприємства є наслідком вдалої чи невдалої організації людей та використання їхньої праці. У якості організаційних складових самоорганізації підприємства запропоновано розглядати його працівників (з притаманними їм ціннісними орієнтирами), процеси мотивації їхньої діяльності, можливості та наслідки організаційного навчання персоналу та наявні соціальні результати функціонування підприємства. Економічні складові самоорганізації підприємства представлені наявністю резервів (матеріальної бази), розміром матеріальної винагороди, додатковими ефектами та економічними результатами.

З точки зору управлінського регулювання в системі управління виробничим підприємством розділяють процеси двоякого роду: одні мають цілеспрямований характер, інші – стихійно виникаючі. У першому випадку мова йде про організацію, що включає координацію діяльності людей, втручання й упорядкування суспільного життя через інституційні механізми впливу. У іншому випадку мова йде про самоорганізацію, що відрізняється від організації непередбачуваністю виникнення, протікання самого процесу та отриманих результатів. При цьому самоорганізація майже не віддільна від організації: вона або передує їй, або супроводжує її як паралельний процес, або виникає на її підставі.

Раціональне сполучення зовнішнього управлінського впливу з власними внутрівиробничими тенденціями підприємства дозволяє сформувати на ньому структури, здатні до стійкого функціонування та адаптивного оновлення. Самоорганізація не може замінити собою процес організації. Підприємство не може бути безконтрольним, самостійно функціонуючим осередком. Для стабільного функціонування виробничого підприємства доцільно сполучення процесів самоорганізації та організації.

На підставі запропонованого категоріального апарату самоорганізації, означених її принципів сформовано концепцію самоорганізації підприємства, результатом якої є можливість досягнення позитивного синергетичного ефекту, зміна сфер (зон) впливу підприємства, конструювання власної організаційної реальності. Обґрунтоване сполучення означених понять, принципів та закономірних результатів самоорганізації призводить до виходу підприємства на новий рівень розвитку чи напрямів діяльності або опанування іншої сфери діяльності підприємства