ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗДЕФЕКТНОГО ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАШИНОБУДУВАННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

         У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та задачі дослідження, його об’єкт та предмет, викладено елементи наукової новизни, розкрито практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні аспекти удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення бездефектного виробництва на підприємствах  машинобудування»  проведено аналіз та узагальнення існуючих теоретико-методичних підходів до забезпечення бездефектного виробництва як фактора зниження витрат підприємства, досліджено взаємозв’язок функцій управління якістю продукції, а також сучасний стан застосування організаційних та економічних методів забезпечення бездефектного виробництва.

Аналіз та систематизація існуючих у науковій літературі поглядів на бездефектне виробництво як фактор зниження витрат підприємства дозволив встановити взаємозв’язок понять «витрати», «втрати від браку» та «відшкодування втрат від браку». Оскільки не всі втрати від браку, понесені підприємством, відшкодовуються винуватцями, запропоновано відокремити поняття «втрати від браку до їх відшкодування» та «втрати від браку після їх відшкодування». Це дозволяє враховувати втрати від браку, що відшкодовуються винуватцями, та вартість вторинних ресурсів при невиправному браку, тобто ті фактори, які обумовлюють відмінності між зазначеними вище видами втрат.

Для конкретизації втрат від браку за його видами та підрозділами, персонал яких є винуватцем випуску продукції невідповідного рівня якості, приділено увагу класифікації браку. Класифікації браку, що передбачені  в законодавстві та пропонуються в наукових джерелах, недостатньо повні, деякі формулювання ознак і видів браку не завжди коректні. Тому запропоновано деталізовану класифікацію браку, що містить наступні доповнення та уточнення (рис.1): за об’єктами брак поділено на брак вихідних матеріалів і сировини та брак продукції, що обумовлено відмінностями у їх економічній сутності та складі витрат; запропоновано класифікацію браку вихідних матеріалів і сировини здійснювати за ознаками: «місце виявлення», «можливість виправлення», «винуватці»; класифікацію браку продукції доповнено ознаками «характер причини браку», «місце виникнення» та «вид продукції», також уточнено розуміння таких класифікаційних ознак браку продукції як «можливість виправлення» та «техніко-технологічні особливості виробництва», крім того уточнено види браку за ознакою «техніко-технологічні особливості виробництва».

Використання доповненої й уточненої класифікації браку дозволило конкретизувати втрати від браку за його видами та підрозділами, персонал яких є винуватцем цього браку, тобто розвинути наукову базу для удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення бездефектного виробництва.

        На основі системного підходу до категорії «брак» та аналізу місць його виникнення запропоновано використовувати результати оперативного контролю якості продукції для мотивації робітників шляхом встановлення персональної відповідальності за втрати від браку, що сприятиме зниженню витрат за рахунок забезпечення бездефектного виробництва та покращанню фінансових результатів роботи підприємства.