ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, сформульовано наукову новизну, практичне значення результатів, одержаних автором, наведено дані про їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Теоретичні засади внутрішньогосподарського контролю» зосереджено увагу на визначенні сутності, завдань і місця контролю у фінансово-господарській діяльності підприємства. Зокрема, здійснено порівняння ємності категорій «внутрішньогосподарський контроль», «внутрішній контроль», «внутрішній аудит», «контролінг»; висвітлено потенціал оновлення місця внутрішньогосподарського контролю в системі управління за рахунок розвитку його функцій; розкрито зарубіжний досвід організації системи внутрішньогосподарського контролю як одну з детермінант розвитку вітчизняної практики.

У процесі дослідження змісту категорії «контроль» встановлено, що це – узагальнююче поняття, яким характеризується сукупність відносин, що виникають при спостереженні за об’єктом з метою опису його функціонування, виявлення відхилень від очікуваних результатів, а також виявлення причин цих відхилень. У такому самому контексті контроль реалізовується в площині економічного контролю. Між формами економічного контролю – державним, внутрісистемним та внутрішньогосподарським є суттєві відмінності, які проявляються в основах організації та здійснення, сфері компетенції, при використанні результатів контролю в процесі управління, у вимогах до якості та змісту контрольної інформації, відкритості до оновлення методології на основі кращих практик.

Багатоваріантність підходів, зумовлена одночасним існуванням кількох концептів, суттєво вплинула на розвиток вітчизняного теоретико-методологічного простору внутрішньогосподарського контролю. Внаслідок цього категорії «контролінг», «управлінський облік», «внутрішній аудит», «внутрішній контроль» та «внутрішньогосподарський контроль» позиціонуються в науковій літературі (у різних комбінаціях) як взаємовиключні, ідентичні, або незалежні одне від одного поняття. Встановлено, що внутрішній контроль та внутрішньогосподарський контроль – це функціональні підсистеми в системі управління, форми структурно-функціонального контролю, що дає змогу дійти висновку про їх ідентичність. Визначено, що поняття внутрішньогосподарського контролю доцільно ідентифікувати в межах концепції внутрішнього аудиту та контролінгу.

Слід зазначити, що поняття «внутрішній аудит» тлумачать по різному як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. За результатами опрацювання наукових та нормативних джерел внутрішній аудит ідентифіковано як експертну діяльність оцінювального характеру, спрямовану на задоволення інформаційних потреб, насамперед власників, для оцінки ефективності управління ризиками діяльності підприємства та суттєвого викривлення фінансової звітності, дієвості системи внутрішньогосподарського контролю, достовірності фінансової та внутрішньої звітності, а також корпоративного управління процесами успішної діяльності підприємства.

З метою докладнішого вивчення змісту категорії «внутрішньогосподарський контроль» було досліджено особливості виявлення контролю як одного із принципів управління, функції управління, етапу процесу управління. Оновлення й збагачення змісту внутрішньогосподарського контролю супроводжується розширенням значення контролю як функції управління, а саме як засобу зворотного зв'язку між об'єктом і системою управління, чим зумовлюється потреба в його ідентифікації, у тому числі, через інформаційну функцію, з якою пов'язуються завдання здійснення контролю результативності фінансово-господарської діяльності, а також обробки, інтерпретації та надання підсумкової інформації про результати контролю користувачам.

Оновлення змісту категорії «внутрішньогосподарський контроль» відбувається: під впливом запозичених концепцій контролю, внаслідок переоцінки менеджментом змісту, завдань і функцій контролю, які він виконує для забезпечення економічної ефективності підприємства. Як середовище реалізації  функцій управління, внутрішньогосподарський контроль (ВГК) виходить за межі бухгалтерського обліку та формується у самостійну економічну категорію виявляючи властивості й функції інструменту управління діяльністю суб’єкта господарювання

Множиною завдань внутрішньогосподарського контролю обґрунтовується доцільність делегування контрольних функцій окремим структурним підрозділам та працівникам підприємства. Контроль за рухом матеріальних цінностей у межах операційного циклу має здійснювати бухгалтерська служба та економічний, плановий, фінансовий, технологічний відділ. Комплексність охоплення контролем підприємства, а також потреба в координації контрольної діяльності різних підрозділів та опрацюванні інформації та результатів контролю зумовлюють практичну необхідність створення системи ВГК. А у теоретичному аспекті, функції системи внутрішньогосподарського контролю потребують перегляду та уніфікації у вигляді єдиного методичного комплексу, побудованого із урахуванням вимог, які висуває сучасність до суб'єктів господарювання.

Вивчення положень концепцій внутрішньогосподарського контролю (SAC, COBIT, COSO I/II тощо) надає можливість констатувати наявність відчутного розриву між ними у частині інформаційної підтримки процесу управління. Його подолання можливе в разі створення уніфікованої методології внутрішньогосподарського контролю, що, в свою чергу, зумовлює потребу відповідних кроків у законодавчій, освітній та науково-практичній сферах.

Зорієнтованість контролінгу на вирішення завдань менеджменту в процесі управління підприємством визначає місце його елементів як частини (необхідного компоненту) системи внутрішньогосподарського контролю, пріоритетом якої є підвищення ефективності управління господарською діяльністю підприємства. Методологія контролінгу є перспективним середовищем для оновлення функцій внутрішньогосподарського контролю у сферах орієнтації на результат, інтеграції в систему управління, організації структури виробництва, обґрунтування інструментарію оперативного та стратегічного управління. Усвідомлення потенціалу розвитку ВГК за рахунок інструментів контролінгу дає можливість сформулювати авторське тлумачення поняття внутрішньогосподарського контролю як інтегрованої структурно-функціональної, інформаційно-аналітичної системи забезпечення цілісності майна, економічної ефективності, збереження виробничого та ринкового потенціалу суб’єкта господарювання.

Другий розділ «Організація внутрішньогосподарського контролю та методика здійснення контрольних заходів на вітчизняних підприємствах» містить результати дослідження аспектів реалізації внутрішньогосподарського контролю у практиці вітчизняних підприємств: сучасного стану організації систем ВГК; реалізації заходів внутрішньогосподарського контролю; оцінки дієвості заходів ВГК та достатності інформаційно-документального забезпечення контролю.

Функціональну структуру ВГК доцільно інтерпретувати як сукупність центрів відповідальності, яким підпорядковуються бізнес-процеси підприємства. Відповідальність за їх здійснення та кінцеві фінансові результати покладено на посадових осіб, котрі виконують (ініціюють) заходи контролю. Процедурами таких заходів передбачено алгоритми контрольної діяльності в стандартних ситуаціях, а також у разі виникнення відхилень від планових показників або виникнення внутрішньоорганізаційного конфлікту. Управління підприємством передбачає здійснення контролю за технологічними, фінансово-економічними, організаційними аспектами суб’єкта господарювання.

Забезпечення реалізації наведених функцій зумовлює потребу відповідного методологічного підґрунтя, яким визначаються основоположні принципи, методи та процедури здійснення внутрішньогосподарського контролю. Встановлено, що основою організаційної структури внутрішньогосподарського контролю промислового підприємства є концепція COSO I/II. Функціональна структура ВГК містить компоненти, що забезпечують виконання визначеного кола функцій: середовище контролю, постановка цілей, система цільових показників, заходи контролю, управління ризиками, моніторинг, інформація та комунікації.

Способи розробки, впровадження та ведення внутрішньогосподарського контролю змінюються залежно від розміру і складності суб’єкта господарювання. Для великих підприємств доцільним є створення відокремленого підрозділу, для середніх – організація контрольних функцій на базі діючих підрозділів, для малих підприємств раціональним є їх розподіл між головним бухгалтером та директором. На всіх рівнях пріоритетною проблемою впровадження ідей COSO I/II має бути дотримання принципу раціональності.