ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРІШЕННЯ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ В УКРАЇНІ




  • скачать файл:
Название:
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРІШЕННЯ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ В УКРАЇНІ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; надано відомості щодо шляхів і форм їх упровадження й апробації, а також щодо кількості публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правові основи вирішення податкових спорів в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «» досліджено основні історичні етапи становлення та розвитку організаційно-правового забезпечення вирішення податкових спорів з моменту виникнення державності на території України до сьогодення.

Приділена увага функціонуванню спеціальних органів, що в різні періоди розвитку української держави були уповноважені здійснювати нарахування, справляння податкових та інших обов’язкових платежів, а також контролювали даний процес і застосовували санкції за порушення вимог відповідних норм. Розглянуто поступове реформування системи судочинства, що в різні періоди розглядала спори, пов’язані з податковими правовідносинами. Зауважено також на практиці функціонування органів виконавчої влади, що були уповноважені встановлювати взаємні права та обов’язки платників податків та податкових органів. Проведено також аналіз спеціальних нормативно-правових актів, визначали процедури вирішення податкових спорів, а також закріплювали правовий статус уповноважених у даній сфері державних органів (Руська Правда, Повість минулих літ, Судебник Казимира 1468 р., Статут Великого князівства Литовського 1588 р. та ін.).

Здійснено комплексну оцінку рівня ефективності організаційно-правового забезпечення вирішення податкових спорів в конкретні історичні періоди. Крім   цього, значна увага приділена можливостям запровадження позитивного досвіду організаційно-правового забезпечення вирішення податкових спорів, що здійснювалося на шляху становлення української державності.

У підрозділі 1.2. «Поняття та характерні особливості податкових спорів» здійснюється обґрунтування авторського визначення податкових спорів, встановлюються їх характерні особливості, досліджуються дискусійні доктринальні положення. Проведено порівняння вітчизняних та зарубіжних наукових поглядів у галузі адміністративного та фінансового права щодо сутності податкових спорів як комплексного правового інституту.

Використовуючи основні положення теорії держави і права, з урахуванням формально-логічних законів формулювання дефініцій, наголошується, що  правовий спір необхідно розглядати як протиріччя, розбіжності суб’єктів правовідносин щодо своїх прав та обов’язків у конкретній сфері, що врегульована спеціальними нормами законодавства. Необхідним виступає характеристика податкового спору не лише як протиріччя, але і як правовідношення, що тісно пов’язане з таким протиріччям. Адже конфлікт інтересів податкового органу та платника податків набуває форми податкового спору лише у разі виконання значної кількості вимог, що встановлені процесуальним та матеріальним законодавством. Тобто, протиріччя виступає лише передумовою, приводом для виникнення податкового спору, а також для його вирішення в адміністративному чи судовому порядку.

Серед характеристик податкових спорів визначено наступні: обов’язковими суб’єктами спору виступають уповноважений податковий орган влади, а також фізична чи юридична особа; наявність між суб’єктами податкового конфлікту – відсутності згоди одного або обох суб’єктів правовідношення щодо застосування податкового законодавства (найчастіше – щодо сплати та/або нарахування податків чи інших обов’язкових платежів); невирішений характер конфлікту між суб’єктами; підставою є звернення одного з суб’єктів до органу, уповноваженого розглядати податкові спори з приводу фактів, правових, процесуальних питань та податкових правопорушень; вирішення у порядку, передбаченому матеріальним та процесуальним законодавством; можливість застосування як адміністративного, так і судового порядку розв’язання.

У підрозділі 1.3. «Класифікація спорів, що виникають у процесі функціонування податкових правовідносин» наголошено на відсутності в чинному законодавстві розгорнутої класифікація податкових спорів, що зумовлює наявність значної кількості позицій науковців стосовно цього питання. Підкреслюється, що невід’ємним завданням у процесі виконання дисертаційного дослідження виступає систематизація податкових правовідносин, у результаті чого доцільним є класифікація податкових спорів. У разі її ефективного проведення буде забезпечене виконання методологічних, прогностичних та онтологічних завдань.

Підкреслюється, що для правильної класифікації одним із головних положень виступає вірне визначення критеріїв для розподілу сукупності об’єктів, що одночасно дозволить сформувати загальну уяву про дану сукупність в цілому та охарактеризує кожен з об’єктів окремо.

Беручи до уваги результати наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених у даній галузі, сформульовано власний підхід до класифікації податкових спорів, визначено взаємозв’язок між окремими їх видами, а також запропоновано комплексну класифікацію за вісьма критеріями.

Розділ 2 «Сучасний стан та основні проблеми організаційно-правового забезпечення вирішення податкових спорів в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «-правове забезпечення вирішення податкових спорів в межах юрисдикційного провадження» проведено аналіз питань щодо реалізації адміністративної відповідальності за податкові правопорушення. Особлива увага приділена правовідносинам, що виникають при накладенні відповідних стягнень уповноваженими органами та виникнення внаслідок цього відповідних спорів з платниками податків. Розглянуто проблеми розмежування компетенції податкових та судових органів при вирішенні справ про адміністративні правопорушення в податковій сфері. Визначено напрями вдосконалення процедур адміністративного та судового оскарження відповідних рішень про накладення стягнення.

Підкреслюється, що застосування адміністративної відповідальності за податкові правопорушення здійснюється в Україні у формі юрисдикційного провадження, що являє собою нормативно-визначений механізм притягнення осіб, які вчинили адміністративний проступок, до адміністративної відповідальності уповноваженими на те органами. Розглянуто такі складові елементи юрисдикційного провадження у справах про адміністративні правопорушення в податковій сфері: складання протоколу про адміністративне правопорушення, розгляд справи про адміністративне правопорушення, винесення постанови по справі, оскарження і опротестування постанови уповноваженого органу по відповідній справі.

Аналіз чинного законодавства доводить, що у переважній більшості випадків, де йдеться про адміністративні правопорушення у податковій сфері, податкові органи наділені повноваженнями лише щодо складання відповідного протоколу, а безпосереднє застосування санкцій здійснюється місцевими судами загальної юрисдикції. Це значно звужує права платників податків на захист своїх прав у випадку розгляду справи про накладення адміністративного стягнення. Дане обмеження проявляється у неможливості касаційного оскарження рішення місцевого суду загальної юрисдикції про накладення адміністративного стягнення. Адже постанова судді у справі про адміністративне правопорушення в податковій сфері може бути оскаржена лише до відповідного апеляційного суду, постанова якого по такій справі є остаточною й .

Підрозділ 2.2. «Організаційно-правове забезпечення вирішення податкових спорів в межах адміністративного оскарження» присвячено розгляду сучасного стану та проблем функціонування системи вирішення податкових спорів в межах податкових органів з використанням механізму адміністративного оскарження.

Підкреслено, що роль адміністративного порядку вирішення податкових спорів в нашій країні значно зростає. Так, за статистичними даними, до Державної податкової служби у січні-грудні 2011 року від платників податків надійшло 7982 скарги, або на 2028 скарг (1,3 рази) більше ніж за 2010 рік. Збільшення надходження скарг до ДПС України відбулося від платників податків 24 регіонів.

Досліджено особливості застосування фінансової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання вимог податкового законодавства, визначено склад фінансових правопорушень, як основну підставу застосування відповідних санкцій. Відзначено, що через відносно-недовгий період функціонування даного правового інституту згідно оновленого податкового законодавства, досить високим залишається рівень оскаржень рішень щодо застосування санкцій до платників податків.

Зазначено, що положення Податкового кодексу України, які присвячені регулюванню адміністративного порядку вирішення податкових спорів досить тривалий час не враховували істотних змін у системі органів державної влади, що відбулися у процесі їх оптимізації після прийняття Указу Президента «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 р., яким було утворено Державну податкову службу України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України. Не врахованою на сьогодні залишається також сучасна структура податкових органів, що була сформована відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» № 726/2012 від 24.12.2012 р.

Наголошено на невідповідності окремих елементів адміністративного оскарження рішень, дій, бездіяльності податкових органів положенням вітчизняного законодавства про звернення громадян. Визначено процедурні недоліки існуючого наразі механізму розгляду скарг платників, обґрунтовано можливі шляхи їх вирішення.

У підрозділі 2.3. «» проведено аналіз особливостей розгляду податкових спорів в системі адміністративного судочинства. Висвітлено положення чинного законодавства, а також правозастосовчої практики, що в комплексі підтверджують наявність значного кола недоліків організаційного та правового забезпечення в даній сфері.

Перш за все, слід відмітити наявність правових колізій між положеннями Податкового кодексу України, а також України, щодо визначення процесуальних вимог до розгляду аналізованої категорії спорів. Запропоновано можливі варіанти вирішення цієї проблеми шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

Беручи до уваги вагому роль податкових спорів у належному забезпеченні господарської діяльності, зазначено на необхідності дотримання адміністративними судами принципу розумності строку розгляду даної категорії справ. Зауважено, що реформування податкового законодавства потягнуло за собою необхідність внесення відповідних змін до основного процесуального документу в сфері адміністративного судочинства – КАС України, який було доповнено ст. 183-3 «Особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби». Виходячи з комплексного аналізу нормативних положень, закріплених у ст. 183-3 КАС України, можна зробити висновок, що  нею закріплюється особливий, відмінний від загального вид провадження. У  той же час, обґрунтовується позиція щодо необхідності дотримання і в даному випадку загальних вимог процесуального законодавства, зокрема щодо

Як одна з важливих проблем у процесі вдосконалення правового та організаційного забезпечення вирішення податкових спорів у судовому порядку, здобувачем виділяється узгодження правових позицій адміністративних судів, а   також податкових органів щодо розгляду окремих категорій спорів. Суперечності у практиці адміністративних судів та податкових органів створюють додаткові ускладнення при розгляді податкових спорів. Це зумовлює також чисельні апеляційні та касаційні скарги податкових органів навіть у випадку, коли їх правова позиція є завідомо безперспективною. Відповідно, безпідставно збільшується навантаження на судову систему, знижується швидкість розгляду спорів та скорочуються можливості суддів щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Як варіант вирішення названого кола проблем дисертантом розглядається внесення змін до норм спеціального законодавства. В такому випадку спірні положення були б вирішені не на рівні рекомендаційних листів органів виконавчої чи судової влади, а в положеннях нормативних актів, виконання яких було б обов’язковим як для адміністративних судів, так і для податкових органів.

Встановлено, що публічно-правовий характер податкових спорів зумовлює активну роль суду у , що є необхідними при розгляду такого спору. судочинства. Разом з тим, досить своєрідне застосування принципу в публічно-правових спорах врівноважується особливою ознакою адміністративного судочинства, яка  проявляється в тому, що обов’язок доказування у податковому спорі покладено на ий орган.


Розділ 3 «Шляхи удосконалення організаційно-правового забезпечення вирішення податкових спорів в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Перелік , що визначають ефективність організаційно-правового забезпечення вирішення податкових спорів в Україні» наведено низку факторів, які впливають на ефективність організаційно-правового забезпечення вирішення спорів у сфері податкових правовідносин в Україні. Досліджено поняття ефективності, під яким слід розуміти у процесі організаційно-правового забезпечення вирішення податкових спорів.

Наголошено на пріоритетності правового чинника в даному процесі. Адже від того, наскільки чітким та узгодженим буде система правових норм для неупередженого та оперативного вирішення спорів, що виникають при податкових правовідносинах, значною мірою залежить ступінь реалізації збалансованої державної податкової політики, інвестиційна привабливість України, а також ступінь захисту прав та свобод людини і громадянина.

у нашій державі, здобувачем виділено наступні: , фіскальний, соціально-психологічний, політичний та ін. Підкреслено, що саме наведені фактори виступають основними напрямами в процесі подальшого вдосконалення інституту вирішення податкових спорів в Україні.

» здобувачем

Проведено аналіз функціонування судової процедури вирішення податкових спорів за участю Податкового суду США, Федеральних окружних судів, Федерального претензійного суду США, Судів по справам банкрутств США, а   також Високого Суду Великобританії. Підкреслено високий ступінь організаційного забезпечення організаційного забезпечення функціонування спеціальних судів у даній сфері. Розкрито сутність адміністративного порядку врегулювання податкових спорів. Основними владними суб’єктами в даній сфері виступають – Служба з податків та мит, Податкові інспектори та Податкові комісари у Великобританії, а також Податкова служба у США. Досліджено нормативні акти, що визначають правовий статус названих органів виконавчої та судової влади, а також закріплюють вимоги до процесу вирішення спорів у сфері оподаткування.

Наголошено, що Великобританія та США також стикаються з проблемою тривалого розгляду податкових спорів, складністю спеціального законодавства, а  також недосконалістю правозастосовних процедур. Враховуючи існуючі проблеми у організаційно-правовому забезпеченні розв’язання податкових спорів в Україні, звернено увагу успішні моделі організаційно-правового забезпечення вирішення існуючих проблем в аналізованій сфері.

У підрозділі 3.3. «Європейський досвід організаційно-правового забезпечення вирішення податкових спорів» Крім цього, саме домінуюча в континентальній Європі романо-германська система права здійснює найбільший вплив на реформування сучасного вітчизняного законодавства, а  також визначає подальші напрями його розвитку.

Досліджується досвід таких держав як Австрія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Італія, Польща. Зазначається, що навіть незважаючи на чітку та законодавчо визначену процедуру розгляду податкових спорів, назвати цей процес оперативним досить складно, адже лише адміністративне оскарження рішення податкового органу до вищестоящої інстанції і подальше звернення до суду може зайняти до 2-х років. Можливим варіантом вирішення таких .

В той же час, в більшості названих країн останніми роками запроваджуються та активно реалізуються на практиці так звані

 

Серед основних механізмів альтернативного вирішення податкових спорів розглянуто наступні – щорічні договори між платниками податків та податковими органами, медіація, комерційний арбітраж, оцінка неупередженою аудиторською компанією, примирні процедури та ін. В різних країнах існують й інші способи вирішення податкових спорів, але їхня сутність зводиться до прийняття рішення по справі без участі або з обмеженою участі державного судового органу. При цьому наведені вище процедури можуть застосовуватися як до адміністративного, так і до судового порядку вирішення спорів у сфері податкових правовідносин.

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА