ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ У СФЕРІ ПРАЦІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми У сучасних умовах гостро відчувається потреба у життєздатних інститутах соціального діалогу. Саме вони мають забезпечувати стабільні, ефективні зв’язки між роботодавцями та працівниками, і, відповідно, адаптацію трудових відносин до змін в економіці. У цей час саме соціальний діалог має виступати як спосіб цивілізованого узгодження інтересів різних груп при вирішенні протиріч, які виникають, і попередження конфліктів у соціально-економічній і трудовій сферах.

На міжнародному рівні головним провідником ідей соціального діалогу виступає Міжнародна організація праці. Укріплення трипартизму і соціального діалогу визначено МОП як одне з чотирьох стратегічних завдань цієї організації. У Магістральних стратегічних напрямках на 2006-2007 рр., розроблених Адміністративною Радою МОП, особливу увагу приділено вирішенню наступних проблем: справедлива глобалізація; праця як захід боротьби з бідністю; поглиблення гендерної рівності; посилення впливу міжнародних трудових норм на процес розвитку; розширення впливу соціальних партнерів; соціальний діалог і трипартизм.

У сучасний період перед Україною стоїть завдання запровадити на всіх рівнях ефективно діючу систему соціального діалогу як фундамент і гарантію розвитку громадянського суспільства, становлення соціально-ринкової економіки.

Указ Президента України «Про розвиток соціального діалогу в Україні» від 29 грудня 2005 року має за мету підвищення ролі професійних спілок і організацій роботодавців та їх об’єднань у формуванні економічної та соціальної політики держави, дальший розвиток соціального діалогу як одного з головних чинників забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства, запобігання суспільним конфліктам. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 року затверджено план заходів щодо розвитку соціального діалогу в Україні. Відповідно до нього буде створено умови для утворення галузевих і територіальних тристоронніх допоміжних органів соціального діалогу з метою узгодженого розв’язання проблем у соціально-економічній сфері, що стосуються прав та інтересів працівників і роботодавців. Планується розробити і затвердити регіональний та галузевий порядок проведення соціального діалогу.

У зв’язку з цим перед наукою трудового права стоїть завдання виробити концепцію дальшого розвитку соціального діалогу в Україні,

визначити шляхи підвищення його ефективності у соціально-економічній і трудовій сферах на всіх рівнях.

Окремі теоретичні та практичні аспекти соціального партнерства досліджуються у роботах вітчизняних науковців: А. Андрющенка, Н. Болотіної, Г. Гончарової, І. Дубровського, В. Жернакова, В. Жукова, З. Козак, В. Комарницького, В. Новикова, П. Пилипенка, В. Покотило, О. Процевського, В. Ротаня, Г. Чанишевої, В. Лазор, С. Українця, О. Уманського, Н. Хуторян та ін.

Втім, у роботах зазначених вчених немає єдності щодо поняття, предмету, принципів, організаційно-правових форм соціального діалогу у сфері праці та інших важливих теоретичних питань, необхідність розроблення яких є особливо актуальною напередодні прийняття нового Трудового кодексу України та законів України «Про соціальний діалог», «Про трудові колективи», «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про колективні договори і угоди».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні» на 2001-2005 роки і «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006-2010 роки, які є складовими відповідно планів науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави» та 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101V001195) і «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106V004970 ).