ОРГАНІЗАЦІЙНО-СТРУКТУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет та методи наукової розробки, розкрито наукову новизну й практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади організаційно-структурного проектування у підвищенні ефективності інноваційної діяльності підприємства” сформовано теоретичне підґрунтя для вирішення питання організаційно-структурного забезпечення підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємства шляхом обґрунтованого вибору і розвитку її організаційних форм, в тому числі – організаційно-економічних.

На основі порівняльно-критичного аналізу наукових підходів до трактування терміна “ефективність” визначено, що найчастіше для оцінювання ефективності використовується так званий ресурсний (або витратний) підходи у поєднанні із цільовим. Згідно з цим ефективність розглядається як здатність найкращим чином використовувати ресурси і зменшувати обсяг витрат, необхідний для досягнення поставлених цілей, причому з акцентуванням на мінімізації витрат. Висловлено припущення, що для інноваційної діяльності, у ході якої вирішуються завдання мало структуровані і досягнення бажаного результату залежить від того, наскільки плідною буде взаємодія учасників між собою, акцентування на мінімізації витрат не слід розглядати як основний критерій її ефективності.

У роботі логічно доведено, що для вирішення завдань управління ефективністю інноваційної діяльності доцільно застосовувати праксеологічний підхід, поєднуючи його із поведінковим; це дає змогу приймати обґрунтовані рішення стосовно вибору і розвитку організаційних форм інноваційної діяльності з урахуванням організаційного та мотиваційного чинників. Запропоновано визначати результативність інноваційної діяльності підприємства як його здатність створювати нову споживчу цінність, а ефективність – як здатність створювати і/або комерціалізувати продукти, що мають споживчу цінність, досягаючи прийнятного рівня віддачі на вкладені у цей процес кошти. При цьому результатом інноваційної діяльності підприємства можуть бути не лише акумульовані ним від реалізації інновацій економічні ефекти (які передусім цікавлять власників бізнесу і опосередковано – менеджмент підприємства), а й інші, що також можуть мати споживчу цінність для інших груп зацікавлених осіб.

Шляхом дослідження складових ефективності інноваційної діяльності доведено, що величина економічного ефекту залежить від ринкового потенціалу інновації. Його запропоновано розглядати як сукупні доходи учасників інноваційного процесу від комерціалізації інновації протягом її життєвого циклу. Акцентування на сукупних доходах усіх учасників інноваційного процесу створює методичну основу для удосконалення організаційно-економічних відносин між ними. Зазначено, що такі відносини можуть формуватися не лише в межах підприємства, а й шляхом організаційної взаємодії з іншими суб’єктами господарювання. Це створює основу для розвитку організаційних форм інноваційної діяльності підприємства (ОФІД), в тому числі – через входження в складніші організаційно-економічні відносини із власниками специфічних ресурсів для розширення власних ресурсних та ринкових можливостей.

З метою теоретичного обґрунтування доцільності розвитку організаційно-економічних форм інноваційної діяльності (ОЕФІД) проаналізовано сутність організаційної взаємодії у цій сфері. Розкрито особливості організаційної взаємодії у структурах механістичного та органічного типів та визначено її вплив на ефективність інноваційної діяльності. На основі аналітичного огляду наукових джерел систематизовано й узагальнено функції і основні завдання різних форм організації інноваційної діяльності підприємства. Серед них виділено ті, що за своєю сутністю можуть бути віднесені до організаційно-економічних форм інноваційної діяльності, оскільки організаційна взаємодія у них ґрунтується не на адмініструванні, а на договірних економічних відносинах (див. табл. 1).

Запропоновано розглядати організаційно-економічні відносини у сфері інноваційної діяльності як відносини між учасниками інноваційного процесу з приводу створення і комерціалізації інновації, яким притаманна часова обмеженість, обумовлена систематичність, змістова багатогранність та узгодженість економічних інтересів.

У другому розділі “Оцінка результатів та ефективності  інноваційної діяльності вітчизняних підприємств” здійснено структурно-динамічний аналіз інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, визначено основні тенденції та результати використання машинобудівними підприємствами різних форм організації інноваційної діяльності, проаналізовано основні методичні підходи до оцінювання ефективності інноваційної діяльності і виділено ті, що можуть бути використані для оцінки ефективності організаційно-економічних форм інноваційної діяльності.