| Краткое содержание: | У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет та мету дослідження, сформульовано задачі, вказано використані методики, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі «Теоретико-методологічний аналіз проблеми зв’язків соціальних страхів та мотивації досягнень» охарактеризований сучасний стан розробки проблеми.
Аналіз літератури проводився у чотирьох напрямах: 1) визначення поняття «соціальний страх», особливостей його переживання, причини виникнення; 2) виокремлення підходів до трактування поняття «мотивація досягнень», особливості її структури, формування та розвитку; 3) узагальнення даних про взаємозв’язок та взаємодію мотивації та емоцій, зокрема мотивації досягнень та соціального страху; 4) вивчення особливостей мотиваційної та емоційної сфери особистості в юнацькому віці.
Узагальнення літератури з проблематики страхів дозволяє виділити два підходи до вивчення соціального страху: клінічний та психологічний. Клінічний підхід є характерним переважно для зарубіжної психології, представники якої (Д. Барлоу, А. Бек, Д. Кларк, А. Оман, C. Тернер, Д. Хоуп та ін.) розглядають соціальний страх як фобію (соціофобія). У психологічному підході виділено три напрямки: страх як властивість особистості, риса індивідуальності та основа для типології особистості (І. О. Захаров, А. Кемпинськи, Ф. Риман, О. П. Саннікова та ін.); соціальний страх як результат соціалізації та соціальної адаптації особистості (В. А. Вінс, М. Б. Коробіцина, О. О. Прилутська та ін.); соціальний страх як ситуативне переживання, очікування або передбачення небезпеки (В. О. Андрусенко, Дж. Вольпе, Л. М. Грошева, І. О. Захаров, Д. Майєрс, Ю. В. Щербатих та ін.).
Аналіз змісту, природи та особливостей прояву соціального страху дозволив встановити, що це психічне явище поєднує в собі ознаки як біологічного страху, так і тривоги. Соціальний страх визначають як передчуття або очікування небезпеки, орієнтоване в майбутнє, як соціально-обумовлену форму психічного реагування та значною мірою раціональний (когнітивний) феномен. Проте, соціальний страх – це відповідь на небезпеку, причому загрозливі об’єкти мають визначений характер, а спогад про небезпеку бере свій початок з минулого травматичного досвіду особистості.
Переживання соціальних страхів пов’язане з усвідомленням події або факту соціальної сфери існування особистості, а також подальшого значення для життя цього факту (події) в контексті мети та задач людини, тобто ця емоція розгортається в межах процесу соціалізації особистості. За О. О. Прилутською, соціалізація страху проходить в трьох сферах (як і соціалізація особистості): діяльність, самосвідомість та спілкування. Відповідно можна виділити соціальні страхи, які пов’язані з кожною з цих сфер. При класифікації соціальних страхів виділені такі категорії: 1) страхи керівництва і підпорядкування; 2) страхи успіхів і невдач; 3) страхи близьких соціальних контактів; 4) страхи, пов’язані з оцінюванням суспільством особистості; 5) страхи, пов’язані з негативними політичними та економічними змінами.
Узагальнивши позиції різних авторів щодо розуміння змісту поняття, під соціальним страхом ми розуміємо емоцію, яка виникає у відповідь на «соціальну ситуацію загрози», переживається як очікування або передбачення небезпеки (невдачі, критики, втрати та ін.), при виконанні діяльності в певних умовах.
Теоретичний аналіз, зроблений у другому напрямку, дозволив систематизувати дані з проблеми мотивації досягнення. Значний внесок в її розробку зробили В. Г. Асєєв, С. С. Занюк, Є. П. Ільїн, К. Левін, О. М. Леонтьєв, М. Ш. Магомед-Емінов, Д. Мак-Клелланд, А. Маслоу, С. Г. Москвічов, С. Л. Рубінштейн, Х. Хекхаузен, Р. Френкин та ін. Проте нині відсутнє чітке та однозначне трактування цього поняття. В нашому дослідженні ми базуємося на концепції М. Ш. Магомед-Емінова і його розумінні мотивації досягнень як функціональної системи інтегрованих у єдине ціле афективних і когнітивних процесів, що регулюють процес діяльності в ситуації досягнення по всьому ходу її здійснення. В цілому ж мотивацію досягнення можна визначити як один з різновидів мотивації діяльності, пов'язаний з потребою індивіда добиватися успіхів і уникати невдач.
Дослідження вітчизняної психології показують, що одним з основних механізмів активізації мотивації досягнення є дуальна мотиваційно-емоційна оцінка ситуації. Емоціям відводиться досить важлива роль у формуванні та актуалізації мотивації досягнення успіху та мотивації уникнення невдач. Особлива увага приділяється діаді «радість-страх» (В. К. Вілюнас).
За результатами аналізу літератури, в якій представлений віковий аспект проблеми (І. Р. Алтуніна, В. Г. Асєєв, О. С. Баликіна, І. С. Кон, Г. Крайг та ін ), з'ясовано, що в юнацькому віці розширюються межі емоційної та мотиваційної сфери особистості. Прояви емоцій стають більш різноманітними. Формуються механізми саморегуляції та психологічного захисту. Змінюється характер страхів. Над біологічними страхами більше домінують соціальні, оскільки соціальне оточення в юнацькому віці набуває найбільш високого значення.
Мотивація набуває чіткої ієрархічної структури. На першій план виходять мотиви, пов’язані з самовизначенням, світоглядом, спілкуванням та досягненням мети. За В. Г. Асєєвим, відбувається розширення у часі сфери спонукання, мотивація втрачає ситуативність та імпульсивність.
Ґрунтуючись на теоретичних принципах діяльнісного підходу (О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн та ін.), спираючись на уявлення про основні етапи розвитку та формування мотивації (В. Г. Асєєв, І. О. Васильєв, М. Ш. Магомед-Емінов та ін.); погляди щодо зв’язку емоцій з мотивацією (В. К. Вілюнас, Є. П. Ільїн, Н. Д. Левітов та ін.) та емоційно-вольової регуляції діяльності (В. К. Калін, О. Я. Чебикін та ін); теоретичні положення про когнітивні механізми регулювання діяльності (С. С. Занюк, І. Г. Кокурина, С. М. Симоненко та ін.) нами розроблена модель дослідження соціальних страхів та мотивації досягнень в їх взаємодії.
Процес діяльності в моделі представлений у вигляді складної багаторівневої системи, що складається з певних рівнів та етапів. Мотиви та емоції є її складовими елементами, які виконують різні функції та проявляються на всіх етапах. Так, мотив, поєднуючи між собою мету та потребу, активує процес діяльності, регулює та підтримує необхідний для досягнення мети рівень активності. Потреба особистості представлена у свідомості через стан напруги, який супроводжується емоційним переживанням, та розуміння причини виникнення напруги. Мотив – це система емоційних та когнітивних чинників, а емоції є системою сигналів, через яку потреби відкриваються суб'єкту, указуючи на відповідні їм предмети і дії. Тобто емоції відіграють роль «спонукача», який запускає мотиваційний механізм діяльності (В. К. Вілюнас). Прийняття рішення, програмування та реалізація також відбуваються під впливом когнітивних та емоційних процесів особистості. Когнітивна оцінка результату відбувається завдяки порівнянню результату дії з метою, на основі чого робиться висновок про успіх або невдачу. Усвідомлення успіху або невдачі діяльності та винагорода або покарання, які слідують за ними, зумовлює переживання відповідно позитивних або негативних емоцій. Це стає досвідом особистості.
Виходячи з завдань нашого дослідження, ми зосередились на процесі розгортання мотивації досягнення і його основних етапах: етап ініціації мотивації; етап селекції мотивації; етап реалізації мотивації; етап постреалізації
(за М. Ш. Магомед-Еміновим). На нашу думку, соціальний страх проявлятиметься на всіх етапах цього процесу, відповідно до яких виконуватиме різні функції. Ситуації досягнення успіху сприяють зниженню соціальних страхів та закріпленню в рисах особистості мотивації досягнення успіху. Ситуації невдач сприяють закріпленню соціальних страхів, які, в свою чергу, будуть сприяти розвитку мотивації уникнення невдач, та її закріпленню у рисах особистості. В той же час, відмічається і зворотній процес, в якому домінування мотивації досягнення успіху, як виражена риса особистості, нівелює вплив соціальних страхів на розгортання мотивації і сприяє підвищенню ефективності та результативності діяльності. Отже залежно від рівня мотивації досягнень особливості переживання соціального страху будуть змінюватися.
У другому розділі «Емпіричне дослідження особливостей прояву соціального страху та рівня мотивації досягнень у осіб юнацького віку» розроблено стратегію емпіричного дослідження, описано умови організації та проведення констатуючого експерименту, представлені отримані результати.
Емпіричне дослідження особливостей переживання соціального страху особами юнацького віку з різними рівнями мотивації досягнень складалося з констатуючого та формувального експерименту.
На етапі підготовки до констатуючого експерименту були визначені параметри дослідження мотивації досягнення та соціального страху, складена програма психодіагностичного дослідження, підготовлені бланки та всі необхідні інструменти для обробки результатів.
Була проведена діагностика 188 осіб юнацького віку різної статі. На етапі обробки та інтерпретації даних проведений кількісний та якісний аналіз отриманих даних з подальшою графічною репрезентацією. Для забезпечення обґрунтованості висновків в роботі було застосовано статистичні критерії: коефіцієнт кореляції, t-критерій Стьюдента.
Логіка дослідження враховувала необхідність визначення рівнів розвитку та співвідношення мотивації досягнення успіху і мотивації уникнення невдач, видів та кількості соціальних страхів у осіб юнацького віку, наявності безпосередніх та опосередкованих зв’язків між мотивацією досягнення успіху, мотивацією уникнення невдач, соціальними страхами та рисами особистості,
Результати аналізу показали, що мотивація досягнення успіху, як і мотивація уникнення невдач у осіб юнацького віку проявляється на середньому та високому рівні. У 38% осіб юнацького віку мотивація уникнення невдач та мотивація досягнення успіху виражені в однаковій мірі. Відсоток осіб, в яких домінує один з видів мотивації є відносно невеликим: мотивація досягнення успіху у 15% та мотивація уникнення невдач у 19%. Встановлено, що у дівчат мотивація уникнення невдач проявляється сильніше, порівняно з юнаками, в яких більше проявляється мотивація досягнення успіху, хоча ця різниця не є статистично значущою (за показниками мотивації досягнення успіху t = -1,87; за показниками мотивації уникнення невдач t = -0,15 при tкр = 1,97).
Аналіз даних щодо поширеності видів соціальних страхів у осіб юнацького віку показав, що соціальний страх втрати наявний у 19% досліджуваних, соціальний страх невдачі та поразки – у 19%, соціальний страх неприйняття та пригнічення – у 15%, соціальний страх самостійності – у 15%, страх комунікації – у 14%. У юнаків соціальні страхи діагностувались частіше, ніж у дівчат.
У 88% випробуваних діагностуються ситуативні соціальні страхи. Провідним для осіб юнацького віку (48%) є страх перед незадоволеністю, відчуття слабкості, невпевненості, на другому місці – страх перед обмеженнями і примушеннями (41%) та страх перед позбавленнями, боязнь бути обійденим (41%), на останньому місці – страх перед залежністю, що не задовольняє, і внутрішньою самотністю (28%). Встановлено, що для осіб юнацького віку провідною є захисна поведінка, яка характеризується відчуженістю, дистанцією у емоційних відносинах, внутрішньою забороною щирого емоційного ставлення. Причиною такої поведінки є соціальний страх перед пустотою (перед відсутністю переживань) та страх опинитися у стані фрустрації, який діагностувався у 19%. Дівчата (35%) більше, ніж юнаки (23%) схильні до захисної поведінки, проте різниця у видах захисної поведінки між ними відсутня.
Кореляційний аналіз засвідчив, що у осіб юнацького віку мотивація досягнення успіху має прямий зв'язок зі шкалами «ригідність» (r = 0,20), «тривожність» (r = 0,17), «індивідуалістичність» (r = 0,29) і «оптимізм та активність» (r = 0,21) при p ≤ 0,05, rкр = 0,14. Мотивація уникнення невдач додатньо корелює зі шкалами «песимістичність» (r = 0,28 ), «тривожність» (r = 0,23) та «інтроверсія» (r = 0,22) при p ≤ 0,05, rкр = 0,14.
Мотивація до уникнення невдач додатньо корелює зі шкалами «песимістичність» (r = 0,28), «емоційна лабільність» (r = 0,27), «інтроверсія» (r = 0,31), «тривожність» (r = 0,28 при p ≤ 0,05, rкр = 0,14) при p ≤ 0,05, rкр = 0,14 та від'ємно – зі шкалами «імпульсивність» (r = -0,21) та «оптимізм та активність» (r = -0,23).
Схильність до мотивації досягнення додатньо корелює зі шкалою «невротичний надконтроль» (r = 0,21), негативно – зі шкалами «ригідність»
(r = -0,21), «індивідуалістичність» (r = -0,27) та «інтроверсія» (r = -0,30) при p ≤ 0,05, rкр = 0,14.
r = 0,32 при p ≤ 0,05, rкр = 0,14), «ригідність» (r = 0,23 при p ≤ 0,05, rкр = 0,14), «тривожність» (r = 0,31 при p ≤ 0,05, rкр = 0,14), «індивідуалістичність» (r = 0,37 при p ≤ 0,05, rкр = 0,14) і «оптимізм та активність» (r = 0,29 при p ≤ 0,05, rкр = 0,14). У дівчат мотивація досягнення успіху корелює з додатковими шкалами «тривожність» (r = 0,24 при p ≤ 0,05, rкр = 0,14) та «ескапізм» (r = 0,22 при p ≤ 0,05, rкр = 0,14). Таким чином визначено, що гендерні відмінності у мотивації досягнення успіху та мотивації уникнення невдач проявляються саме в тому, з якими рисами особистості вони пов’язані.
На основі кореляційного аналізу встановлено, що схильність до мотивації досягнення успіху зменшує соціальні страхи, а схильність до мотивації уникнення невдач – підвищує (r = -0,37 при p ≤ 0,05, rкр = 0,14). Існують від'ємні кореляційні зв’язки між мотивацією досягнення успіху та страхом перед залежністю
(r = - 0,15), страхом невдачі (r = -0,20) та страхом втрати (r = -0,23) та додатні зв’язки між мотивацією уникнення невдач та страхом перед обмеженням і примушенням (r = 0,16), при p ≤ 0,05, rкр = 0,14.
У дівчат схильність до мотивації досягнення успіху додатньо корелює з страхом перед залежністю (r = 0,25), страхом перед позбавленнями (r = 0,20) та від'ємно з страхом перед обмеженнями (r = -0,33), при p ≤ 0,05, rкр = 0,14. У юнаків схильність до мотивації досягнення успіху від'ємно корелює зі страхом перед простором та втратою (r = -0,22, при p ≤ 0,05, rкр = 0,14).
Якісний аналіз отриманих даних дозволив виявити специфіку соціальних страхів у осіб з різними рівнями мотивації досягнення успіху та мотивації уникнення невдач. |
