| Краткое содержание: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію, впровадження одержаних результатів, публікації та структуру роботи.
У першому розділі «Теоретичні засади вивчення проблеми емоційних станів ігрозалежних юнаків та шляхів їх психокорекції» подано результати теоретичного аналізу вітчизняної і зарубіжної літератури з проблеми дослідження.
На сьогодні під «ігрозалежністю» розуміють такі види адикцій, як
геймінг – форма психологічної залежності, що проявляється в нав’язливому захопленні відео- і комп’ютерними іграми, та як гемблінг – порушення особистості та поведінки, що виражається в азартній грі на гроші. Тобто поширеним стало згадування ігрозалежної поведінки як терміна, в якому одночасно йдеться про ігрову та комп’ютерну залежності. У роботі саме в такому контексті розглядається тема ігрозалежності.
Дослідження сучасних учених указують на ігрозалежність як поліетіологічний розлад, який виникає внаслідок складної взаємодії психологічних, поведінкових, когнітивних і біологічних факторів (І. П. Анохіна, Ю. Л. Арзуманов, Е. А. Волкова, А. Ю. Єгоров, Ц. П. Короленко, В. Д. Менделевич, Д. С. Ошевський, В. В. Скобелін, Н. В. Шемчук та ін.).
У літературі з проблеми дослідження ігрозалежність розглядають як поведінкову форму адикції (І. П. Анохіна, Ю. Л. Арзуманов, М. Д. Башкуєва, Т. Ю. Больбот, Р. Браун, А. Ю. Єгоров, Х. Мілкман, Д. С. Ошевський, М. Н. Потенза, В. В. Скобелін, Н. В. Шемчук, Л. Н. Юр’єва та ін.).
Сучасні науковці зазначають, що формування ігрозалежності відбувається на емоційному рівні і безпосередньо пов’язане з емоційними станами (Н. В. Дмітрієва, А. Ю. Єгоров, Б. Д. Карвасарський, Ц. П. Короленко, А. В. Котляров, Г. Кристал, В. Д. Менделевич, К. В. Сельченок, Г. В. Старшенбаум). Передусім ідеться про мотивуючу роль емоційного компонента та зв’язок емоцій із задоволенням.
Аналіз праць учених свідчить про те, що в сучасній психологічній літературі існує взаємозамінюваність таких понять, як емоції та емоційні стани (Б. Г. Ананьєв, П. К. Анохін, В. К. Вілюнас, Б. І. Додонов, К. Е. Ізард, Є. П. Ільїн, Л. В. Куліков, Н. Д. Левітов, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, П. В. Сімонов та ін.). У роботі ми використовуємо поняття «емоційні стани» як окремий вид психічних станів, який пов’язаний з внутрішніми процесами та лежить в основі формування емоцій. Засвідчено визначальну роль емоційних станів в управлінні поведінкою та діяльністю людини (П. К. Анохін, М. Арнольд, Л. С. Виготський, В. К. Вілюнас, Б. І. Додонов, О. Кернберг, Р. Лазарус, О. М. Леонтьєв, Г. Ловальд, Г. Мюнстерберг, Д. Раппорт, С. Л. Рубінштейн, П. В. Симонов, З. Фрейд, К. Юнг). Розуміння емоційного реагування як стану дає можливість точніше зрозуміти суть емоції, її функціональне значення для організму.
Емоційні стани виконують роль внутрішніх сигналів, що відображають відносини між мотивами і відповідністю реакції цим мотивам діяльності (В. Вілюнас, Б. Додонов, К. Ізард, Р. Ліпер, З. Фрейд та ін.). На зв’язок між мотивацією, ставленням до майбутнього та емоційними станами звертали увагу П. К. Анохін, О. М. Леонтьєв, П. В. Симонов та ін. Вони вважали, що мотивація може супроводжуватися надією досягти певної мети і побоюванням не домогтися бажаного, що супроводжується емоційними конфліктами. Між когнітивними процесами та емоційними станами існують динамічні і взаємні відносини (К. Ізард, Р. Лазарус, Р. Пекрун та ін.). Емоційні стани можуть існувати також незалежно від когнітивних процесів, часто людина може знаходитися в певному стані, не усвідомлюючи його. Усвідомлення емоційного стану допомагає встановити певний ступінь контролю за поведінкою.
Аналіз літератури з проблеми дослідження дозволяє констатувати, що перед початком гри в ігрозалежних спостерігаються як позитивні, так і негативні емоційні стани (Н. Ель-Гуебалі, Ц. П. Короленко, А. В. Котляров, Д. Ходгінз, Ф. Г. Щеглов), а саме ейфорія, тривога, інтерес, провина, самотність, роздратування, цікавість, страх, агресія, образа.
Розробка психокорекційних підходів з подолання ігрозалежності передбачає комплексний підхід до цієї проблеми, напрямки та стратегії якого є наслідком міждисциплінарного пошуку (О. О. Бухановський, Р. Р. Гаріфулін, Г. І. Григор’єв, Є. Н. Дінов, В. І. Євдокимов, В. В. Зайцев, Г. В. Старшенбаум, А. Ф. Шайдуліна). Психокорекційні стратегії подолання ігрозалежності обов’язково передбачають наявність методів і технік, прямо чи опосередковано спрямованих на психокорекцію емоційних станів.
Аналіз праць, присвячених особливостям юнацького віку (О. Л. Берак, Л. І. Божович, М. Й. Боришевський, І. С. Булах, Л. С. Виготський, Л.В. Долинська, І. В. Дубровіна, Д. Б. Ельконін, Е. Еріксон, Т. В. Зайчикова, І. С. Кон, К. Левін, Ж. Піаже, Н. І. Пов’якель, Х. Ремшмидт та ін.), дозволяє стверджувати, що цей віковий період є визначальним під час формування різних адикцій, у тому числі ігрозалежності. В юнацькому віці відбувається формування загальної емоційної спрямованості особистості, закріплення власної ієрархії цінностей, певних переживань. Цей етап розвитку має свої сильні сторони і переваги та ресурси утримання юнаків від здійснення адиктивних спроб.
Ми розглядаємо емоційні стани як системоутворюючий фактор, що взаємопов’язує особистісні, поведінкові та соціальні прояви ігрозалежних юнаків. Попередні умови формування емоційних станів, зокрема
когнітивно-рефлексивний, поведінковий і соціальний блоки, на нашу думку, можуть стати безпосередніми об’єктами психокорекційного впливу. Підструктури цих блоків виступають тими попередніми вихідними складовими, за рахунок яких буде відбуватися корекція емоційних станів ігрозалежних юнаків.
Серед недосліджених аспектів проблеми ми виокремили такі: ступінь поширення ігрозалежності серед юнаків, специфіка вміння розрізняти власні емоційні стани юнаками з різним рівнем освіти, особливості емоційних станів, які переважають у схильних до ігрової залежності юнаків.
Вирішення визначених питань є завданням констатувальної частини експериментального дослідження.
У другому розділі «Емпіричне дослідження психологічних особливостей емоційних станів ігрозалежних юнаків»обґрунтовано методичні підходи та наведено результати констатувальної частини дослідження.
У дослідженні поширення ігрозалежності у визначеній віковій категорії ми ставили завдання розглянути проблему у групі, що вважається науковцями зоною найбільшого ризику виникнення ігрозалежності, ураховуючи такі фактори, як юнацький вік і чоловіча стать.
Дослідницько-експериментальна робота проводилася впродовж
2008–2011 рр. У ній узяли участь юнаки віком від 17 до 21 року. Різними видами дослідницько-експериментальної роботи було охоплено
524 респонденти, серед них одинадцятикласники Сумських загальноосвітніх шкіл, учні Сумського професійно-технічного ліцею № 12, студенти 1–2 курсів Сумського державного університету, студенти 1–2 курсів Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, студенти Машинобудівного коледжу Сумського державного університету.
Одержані результати дозволи об’єднати респондентів у дві групи, які ми позначили як І група (відсутня ігрозалежність) – 74,43% та ІІ група (наявна ігрозалежність) – 25,57%, тому надалі будемо описувати наших респондентів як представників саме двох груп. Групу патологічних гравців, у яких ігрозалежність може розглядатися як психічний розлад, ми не виокремлювали.
Експериментальне дослідження емоційних станів юнаків показало, що відсоткові показники середнього рівня вираженості таких емоційних станів, як горе, гнів, презирство, страх, сором, провина в юнаків ІІ групи вищі за відсоткові показники в юнаків І групи. Середньоарифметичні показники таких емоційних станів, як «радість» вище в юнаків І групи, «презирство» та
«сором» – вище в юнаків ІІ групи (відмінності спостерігаються на рівні статистичної тенденції (р < 0,1) за Т-критерієм Стьюдента). На 1% рівні значущості ситуативна тривожність у юнаків з наявністю ігрозалежності вище, ніж у юнаків з відсутністю ігрозалежності. Цей факт свідчить про те, що юнаки з наявністю ігрозалежності надмірно реагують на різні соціально-психологічні стресори (очікування негативної оцінки або агресивної реакції, сприйняття негативного ставлення до себе, загрози своїй самоповазі, престижу). Середньоарифметичні показники стану самотності вище у представників
ІІ групи на 1% рівні значущості за Т-критерієм Стьюдента.
З метою дослідження підструктур поведінкового блоку і продовження вивчення підструктур когнітивно-рефлексивного блоку ми використали методики «Діагностика схильності до адиктивної поведінки» А. Н. Орла та «Діагностика показників і форм агресії» А. Басса та А. Дарки.
Кількісний аналіз результатів, які було одержано під час діагностики схильності до адиктивної поведінки, за χ2-критерієм на 0,01 рівні значущості виявляє статистично достовірну перевагу першого (низького) рівня показників над другим (високим) рівнем. Виняток становлять показники шкали «контроль емоцій» у юнаків ІІ групи. Уміння контролювати власні емоційні стани за результатами обстеження засвідчили 50,3% юнаків з наявністю ігрозалежності. Відсутність таких навичок зафіксована в 49,7% респондентів ІІ групи. Необхідно констатувати, що в І групі визнали вміння контролювати емоції
70,5% респондентів порівняно з 50,3% респондентами ІІ групи.
З метою аналізу даних між визначеними групами ми порівнювали середньогрупові (середньоарифметичні) показники. У блоці питань, що стосуються схильності до подолань норм та правил (р = 0,04), схильності до адиктивної поведінки (р = 0,03), схильності до агресії та насильства (р = 0,001), шкали вольового контролю емоційних реакцій – зворотна шкала (р = 0,001) та шкали схильності до делінквентної поведінки (р = 0,001), середньоарифметичні показники в юнаків ІІ групи за цими шкалами вищі, ніж в юнаків І групи.
За результатами дослідження середньогрупових показників у групах з відсутністю залежності та наявністю ігрозалежності було з’ясовано, що в
ІІ групі за Т-критерієм спостерігається статистично достовірна перевага непрямої агресії, роздратування, негативізму, образи (р < 0,05) над цими показниками І групи. Цей факт можна пояснити саме особистісною специфікою юнаків з наявністю ігрозалежності. Потрібно зауважити, що саме комп’ютерні або азартні ігри є місцем виміщення роздратування, образи, непрямої агресії у формі, яку самі юнаки вважають соціально прийнятною.
Результати вивчення підструктур соціального блоку доводять, що порівняно з І групою в юнаків з наявністю ігрозалежності виявилися напружені стосунки з батьком (р < 0,01). Цей факт знаходить підтвердження під час порівняння відсоткових характеристик шкали «негативне
ставлення до батька» в юнаків І групи – 33,8%, в юнаків ІІ групи – 59%. Ставлення до матері в юнаків з наявністю ігрозалежності позначене насамперед відсутністю емоційного контакту, довіри, конфліктністю стосунків, браком уваги. Між середніми показниками юнаків І та ІІ груп шкали «ставлення до матері» спостерігається статистично достовірна відмінність на 1% рівні значущості. Розподіл відсотків негативного ставлення за цією шкалою такий: у І групі – 29,7%, у ІІ групі – 45,3%.
У ставленні до родини різниця є вираженою (р < 0,05). Хоча юнаки обох груп схильні нівелювати існуючі відмінності між своєю сім’єю та іншими
(«як усі», «звичайна сім’я»), юнаки з наявністю ігрозалежності незадоволені в основному своєю роллю в сім’ї. Різко відрізняється в юнаків з наявністю ігрозалежності ставлення до свого майбутнього. За Т-критерієм Стьюдента виявлено статистично достовірну перевагу на 1% рівні значущості негативного ставлення до майбутнього в юнаків з наявністю ігрозалежності порівняно з юнаками групи з відсутністю ігрозалежності.
З метою виявлення взаємозв’язків між показниками ігрозалежності та емоційних станів, які впливають на її формування, ми здійснили кореляційний аналіз зазначених показників. Серед емоційних станів, як чинників формування ігрозалежності, найбільшу позитивну кореляцію з ігрозалежністю мають: стрес (r = 0,578), самотність (r = 0,514), страх (r = 0,472), смуток (r = 0,428), нудьга (r = 0,405), сором (r = 0,397), цікавість (r = 0,386), печаль (r = 0,370), провина (r = 0,342), роздратування (r = 0,295), низький вольовий контроль емоційних реакцій (r = 0,291), образливість (r = 0,285), схильність до адиктивної поведінки (r = 0,265) при р < 0,01. Менше кореляційно пов’язані з ігрозалежністю такі чинники, як: негативізм (r = 0,269), неспокій (r = 0,249), безпомічність (r = 0,233), схильність до делінквентної поведінки (r = 0,226) при р < 0,05.
Отже, використання репертуарних решіток Дж. Келлі, а саме «Решітки залежності», у дослідженні емоційних станів ігрозалежних юнаків є зручним інструментом діагностики, який дає право не тільки класифікувати, оцінювати або отримувати шкали переваг, але й зрозуміти і врахувати індивідуальне ставлення респондентів до проблеми; первинний огляд результатів заповнення решітки за кількістю імплікацій дозволяє зрозуміти наявність або відсутність інтересу до комп’ютерних або азартних ігор; визначення індексів різниці активності та показників насиченості репертуарних решіток не потребують спеціальних програм комп’ютерної статистичної обробки; за цими показниками можна оцінювати динаміку психокорекційної роботи. Результати проведеного констатувального експерименту свідчать про необхідність впливу на емоційні стани як системоутворюючий фактор, що взаємопов’язує особистісні, поведінкові та соціальні прояви ігрозалежних юнаків.
У третьому розділі «Засоби психологічної корекції емоційних станів ігрозалежних юнаків» обґрунтовано та представлено авторську програму корекції емоційних станів ігрозалежних юнаків, визначено мету, завдання, принципи, засоби та форми її проведення, здійснено психологічний аналіз результатів формувального експерименту.
Конкретизованою метою формувальної частини є обґрунтування, констатація змісту та опрацювання результатів упровадження програми, спрямованої на корекцію емоційних станів ігрозалежних юнаків.
На підставі аналізу досвіду сучасної практичної психології (І. С. Булах, Д. Джонсон, І. В. Дубровіна, С. Б. Кузікова, А. А. Осипова, Н. Г. Осухова, Н. І. Пов’якель, К. Рудестам), відповідно до поставленої мети були сформульовані та реалізовані такі принципи психокорекційної роботи:
єдність і послідовність діагностичного та корекційного етапів, що зумовило комплексність дослідження; принцип системності психологічного впливу, згідно з яким умовою психокорекції емоційних станів ігрозалежних юнаків є підвищення емоційної зрілості, розвиток уміння керувати своїми емоційними станами; принцип активності, відповідно до якого процес формування антидевіантного імунітету включає експериментування, апробацію та закріплення; принцип комплексності, який виявився у використанні адекватних меті і завданням формувального експерименту методів та методик з різних напрямків практичної психології.
На основі теоретично обґрунтованої мети, визначених завдань, обраних принципів, форм і засобів була створена та апробована модель психокорекції емоційних станів ігрозалежних юнаків. Під час її створення враховано основні принципи проектування психологічних психокорекційних програм, зокрема єдності діагностики і корекції, профілактики і корекції, нормативності, системності методів психологічного впливу (рис. 1).
З урахуванням зазначеного розроблено тренінгову програму КЕСтІ (корекція емоційних станів ігрозалежних). Проаналізовано складові профілактики ігрозалежності як одного з видів девіантної поведінки юнаків.
Формувальний експеримент проходив поетапно. На підготовчому етапі проводилася лекційно-просвітницька та діагностична робота. Метою цього етапу дослідження було обґрунтування ефективності, змісту, результатів і впровадження програми КЕСтІ. Основний етап – етап психологічного впливу із застосуванням спеціальних форм і методів роботи, а саме психологічне консультування, індивідуальна та групова форма психокорекційної роботи із застосуванням тренінгової програми КЕСтІ. Він тривав з грудня 2010 по лютий 2011 року і включав такі види роботи, як: 1) групові заняття (77 годин), які відбувалися 2 рази на тиждень, переважно у п’ятницю і суботу, по 4–5 годин, усього 17 занять; 2) індивідуальні консультації учасників експериментальної групи. Етап психологічного супроводу передбачав проведення додаткових психологічних консультацій, роботу з членами родини та інструктування. |
