ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначені його об’єкт, предмет і мета, сформульовані завдання роботи, висвітлено її наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, наведено дані про апробацію результатів дослідження та їхнє впровадження у практику.

У першому розділі - “Теоретичний аналіз проблеми розвитку мислення молодших школярів в умовах інтегрованого навчання” - проаналізовано розвиток мислення молодших школярів у процесі навчальної діяльності, у тому числі в умовах розвивального навчання, визначено концептуальні засади дослідження проблеми розвитку мислення учнів початкових класів у навчально-виховному процесі в умовах інтегрованого підходу.

          Аналіз науково-психологічної літератури свідчить, що розвиток мислення являє собою складне явище, яке характеризується цілою сукупністю рис і обумовлене рядом причин: змістом знань, методами (О.М.Кабанова–Меллер, Н.О.Менчинська); розвиток мислення дитини не можна розглядати у відриві від її психічного розвитку в цілому, від багатства інтересів дитини, її почуттів і всіх інших складових, які утворюють її духовний склад (З.І.Калмикова); розвиток мислення являє собою складну динамічну систему кількісних та якісних змін, які відбуваються у мисленнєвій діяльності людини у зв’язку з її віком і збагаченням життєвого досвіду (Б.Г.Ананьєв).

 Розвиток мислення характеризується цілою сукупністю показників: уміння діяти подумки (Л.В.Занков), процес аналізу і синтезу (Г.О.Люблінська), широке самостійне перенесення сформованих раціональних прийомів мисленнєвої діяльності на навчальні та позанавчальні завдання (О.М.Кабанова–Меллер), багатий запас та міра системності знань (Н.Ф.Тализіна). На основі вимог сьогодення до удосконалення особливостей мислення учнів початкових класів нами було виокремлено показники розвитку мислення, що відіграють найбільш важливу роль під час оволодіння дітьми новим складним навчальним матеріалом: швидкість, здатність до синтезування, узагальнення, креативність, логічність, лабільність, обізнаність.

Вихідним моментом у вивченні досліджуваної проблеми є думка науковці щодо того, що у процесі керованого навчання відбувається розвиток мислення молодших школярів (Г.О.Балл, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Д.Б.Ельконін, В.Р.Ільченко, І.М.Козловська, Т.В.Косма, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, Ж.Піаже, О.В.Скрипченко, Н.Ф.Тализіна, Ю.М.Швалб, І.С.Якіманська, Т.С.Яценко). Більшість дослідників стверджують, що в ході навчальної діяльності відбувається розвиток як окремих операцій та показників мислення учнів, а саме: аналізу, синтезу, узагальнення, логічності, креативності, обізнаності та ін., так і мислення у цілому.

Висвітлюється та аналізується проблема розвитку мислення молодшого школяра в процесі розвивального навчання. Суттєвою ознакою цього навчання є те, що воно використовує такі види діяльності, що актуалізують розвиток мислення учня, усувають взаємозаперечуючу концентричність у навчанні, забезпечують цілісність розвитку психіки та особистості дитини. Більшість дослідників стверджують, що для дітей молодшого шкільного віку є характерним сприйняття не лише практичних, а й теоретичних знань (Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Д.Б.Ельконін, Л.В.Занков, О.М.Леонтьєв, Ю.М.Швалб).

Залежність розвитку мислення молодших школярів від характеру навчання та можливості його інтенсифікації через спеціальну організацію діяльності (спостереження, творчу та колективну діяльність, практичні дії, створення перспектив, формування міжособистісних відносин) доводиться у дослідженнях Л.І.Божович, В.В.Давидова, О.К.Дусавицького, Г.С.Костюка, П.Я.Гальперіна, Д.Б.Ельконіна, С.Д.Максименка, В.Ф.Моргуна, О.В.Скрипченка, І.А.Слободянюка, Н.Ф.Тализіної, але з’ясовані закономірності стосуються переважно традиційного навчання.

     Теоретичний аналіз дозволив встановити проблеми розвитку мислення молодших школярів в умовах традиційного навчання: зміст традиційного навчання не сприяє розвитку науково-теоретичного мислення дитини; не дає змоги з’єднати розрізнені частини оточуючого світу у єдину картину; не спостерігається системність розвитку мислення учнів; не враховуються творчі можливості дітей; не збагачується словниковий запас (Н.І.Білоконна, О.К.Дусавицький, Е.В.Ільєнков, Т.В.Косма, В.Ф.Моргун, О.В.Скрипченко). Уточнено недоліки розвивального навчання: слабко враховується зв'язок молодшого школяра з оточуючим світом; у незначній мірі використовуються у діяльності учнів органи чуття, що мають можливість впливати на розвиток їх мислення; не дає можливості для більш систематичного застосування теоретичних знань дітей у практичній діяльності; не в повній мірі використовує методи колективної роботи молодших школярів з навчальним матеріалом . 

В той же час сьогодні все більш поширеними стають інтегровані курси. Дослідженню питань оновлення та інтеграції змісту освіти присвячені роботи останніх років І.Д.Беха, С.У.Гончаренка, І.А.Зязюна, М.Г.Іванчук, В.Р.Ільченко, І.М.Козловської, В.Ф.Моргуна, Н.Г.Ничкало, В.А.Семиченко.

Вченими підкреслюється, що інтегрований підхід дозволяє усунути ряд недоліків традиційної сучасної початкової освіти: протиріччя між об’єктивно зростаючим обсягом наукових знань і неможливістю засвоєння системи цих знань у рамках діючої традиційної організації навчання, недостатній розвиток мислення учнів, дублювання та різні підходи трактування спорідненого навчального матеріалу, асинхронність вивчення окремих тем, порушення наступності у викладанні предметів і ряд інших. Інтеграція може призвести до значного скорочення загального обсягу змісту середньої освіти і розвантаження навчальних програм (К.Ж.Гуз, В.Р.Ільченко, І.М.Козловська). У роботах дослідників наголошується на тому, що спираючись на досягнення провідних педагогічних напрямків, інтегроване навчання створює умови для ефективного розвитку мислення молодших школярів.

У другому розділі - ”Експериментальне дослідження розвитку мислення учнів початкової школи в умовах традиційного навчання” охарактеризована організація і обґрунтована методика експериментального вивчення розвитку мислення молодших школярів, проаналізовані загальні та групові тенденції розвитку мислення учнів початкової школи в умовах традиційного навчання.

     Дослідження вербального (словесно-логічного) і невербального (наочно-дійового та наочно-образного) показників мислення молодших школярів здійснювалося за допомогою методики Д.Векслера. Словесно-логічний (вербальний) показник визначався на основі виконання завдань субтестів вербальної шкали цієї методики (виявлення інформативності у різних областях сучасних знань, здатності до швидкого знаходження асоціацій до предметів; здатності до абстрактного мислення, формування понять, умовиводів, здатності до творчого мислення; уміння оперувати числами за певними правилами; рівня розвитку логічного мислення, уміння логічно узагальнювати, абстрагуватися, виявлення схожості у двох поняттях; легкості переходу від однієї діяльності до іншої). Невербальний показник визначався за допомогою виконання завдань субтестів невербальної шкали методики (дослідження процесів наочно-дійового та наочно-образного мислення, виявлення уміння здійснювати синтез невербального матеріалу; легкість оперування образним матеріалом; виявлення здатності до зорово-моторної координації, легкість переходу від однієї діяльності до іншої).