У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.
У першому розділі «Теоретико-методологічні підходи до вивчення сугестивності соціально дезадаптованих неповнолітніх» здійснено аналіз наукового матеріалу з проблеми гетерогенного сугестивного впливу на особистість неповнолітнього, а також розглянуто літературні дані щодо специфіки прояву феномену сугестивності у соціально дезадаптованих неповнолітніх. Проведено огляд матеріалів стосовно співвідношення понять «сугестивність» та «гіпнабельність».
Розгляд існуючих наукових підходів показав, що проблема гетерогенного сугестивного впливу і сприйнятливості до нього дітей та підлітків розроблена недостатньо. Не існує загальноприйнятого визначення терміну «сугестивність». Зберігається ситуація, коли кожний автор трактує поняття сугестивності на власний розсуд та надає йому певного суб’єктивного смислового відтінку. В результаті аналізу наукової літератури виявлено ряд основних характеристик навіюваності, однак для більш глибокого розуміння сутності проблеми необхідно проведення додаткових експериментальних досліджень, з метою подальшого всебічного розкриття даного складного, інтегративного особистісного феномену.
Аналіз літературних джерел показав, що порушення соціальної адаптації неповнолітніх тісно пов’язано з глибинними відхиленнями в особистісному розвитку, формуванням певних симптомокомлексів, які породжують схильність до різних форм девіантної поведінки неповнолітніх. Актуальним є визначення певних особистісних новоутворень, які є чинниками виникнення девіацій у поведінці та розробка відповідних програм психокорекційної роботи.
Процес входження дитини в соціальне середовище, засвоєння норм поведінки, моральних цінностей, має безпосереднє відношення до феномену сугестії. Феномен сугестії пов’язаний з індивідуальною сприйнятливістю до неї суб’єкта – сугестивністю. Неповнолітній стає соціально дезадаптованим, якщо не засвоює належним чином позитивного соціального досвіду, та не здатен гнучко адаптуватися в колективі (Н.Ю. Максимова). С.А. Белічева Ю.А. Клейберг, Т.Р.Алимханова, В.Д. Менделевич, А.В. Місько виділяють як один з факторів формування девіантної поведінки саме високу навіюваність особистості, що в свою чергу, може призвести до формування асоціальних та антисоціальних установок. В.В. Ковальов вважає, що підвищена сугестивність разом з емоційною незрілістю підлітка при несприятливих умовах зовнішнього середовища можуть призвести до формування патологічного характеру особистості та різноманітних поведінкових порушень.
Фахові публікації свідчать про те, що соціально дезадаптовані неповнолітні мають високий рівень сугестивності, проте спеціальних експериментальних досліджень стосовно сприйнятливості до гетерогенного сугестивного впливу даної категорії неповнолітніх в літературі практично не представлено. Відсутня інформація про сприйнятливість соціально дезадаптованих неповнолітніх окремих вікових груп до тест-проб на сугестивність різної сенсорної модальності.
В дослідженнях І.Ф. Манілова було виявлено статистично значуще збільшення загальної чутливості до гетерогенного сугестивного впливу підлітків-токсикоманів у порівнянні з їхніми однолітками, що належать до групи норми. Було встановлено, що для підлітків, які мають потяг до інгаляторного вживання психоактивних речовин, характерною є аномально висока чутливість до нюхових тест-проб, а також суттєво підвищена чутливість до зорових тест-проб на навіюваність, у порівнянні з підлітками групи норми. Проте вивчення особливостей досить вузької групи підлітків-токсикоманів не дає змоги робити висновки щодо навіюваності інших категорій соціально дезадаптованих неповнолітніх.
Зважаючи на це, важливим і актуальним напрямком дослідження, яке представлено в даній роботі, стало визначення особливостей сприйнятливості соціально дезадаптованих неповнолітніх різного віку до гетерогенного сугестивного впливу певної сенсорної модальності, а також можливостей спрямованого сугестивного впливу на них.
У другому розділі «Методи дослідження сугестивності та особистісних характеристик соціально дезадаптованих неповнолітніх» зроблено огляд найбільш поширених методів оцінки сугестивності, представлено процедуру експериментального дослідження навіюваності, визначено експериментальну вибірку та розглянуто конкретні психодіагностичні методики.
В експериментально-психологічних дослідженнях брало участь 213 неповнолітніх віком від 12 до 17 років, з яких 90 осіб - соціально дезадаптовані неповнолітні (серед них були неповнолітні, які перебували в СІЗО №15 і в дитячому притулку м. Сімферополя) і 93 особи склали групу норми. На першому етапі було здійснено пілотажне дослідження, в якому брало участь 30 соціально дезадаптованих неповнолітніх різного віку. Результати пілотажного дослідження дали змогу визначити оптимальну кількість тест-проб на сугестивність, кожна з яких була розрахована на оцінку сприйнятливості до тест-проб певної сенсорної модальності. Визначення показників сугестивності неповнолітніх проводилося в індивідуальній формі.
В дослідженні було використано наступні тест-проби: зорові (пошук зображення на чистому аркуші паперу; показ зображення з поясненням, що суперечить змісту; проба з відрізками різної довжини (І.Е. Шварц)); слухові (встановлення джерела неіснуючого звуку; навіювання звуку, що ніби йде зі «спеціального пристрою»; навіювання слухових ілюзій); нюхові (визначення запаху в чистих склянках; навіювання неіснуючого запаху; навіювання неприємного запаху); шкірні (навіювання відчуття тепла в животі; навіювання, що одна з двох склянок більш тепліша при фактично однаковій температурі; навіювання різної м’якості зовсім однакових предметів); рухово-кінестетичні (навіювання неможливості розірвати зчеплені пальці; навіювання тяжіння в руці; неімперативний тест хитання).
Кожну з тест-проб при відповідній позитивній реакції неповнолітнього оцінювали в 3 бали, при не дуже вираженій реакції – 2 бали, при ваганні, невпевненості та перевищенні часового ліміту – 1 бал. У разі повної відсутності навіюваних відчуттів або реакцій відповідь оцінювали в 0 балів. Максимальна кількість балів за всіма тест-пробами дорівнювала 45.
В роботі представлено характеристику основних психодіагностичних методик, які було використано для дослідження типологічних та особистісних рис неповнолітніх. Наведено відомості про валідність, ретестову надійність, дискримінативність останніх та інформацію про особливості тих вибірок, на яких відбувалася їх стандартизація.
У третьому розділі «Аналіз результатів експериментального дослідження сугестивності соціально дезадаптованих неповнолітніх» наведено результати емпіричного дослідження.
Представлено порівняльний аналіз показників сугестивності соціально дезадаптованих і соціально адаптованих неповнолітніх і особливості сугестивності соціально дезадаптованих неповнолітніх різного віку та статі. Визначено вплив особистісних рис досліджуваних на рівень їхньої навіюваності.
