ОСТАПЧУК СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення розроблених в дисертації рекомендацій, наведено дані про їх апробацію.
Перший розділ «Теоретичні засади бухгалтерського обліку земель сільськогосподарського призначення» присвячено поглибленню економіко-правової сутності земельного капіталу сільськогосподарського призначення, періодизації розвитку теоретичного підґрунтя його обліку, а також обґрунтуванню доцільності застосування інституціонального підходу до вирішення проблем розвитку методології обліку землекористування.
Несприйняття земель сільськогосподарського призначення як земельного капіталу аграрних підприємств веде до фрагментарного відображення такого об’єкта в системі бухгалтерського обліку. Завдяки порівнянню характеристик землі та критеріїв ідентифікації капіталу встановлено, що землі сільськогосподарського призначення повною мірою відповідають усім ознакам капіталу. Відтак обґрунтованим є використання економічної категорії «земельний капітал сільськогосподарського призначення», що являє собою надану у власність або користування фізичній чи юридичній особі складову природного капіталу, яка наділена природною енергією (родючістю), щодо якої здійснені землевпорядкувальні та інші види підготовчих робіт та яка буде використана у виробничому процесі. Використання земельного капіталу з метою отримання доходу передбачає прикладення людської праці, метою якої є виробництво суспільних благ.
Економіко-правова сутність земельного капіталу сільськогосподарського призначення розкривається через багатогранність його сприйняття як складової соціально-економічних відносин, природного капіталу, активів і капіталу підприємства, що в свою чергу сприяє більш повній ідентифікації земельного капіталу як об’єкта бухгалтерського обліку в ролі основного засобу, нематеріального активу, специфічного біологічного активу (рис. 1).
Проведена періодизація розвитку теоретичного підґрунтя бухгалтерського обліку земель сільськогосподарського призначення вказує на завершеність його формування. У класичній економічній думці поширеним було сприйняття землі як одного з виробничих факторів, які беруть участь у формуванні багатства нації. Фізіократи першими проголосили землі основою абсолютної додаткової вартості та ввели їх до першочергових об’єктів обліку і контролю у землеробстві. Однак через відсутність належного бухгалтерського забезпечення фізіократичні ідеї протягом тривалого часу не мали подальшого розвитку. Новим етапом їх поглиблення стало обґрунтування енергетичної теорії землеробства С. Подолинським та розвиток її положень М. Руденком, віднесення В. Леонтьєвим земель сільськогосподарського призначення до складу енергетичних активів, щодо яких існує необхідність визначення їх істинної цінності.