| Краткое содержание: |
У Вступі обґрунтовано сутність і стан наукової проблеми дослідження, політичну актуальність теми, мети і завдань дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет, методологічні засади дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, ступінь і характер апробації, подану загальну характеристику роботи. Доведено, що системне дослідження технологій паблік рілейшнз на концептуальних засадах зарубіжної і вітчизняної політології та комунікативістики дає змогу визначити новий науковий напрям, з’ясувати взаємодію зовнішньої політики і політичної культури у сфері міжнародних відносин.
У Розділі 1 - “Теоретичні та методологічні засади ПР-політики в міжнародній сфері” – обґрунтовується концепція наукової проблеми, класифікуються теоретичні, методологічні підходи до природи, характеру, функцій паблік рілейшнз як елемента політичної культури та ідеології, характеризуються особливості та відмінності американської, західноєвропейської та східноєвропейської моделей політичних ПР, з’ясовується еволюція наукової думки, окреслюється визначення процесів, явищ і понять, що зумовлюють застосування технологій паблік рілейшнз як чинника політичної культури у сфері міжнародних відносин, термінологія наукового напряму. В контексті окресленої теми дослідження паблік рілейшнз як чинника політичної культури, ПР розглядаються як система політичних відносин на міжнародному та національному рівнях, тобто спеціальна система політичних комунікацій для спрямованого формування бажаної громадської думки. Під міжнародними ПР розуміються комунікації зі світовою громадськістю, що відбуваються в мультикультурному середовищі та спрямовані на гармонізацію стосунків між різними суб‘єктами міжнародних відносин.
Аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової думки, дискусійний характер оцінювання впливу нових інформаційно-комунікаційних технологій, а саме паблік рілейшнз, подані у наукових працях С. Блека, Ф. Буарі, Е. Бернайза, С. Катлипа, А.Сентера і Г. Брума, Д. Грюнінга, які розглядають паблик рілейшнз, зокрема, як галузь знань, у якій важливу роль відіграють різні дослідження, у тому числі і соціологічні, та дають можливість зробити висновки, що зв‘язки з громадськістю безпосередньо включені у дві підсистеми, входять в політичну систему – організаційну й інформаційно-комунікативну, – а також взаємодіють і з іншими підсистемами політики – культурно-ідеологічною і нормативною. Вони виступають як повноправні учасники політичних процесів, в тому числі в міжнародних відносинах, реалізуючи насамперед свої громадсько-комунікативні функції, особливо функції громадської регуляції. Сучасні напрямки досліджень паблік рілейшнз в Україні та Росії можна умовно поділити на теоретико-методологічний (В.Королько, Г.Почепцов, В.Мойсеєв, Є.Тихомирова, О.Сидоренко, Н.Сидоренко Г.Іванченко, Є.Блажнов), прикладний (Т.Лебедєва, А.Василенко, Є.Пашенцев та Л.Прохорова). Щодо застосування інструментів паблік рілейшнз в політичній сфері, то ми можемо виокремити такі напрями: формування політичного іміджу та виборчі кампанії (досліджуються в працях Г.Почепцова, В.Бебика, Н.Костенко, С.Макєєва, Т.Андроніної), розробки спеціальних інформаційних операцій та кампаній (розглядаються О.Литвиненком, В.Іщуком, Г.Почепцовим). Теоретичне обґрунтування паблік рілейшнз як сфери діяльності і важливого сегмента системи політичного державного управління в умовах посткомуністичного реформування Росії та України простежується в дослідженнях В.Комаровского, Н.Паніки, Є.Головахи, Я.Певзнера, С.Рогачова, Г.Хазалії, Є.Позднякова, в яких з’ясовано специфіку паблік рілейшнз в сучасних умовах.
Складовою частиною ПР-комунікацій є управління інформаційними потоками. Теорія постіндустріального суспільства, сформульована в 1973 році Д.Беллом, розглядає інформацію як одну з головних цінностей суспільства й одного з головних, вироблених і споживаних суспільством продуктів. Стимулом і джерелом соціального розвитку, відповідно до цієї теорії, є засоби комунікації, що розуміються в широкому сенсі як культура. Крім додання нової ролі засобам масової комунікації в процесі суспільного розвитку, ця концепція може використовуватися і як серйозний теоретичний фундамент для розвитку моделі суспільного інформування, що розуміється як невід'ємний елемент системи збирання, переробки й поширення інформації.
Глобалізація та зростаючий соціально-політичний статус політичних паблік рілейшнз роблять можливим і необхідним їх входження в концептуальну парадигму національних стратегій не лише найбільш розвинутих держав, а й інших країн світу, де вони є не тільки одним із компонентів – фактором міжнародних впливів та формування позитивного іміджу, а й складовою і чинником політичної культури країни у світових глобалізаційних процесах. Країни світу, що опинилися в новій ситуації, пов’язаній з потребою налагодження зв‘язків з представниками своєї громадськості, докладають багато зусиль і в рамках міжнародних інститутів та організацій, і на регіональному рівні для врегулювання питань у цій сфері. З точки зору стратегії розвитку і становлення правової держави та громадянського суспільства рішення обумовлюються потребами формування політичної культури, нової ідеології реальності, що відображає сутність змін, які відбуваються, а через те здатної підсилити легітимізацію інститутів влади та управління, підвищити суспільну інтеграцію до рівня, необхідного для стійкого існування громадянського суспільства, ваги держави на міжнародній арені. Такою ідеологією може бути концепція національної ПР-програми “Національна свідомість”.
Перший розділ постановкою проблеми, аналізом та обґрунтованими висновками доводить, що вирішення проблеми сучасного міжнародного розвитку враховує нові чинники політичної культури та комунікації, зокрема ПР-технології, які виступають як повноправні учасники політичних процесів, реалізуючи насамперед свої громадсько-комунікативні функції. Нині в Україні склалися сприятливі умови для формування системи політичних паблік рілейшнз: усвідомлення спільності цілей та інтересів на рівні політичного керівництва країни, історично сформовані достатні можливості комунікацій, відбувається розвиток політичних та економічних ПР в регіонах, настала необхідність формування позитивного міжнародного іміджу країни. Аналіз досліджуваного масиву джерел уможливив виробити власний підхід до розв’язання поставлених в дисертації завдань, ґрунтований на творчому синтезі застосовуваних концепцій і тлумачень, але з урахуванням специфіки проблематики і нагальних потреб формування позитивного міжнародного іміджу України.
Розділ 2 – Політично-культурний вимір паблік рілейшнз ” – присвячено проблемі формування міжнародного іміджу країни, проведенню інформаційно-аналітичної та роз’яснювальної роботи дипломатичних установ за кордоном та розробці стратегії державного брендінгу в умовах становлення інформаційного суспільства. Послідовно проаналізовано державну політику розвинутих країн Європи та Північної Америки, зокрема, Німеччини, Канади, Великої Британії, Греції, Польщі та Туреччини у сфері міжнародних відносин, на компаративному рівні з’ясовано відмінності стратегії інформаційно-аналітичної діяльності в контексті політичних комунікацій. Доведено, що політично-культурний вимір паблік рілейшнз у міжнародних відносинах ефективно виявляється в інформаційному забезпеченні світової політичної системи. У підрозділі, присвяченому політиці державного брендінгу в міжнародних відносинах, наголошується, що посилення процесів глобалізації знайшло відображення в необхідності використання такої нової технології паблік рілейшнз, як “брендінг” країни. Державний бренд втілює в собі уявлення зовнішнього світу про певну країну. Більшість брендів країн світу пропонують схожі продукти – територію, інфраструктуру, освічене населення та майже однакові системи державного управління. Паблік рілейшнз визначають ексклюзивні риси та технології їх активного просування у політичній системі міжнародних відносин. Головна відмінність при здійсненні державного брендінгу як технології паблік рілейшнз від комерційної сфери полягає в тім, що країни дедалі частіше наголошують на національній ідентичності, в той час як транснаціональні компанії дедалі частіше ігнорують саме цей фактор. В цьому підрозділі детально проаналізовано тенденції і відмінності державних брендінгових стратегій Іспанії, Нідерландів, Великої Британії, Польщі, Австралії, ПАР, Шотландії, Естонії та США, також особливості просування таких потужних регіональних брендів як НАТО та ЄС. Підкреслено, що формування міжнародного бренду країни (існують різні підходи: перший ґрунтується на іміджі лідера держави, другий – у перенесенні внутрішнього образу країни у її зовнішньополітичний потенціал) враховує специфіку ментальності і мотивацію свідомості суспільства. На основі аналізу проведення ПР-політики держав та стратегій формування міжнародного бренду країн, було запропоновано концепцію національної програми формування позитивного іміджу України, першим етапом якої є формування позитивного ставлення до країни української громадськості. Оскільки імідж країни в системі міжнародних відносин визначається як сукупність внутрішнього та зовнішнього іміджу держави, тому сучасну іміджеву ситуацію України було розкрито за допомогою показників, що визначають рівень національної свідомості (національний характер), економічний, соціальний імідж країни; імідж країни в системі міжнародних відносин і внутрішній політиці держави, показано бажаний (оптимальний) стан системи та запропоновано заходи для реалізації програми.
У результаті здійснення такої програми має відбутися зміна уявлень щодо свєї національної ідентичності, зростатиме свідома участь у політичних процесах, поліпшиться двосторонній зв’язок “влада – громадськість”. Нова національна програма має підкреслити значимість сфери внутрішніх відносин у формуванні зовнішньої політики держави, оскільки саме в цій сфері відбувається концентрація ресурсів і зусиль, необхідних для формування політичного іміджу у міждержавних відносинах. Йдеться про ефективне функціонування всіх суспільних інституцій та механізмів, результатом якого є впливовість держави у сфері міжнародних відносин. Тобто методика програми полягає у перенесенні внутрішнього потенціалу країни (в економічній, технологічній, інтелектуальній, інформаційній сферах) у її зовнішній потенціал. Суб’єкти політичних відносин у зовнішній політиці, що репрезентують націю з сильною національною ідеєю, будуть впевнено й успішно здійснювати зовнішню політику, а держава здобуде авторитет і повагу з боку міжнародної спільноти. Компаративний аналіз стратегій формування міжнародного іміджу країни дає підстави зробити висновки, що інформаційно-аналітична та роз’яснювальна робота дипломатичних установ та політика державного брендінгу у міжнародних відносинах визначають культурну багатоманітність та самобутність, стають пріоритетами розробки концепції національної ПР-програми для ефективного здійснення зовнішньої політики. Зважаючи на міжнародні тенденції, Україна має здійснити кардинальне реформування політичних комунікацій для забезпечення національної участі в програмах міжнародної інтеграції та для розв’язання внутрішніх державотворчих проблем.
Зміст Розділу 3 – Політичні імперативи паблік рілейшнз” логічно розкриває суть таких технологій паблік рілейшнз, як моніторинг громадської думки та прогнозування розвитку громадсько-політичних процесів в ході реалізації національних ПР-програм. Розгляд процесу зв‘язків з громадськістю як роботи з соціально-політичною інформацією на всіх рівнях та етапах прийняття рішень показує, що моніторингові дослідження об‘єктивно сприяють вибору оптимальних, тобто найкращих з точки зору врахування громадської думки, політичних рішень. З’ясовано, що рішення, прийняте на державному рівні, яке підготовлено лише з суто професійної, технічної точки зору, але не відповідає інтересам громадян, не може бути оптимальним. Моніторинг громадської думки як інструмент реалізації ПР-програм дозволяє отримати дискретно змінну палітру інтегрованих соціальних оцінок індивідуумів: стан потреб, інтересів, очікувань, поглядів, ступінь інформованості відносно різних проблем і подій, ступінь готовності брати участь в реалізації запропонованих програм, в тому числі рішень та ініціатив органів державного управління. У розділі також акцентовано увагу на тому, що моніторинг громадської думки як інструмент реалізації міжнародних ПР-програм формує основу інформаційно-соціологічного забезпечення політично-програмної діяльності, яка дозволяє оптимізувати роботу над реалізацією політичного курсу, починаючи з визначення цілей та напрямків програми, необхідної корекції щодо них та аналізу ефективності отриманих результатів. Шляхом експертного опитування з метою визначення пріоритетів концепції національної ПР-програми (експертами виступили представники урядових структур, науково-дослідних інститутів, вищих освітніх закладів та комерційних структур) було виявлено стратегії формування позитивного міжнародного іміджу України: на підставі розробки концепції національної ПР-програми; створення українських іміджевих центрів за кордоном; створення супутникового інформаційного каналу; проведення державної кампанії по формуванню політичної культури нації; зміни орієнтацій та переваг зовнішньополітичного курсу України; введення в структуру диппредставництв ПР-підрозділів. В цілому експерти визнали необхідність та доцільність втілення запропонованої концепції національної ПР-програми, але вважають, що її реалізація обумовлена цілою низкою ендогенних чинників: стабільним економічним розвитком держави, політичною стабільністю суспільства, підтримкою дій керівництва держави її громадянами, високим показником національної свідомості та культури нації, наявністю центрального координуючого органу і висококласних фахівців.
Прогнозування як технологія паблік рілейшнз має комплексний характер і досить розгорнуту структуру. Воно може здійснюватись лише на широкому прогнозному тлі – даних про розвиток міжнародних відносин, напрямів і тенденцій внутрішньої політики, науково-технічного прогресу, демографічної та соціальної перспективи. В процесі прогнозування політичної ситуації мають бути враховані стан невизначеності у сфері міжнародних відносин та внутрішній політиці, а також фактор випадковості. Аналіз показує, що програма формування політичної культури суспільства і підтримки іміджу країни та її лідерів (особливо у випадку країн перехідного періоду, зокрема України) має набути державного пріоритету. Оскільки структура її тільки закладається, вона не може залишатися поза процесами управління і контролю – інакше формування іміджу може відбуватися в несприятливому для країни напрямкові. Однією з умов досягнення достовірності прогнозу є його інформаційна забезпеченість, від чого залежить кінцева достовірність результатів прогнозу. Масштабну ПР-програму, яка не була усвідомлена громадськістю і не отримала її позитивного відгуку, можна вважати неефективною. Тому успіх діяльності влади в Україні чималою мірою залежить від практичного використання механізму зв‘язків з громадськістю, особливо від достовірних прогнозних розробок. На основі дослідження політичних імператив паблік рілейшнз зроблено висновок про нові тенденції міжнародного співробітництва на основі впровадження технологій ПР, які об’єктивно вказують на реалізацію державної політики на внутрішньо- і зовнішньополітичних рівнях і формують нову ідеологію міжнародної інтеграції.
|
