ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ГОСТРИХ БРОНХОЛЕГЕНЕВИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ У ДІТЕЙ, ІНФІКОВАНИХ CHLAMYDIAE PNEUMONIAE

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження

Для вирішення поставлених завдань проведено клініко-лабораторне обстеження 130 дітей віком від 3 до 12 років, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у пульмонологічному відділенні Полтавської міської клінічної лікарні з приводу гострих бронхолегеневих захворювань.

В залежності від наявності інфікування Ch. pn. діти розподілялися на наступні групи: 70 дітей, які мали позитивні аналізи на Ch. pn., склали  основну групу,  60 дітей з негативними результатами аналізів на Ch. pn. увійшли у групу порівняння. 35 дітям основної групи та 30 групи порівняння з дозволу батьків проведені спеціальні дослідження (імунологічні, цитохімічні).

Всі діти основної групи після підтвердження інфікування на Ch. pn. отримували макроліди, пробіотики, імуномодулятори (наказ МОЗ №18 від 2005 р.) та симптоматичну терапію. 34 дітям основної групи, яким на фоні стандартної терапії лікування хламідійної інфекції проводилася метаболічна корекція енерготропним препаратом Коензим композитум склали першу підгрупу (з них 17 дітям проводилися повторні спеціальні дослідження); до другої підгрупи увійшло 36 дітей, які отримували тільки стандартну терапію лікування хламідійної інфекції (з них 18 дітям проводилися повторні спеціальні дослідження). Контрольну групу склали здорові діти (n=21). Критеріями включення дітей до контрольної групи були: відсутність гострих бронхолегеневих захворювань.

Протягом дванадцяти місяців за дітьми основної групи проведене катамнестичне спостереження в поліклінічних відділеннях за місцем проживання.

Діагностика хламідійної інфекції проводилася за допомогою ІФА крові за вмістом IgG і ІgM з одночасним обстеженням фарингеального зіскобу на наявність ДНК Сh. pn. за методом ПЛР. Обстеження проводилося відразу після надходження дітей до стаціонару. Оцінку результатів проводили наступним чином: результат вважався позитивним при діагностичних титрах антитіл до роду хламідій за методом rELISA для IgM 1:400, IgG 1: 40.

Функціональний стан гуморальної ланки імунітету оцінювали за рівнем головних класів імуноглобулінів – A, M, G; клітинну ланку імунітету ─ за допомогою використання наборів моноклональних антитіл (CD3, CD4, CD8, CD16, CD19) методом імунофлуоресценції.

Оцінка фагоцитарно-метаболічної функції нейтрофілів проводилася за фагоцитарною здібністю нейтрофілів (в основі якої лежить здатність фагоцитів захоплювати частинку латексу), НСТ-тесту (відображає активність киснезалежного метаболізму нейтрофільних гранулоцитів), ЛКБ (визначає незалежну від кисню метаболічну активність нейтрофілів).

Рівень ЦІК у сироватці крові обстежених дітей визначався методом преципітації.

Активність мітохондріального ферменту циклу Кребса СДГ, що відповідає за енергетичний обмін лімфоцитів, визначалась у мазках крові за цитохімічним методом Р.П. Нарцисова в модифікації Stuart, Simpson, 1970.

Рівень сечовини у крові визначали за ферментативним уреазним методом.

Статистичну обробку даних проводили з використанням пакетів статистичних програм “Statistica for Windows. Version 5.0” та "SPSS for Windows. Release 13.0". Вірогідність відмінностей отриманих результатів (параметричні показники) для різних груп визначалася за допомогою t-критерію надійності Стьюдента. Для визначення відмінностей отриманих напівкількісних та якісних показників для різних груп розраховували непараметричний критерій U Манна-Уїтні. Для аналізу взаємозв’язків кількісних параметрів, які вивчалися, визначали коефіцієнт парної кореляції r Персона. Для визначення кореляційних взаємозв’язків напівкількісних та якісних показників також розраховували непараметричний критерій кореляції t Кандела. Обчислення проводили на персональному комп'ютері IBM PC Pentium IV.

Результати дослідження та їх обговорення

Аналіз анамнестичних даних виявив, що середній вік матерів дітей основної групи був достовірно більшим і складав 32,4±0,96 роки проти 29,7±0,99 років матерів дітей  групи порівняння (р<0,05). Перинатальний онтогенез був більш несприятливим для дітей основної групи. Так ускладнений перебіг вагітності в цієї групі мали 74,2% матерів, проти 46,6% матерів дітей групи порівняння (р<0,001). Серед ускладнень, на першому місці в обох групах була загроза переривання вагітності, на другому – анемія та хронічна фетоплацентарна недостатність.

Фактором ризику захворювань бронхолегеневої системи за даними науковців є недоношеність. У нашому дослідженні передчасно народжених дітей в основній групі було 22,8%, у дітей групи порівняння  – 3,3% (р<0,001).

У дітей, інфікованих Ch. pn., значно частіше виявлялися несприятливі фактори преморбідного фону. Рахіт, анемія, алергічний діатез у дітей основної групи зустрічалися у 82,8% проти 60% дітей групи порівняння (р<0,001). Діти основної групи частіше хворіли на першому році життя ГРЗ та бронхітами, внаслідок чого ─ застосування антибіотиків на першому році життя у них проводилося значно частіше: 82,8%, проти 53,3% (р<0,001). Раннє переведення на штучне вигодовування спостерігалося в обох групах.

Аналіз клінічного перебігу гострих бронхолегеневих захворювань у дітей в залежності від наявності інфікування Сh. pn. показав, що гострі бронхолегеневі захворювання у дітей основної групи характеризувалися більш вираженою тривалістю основних симптомів (кашель, задишка, субфебрильна температура).

 Клінічний перебіг пневмоній у дітей, інфікованих Ch. pn., характеризувався більш частішим розвитком БОС, задишки (в 62% випадків проти 20,8%, у дітей групи порівняння, р<0,03), функціональних порушень із боку серцево-судинної системи у вигляді систолічного шуму, тахікардії, брадикардії та змін у передсердно - шлуночкової провідності (72,4% і 50% відповідно, р<0,05), збільшенням підщелепних, шийних, надключичних, підпахвинних лімфатичних вузлів (79,3% проти 58,3% у дітей групи порівняння, р<0,05), гепатомегалії (44,8% і 20,8% відповідно, р<0,03) та більш тривалим перебуванням дітей основної групи в стаціонарі, 12,8±0,42 проти 8,42±0,37 дітей групи порівняння (р<0,05).

Гострий бронхіт (ГБ) у дітей даної групи, характеризувався більш вираженою тяжкістю перебігу, наявністю сухого, нав’язливого кашлю на фоні субфебрильної температури тіла. Середня тривалість кашлю у дітей основної групи складала 13,8±0,44 діб, у дітей групи порівняння – 9,54±0,39 доби (р<0,05), що співпадає з даними М.С. Савенкової, 2005.

            Для гострих респіраторних захворювань (ГРЗ) у дітей основної групи не була характерна гіпертермія, тоді, як діти групи порівняння мали переважно фебрильну температуру тіла (р<0,001). Про відсутність гіпертермії при ГРЗ у дітей, які інфіковані Ch. pn., також свідчать дані М.С. Савенкової зі спів. (2004). Діти з ГРЗ, інфіковані Ch. pn., мали лімфаденопатію (86,7% проти 43,7% відповідно, р<0,001), функціональні порушення з боку серцево-судинної системи (53,4% проти 18,7% відповідно, р<0,02), ускладнення у вигляді синуситу, отиту (73,4% і 43,7% відповідно, р<0,001), біль у суглобах, переважно в колінних зустрічалася тільки у дітей основної групи у 66,7% (р<0,001).

Аналіз лабораторних показників у дітей з бронхолегеневими захворюваннями, інфікованих Сh. рn. виявив неадекватну запальну реакцію та низьку інтенсивність імунної відповіді, що підтверджується у них значно нижчою ШОЕ (10,91+1,19 мм/год проти 16,67+1,96, р<0,05), вмістом паличкоядерних нейтрофілів, вмістом моноцитів у загальному аналізу крові, порівняно з аналогічними показниками у дітей групи порівняння.