ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ И ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ А. И. МАРКЕВИЧА В КРЫМУ (1855-1942 гг.)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; аргументовано зв’язок роботи з науковими програмами та темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи; вказано хронологічні межі; подано інформацію про джерела дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість; відображено апробацію й упровадження результатів наукового пошуку в практику роботи закладів освіти; подано відомості про публікації автора та структуру роботи.

Перший розділ – „Історико-педагогічні основи досліджуваної проблеми” – присвячено історіографічному аналізу досліджуваної проблеми, де схарактеризовано використані в роботі джерела, розкрито життєдіяльність А. Маркевича в ракурсі соціально-культурного розвитку України наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття; виокремлено провідні чинники становлення та формування А. Маркевича як педагога, краєзнавця, просвітника, громадського діяча, літописця Таврійського університету; розкрито та проаналізовано напрями, зміст його педагогічної та науково-просвітницької діяльності; висвітлено роль А. Маркевича в розвитку системи освіти Криму, досліджено погляди митця на педагогічні ідеї представників вітчизняної культурної спільноти.

Аналіз архівних документів, наукової літератури дозволив дійти висновку, що спеціальні дослідження, присвячені педагогічній і просвітницькій спадщині А. Маркевича, відсутні. Проте деякі факти його життя, чинники становлення А. Маркевича як педагога та літописця Таврійського університету, засновника краєзнавчої роботи й архівної справи Таврійської вченої архівної комісії та Таврійського суспільства історії, археології, етнографії, автора праць із історії та літератури Криму, а також його роль як ученого в становленні закладів соціальної допомоги безпритульним дітям висвітлено в працях А. Боханова, О. Доник, Н. Думової, Ф. Заторовського, Ю. Катуніна, С. Ковалінського, В. Козлова, А. Непомнящего, В. Потєхіна, Ю. Пінчука, В. Горака, Г. Ульянової, С. Філімонова, Ю. Хорунжого. Проте в цих дослідженнях висвітлено лише окремі аспекти педагогічної спадщини А. Маркевича.

Вивчено маловідомі архівні матеріали Таврійської вченої архівної комісії та Таврійського суспільства історії, археології, етнографії; матеріали фонду нащадків А. Маркевича – доньки вченого Катерини Кошлякової; матеріали Державного архіву Автономної Республіки Крим м. Сімферополя, Нікітського ботанічного саду, що дають уявлення про систему родинного виховання, напрями громадсько-просвітницької діяльності А. Маркевича; висвітлюють малодосліджені аспекти життєдіяльності педагога, його просвітницьку, педагогічну, краєзнавчу, громадську, видавничу діяльність у Криму.

Ретроспективний аналіз життєвого шляху А. Маркевича здійснювався на основі архівних матеріалів, літературної, епістолярної спадщини, наукової та публіцистичної літератури, спогадів його доньки Катерини Кошлякової, учнів (Микола Державін, Адольф Йоффе, Іван Волошинов), колег (Ф. Лашков, Н. Плєшков, Г. Тимошевський), що дозволило виявити чинники, які впливали на формування світогляду та педагогічних ідей А. Маркевича: сім’я (духовна атмосфера якої характеризувалася глибокими релігійними традиціями та бажанням дати світську освіту дітям), навколишнє середовище (військовослужбовці гарнізону Брестської фортеці, міщани та селяни сіл Березовка, Колзовичі, Плоска, Дубровка, Гузні, Речици, Шпановичі та Трішин, розташованих біля м. Брест), навчання в Бяльській гімназії Седлецької губернії та Варшавському університеті, авторитет учителів (Є. Крижановський, П. Рублевський), спілкування з неординарними особистостями (професори Ф. Ізберя, М. Колосов, В. Макушев, О. Нікітський, О. Первольф, Д. Самоквасов, І. Цвєтаєв, В. Яковлєв); пізнавальні подорожі до Константинополя, Греції, Єгипту, Палестини, Малої Азії.

На основі всебічного аналізу документальних джерел висвітлено основні напрями діяльності А. Маркевича: педагогічний (викладання в Холмському Маріїнському жіночому училищі, Шавельській, Сімферопольській чоловічій і жіночій гімназіях, Таврійському університеті, Сімферопольському притулку імені А. Адлерберг), науково-краєзнавчий (створення Таврійської вченої архівної комісії (ТВАК), Товариства історії, археології й етнографії; організація археологічних та етнографічних експедицій із дослідження культури та побуту народів Криму; створення художнього музею), громадсько-просвітницький (участь у психологічних, археологічних з’їздах, організація всеросійського книгообміну, участь у компанії з установки пам’ятника Катерині II у м. Сімферополі, членство в комісії зі створення Таврійського університету, редагування журналу «Известия»), публіцистичний (автор 230 робіт із питань виховання, освіти, історії, краєзнавства, методики викладання й організації екскурсій із метою збагачення знань учнів і виховання в них почуття патріотизму).

Із позицій системно-історичного підходу визначено й обґрунтовано основні етапи та напрями діяльності А. Маркевича:

I етап – 1865–1872 рр. – навчання в Брестському училищі, пізніше в Брестській гімназії. В старших класах навчання в гімназії м. Бяли Седлецької губернії (захоплення історією, ознайомлення з основами матеріальної та духовної культури білоруського народу, народними традиціями навчання та виховання);

II етап – 1872–1876 рр. – навчання у Варшавському університеті (вивчення історії, краєзнавства, російської словесності, іноземних мов; участь у науково-пошуковій діяльності; знайомство з сучасними його часу теоріями та методами навчально-виховної роботи в закладах освіти; написання першої наукової роботи);

III етап – 1876–1883 рр. – робота викладачем російської, церковнослов’янської мови й історії в Холмському Маріїнському жіночому училищі; викладачем російської словесності, статистики, логіки в Шавельській гімназії;

IV етап – 1883–1931 рр. – робота викладачем російської мови та словесності, історії, логіки, психології та філософської пропедевтики в Сімферопольській чоловічій гімназії. В Сімферопольській жіночій гімназії, крім вищезазначених навчальних дисциплін, А. Маркевич викладав педагогіку; працював викладачем історії та психології історико-філологічного факультету Таврійського університету; директором і вчителем Сімферопольського дитячого притулку імені А. Адлерберг; керував Таврійською вченою архівною комісією (ТВАК), Товариством історії, археології та етнографії; працював на посаді редактора журналу «Известия».

Систематизація й узагальнення творчої спадщини А. Маркевича в її динаміці на основі історико-структурного методу дозволили простежити становлення педагогічних ідей ученого (розбудова й удосконалення гімназійної та вищої освіти Криму; створення системи навчання та виховання відповідно до національно-регіональних особливостей дітей і молоді, включення краєзнавчої освіти в навчально-виховний процес гімназій; формування в молодого покоління любові до рідного краю та вітчизни; включення в навчально-виховний процес закладів освіти наукової роботи та залучення учнівської молоді до дослідницько-пошукової діяльності; поширення уваги до викладання історії, краєзнавства, народознавства) та їх реалізацією в закладах освіти, наукових установах Криму.

Виявлено, що А. Маркевич активно досліджував творчі здобутки багатьох вітчизняних педагогів (Ф. Лашков, М. Ломоносов, Є. Марков, П. Паллас, М. Плєшков), письменників (М. Гоголь, В. Жуковський, М. Лєрмонтов, О. Пушкін), громадських діячів (О. Бертьє-Делегарт, П. Кеппен, М. Пирогов, О. Стівен), прагнув здійснити аналіз їхніх думок і визначити ті ідеї, які були найбільш актуальними для тогочасної середньої та вищої школи, мотивуючи можливості їх активного використання для вдосконалення системи вітчизняної освіти.

Доведено, що, працюючи у відомому журналі „Вісник” Таврійської вченої архівної комісії, А. Маркевич висвітлював проблеми сучасної йому школи; використання досвіду видатних педагогів, письменників, науковців у вихованні молоді; рекомендації щодо залучення молоді до краєзнавчої, науково-дослідної роботи; включення в навчальний процес досягнень у галузі історії, краєзнавства, педагогіки, психології; обґрунтування методики навчання та виховання дітей у притулках.

На основі аналізу публіцистичної спадщини А. Маркевича виокремлено його освітньо-виховні ідеї, а саме: необхідність реформування системи освіти («Главная задача нашей школы», «Отчет о деятельности Симферопольской мужской гимназии с 1812 по 1887 гг.», «Насущные задачи нашей школы») та створення умов для освіти представників національних меншин («К вопросу о положении против мусульманской миссии в Тавриде», «Переселение крымских татар в Турцию в связи с движениями населения в Крыму»); надання жінкам можливості отримати якісну освіту («Очерк истории Тавриды»); шанобливого ставлення до бідних і безпритульних дітей («Забота о бедных детях в России», «Об открытии яслей-приюта в Симферополе»); виховання шанобливого ставлення до історії, культури, традицій свого народу («К истории ханского Бахчисарайского двора», «Крым в русской поэзии», «Памятник Екатерине Великой»); використання спадщини минулого в навчально-виховному процесі закладів освіти всіх рівнів («Памяти Ф. Ф. Лашкова», «Памяти П. И. Калена», «Юрий Крижанич и его литературная деятельность»); залучення до науково-дослідницької діяльності учнів і студентів («Начальная страница истории Симферопольской гимназии», «Чуфут Кале и Караимы»).

Доведено, що важлива ланка творчої спадщини А. Маркевича – літературно-краєзнавча, літературно-просвітницька, публіцистична творчість, через яку він за допомогою художнього слова пропагував духовні цінності, стимулював читачів до самовдосконалення; знайомив педагогічну громадськість із досягненнями в галузі науки й освіти, соціалізації безпритульних.

У другому розділі – „Педагогічні ідеї та науково-просвітницька діяльність А. І. Маркевича” – схарактеризовано загальнопедагогічні погляди та ключові ідеї А. Маркевича, роль ученого в розвитку гімназійної освіти та становленні вищого навчального закладу в Сімферополі, діяльності Таврійської вченої архівної комісії, Товариства історії, археології та етнографії; розкрито навчально-виховний потенціал його наукових праць, обґрунтовано внесок А. Маркевича в розвиток сучасної середньої та вищої освіти. Проаналізовано педагогічну спадщину А. Маркевича, доведено, що автор поєднував у власній діяльності ідей передової педагогічної думки з необхідністю врахування регіонально-національних особливостей і традицій навчання та виховання особистості, впровадженням науково-дослідної роботи в навчальний процес закладів освіти.

З’ясовано, що педагог наголошував на необхідності вдосконалення середньої, вищої освіти та навчально-виховної роботи з безпритульними, яка є запорукою інтелектуально-культурного розвитку нації. У своїх численних статтях А. Маркевич підкреслював, що перед суспільством стоїть гостра потреба вдосконалення освітньої діяльності закладів освіти, що базується на демократичних традиціях виховання гармонійної особистості й одночасно справжнього патріота своєї країни. Досягнення цієї мети А. Маркевич вбачав у необхідності створення наукових, дослідницьких гуртків у гімназіях та університетах Криму; розповсюдження знань з історії, археології, краєзнавства, етнографії серед шкільної та студентської молоді, педагогічної спільноти; виданні підручників для середньої та вищої школи з урахуванням сучасних досягнень культури та науки.

Аналіз творчої спадщини А. Маркевича дає змогу виділити основну ідею його педагогічного доробку, а саме – оновлення, розвиток і вдосконалення системи освіти, насамперед гімназійної, в Криму як ключової ланки навчально-виховного процесу.

Проведене дослідження доводить, що А. Маркевич у своїх працях звертав особливу увагу на необхідність розв’язання основних завдань, які висувалися в ті часи перед гімназією та вищою школою, а саме:

– науковість змісту інформації з різних галузей наук (природознавства, краєзнавства, географії, історії, народознавства, літератури), що сприяло розширенню світогляду учнів і студентів із подальшим застосуванням на практиці;

– забезпечення активності учнів у засвоєнні знань через систему різноманітних завдань дослідницького, пошукового характеру, спостережень та описів;

– духовний і моральний розвиток як ключові чинники розвитку особистості;

– зв’язок навчального матеріалу з реальним життям і можливість його використання в повсякденному житті учнівською молоддю;

– високий рівень виховного потенціалу навчального матеріалу, що сприяв вихованню кращих моральних якостей особистості (поваги до людей науки, шанобливе ставлення до їх відкриттів, усвідомлення значення здобутків науки в житті народів у цілому та кожної людини зокрема);

– унаочнення навчального матеріалу через історичні артефакти, малюнки, фольклорні матеріали, фото, що сприяло міцному засвоєнню знань;

– підвищення рівня викладання історії, краєзнавства, географії;

– провідна роль педагога як ключової фігури навчально-виховного процесу.

Аналіз педагогічного доробку А. Маркевича засвідчив, що краєзнавча робота в закладах освіти:

–сприяє розвитку інтелектуально-моральних здібностей;

–стимулює наукову, пошуково-дослідницьку активність;

–сприяє виробленню наукового світогляду та загальної культури, вихованню громадян своєї держави, а також інтересу та любові до історії, культури народів, які мешкають на півострові.

Виявлено, що ефективним методом навчання А. Маркевич вважав краєзнавчі екскурсії, які він першим розробив і впровадив у навчально-виховний процес Сімферопольських чоловічої та жіночої гімназій (екскурсії в мм. Севастополь, Балаклаву, по Сімферополю). Під час екскурсій уся система пізнавальної діяльності, на думку педагога, повинна сприяти цілеспрямованій організації науково-дослідницької роботи; формуванню навичок інтелектуальної праці, що, в свою чергу, сприятиме підвищенню якості навчально-виховного процесу в закладах освіти.

На основі аналізу документів Державного архіву Автономної Республіки Крим доведено, що А. Маркевич відіграв значну роль у розповсюдженні наукової і художньої літератури, періодичних видань, організував Всеросійський книгообмін. Діяльність педагога у Всеросійському книгообміні за своїм змістом переконливо доводить, що це мало практичну спрямованість, а саме:

–пропаганда наукових досліджень галузі суспільних, природничих і гуманітарних наук;

–ознайомлення громадської спільноти з матеріалами краєзнавчих, історичних, археологічних, народознавчих знахідок;

–обмін журналами, науковою та художньою літературою, що видавались в інших регіонах імперії;

–проведення книжкових виставок, організація бібліотек.

З’ясовано, що проведення цих заходів сприяло активізації роботи бібліотек закладів освіти; підвищенню інтелектуально-культурного розвитку населення; задоволенню потреб населення в засобах масової інформації.

На особливу увагу заслуговує робота А. Маркевича в Сімферопольському притулку імені А. Адлерберг учителем, а пізніше директором. Аналіз його роботи свідчить, що педагог визначав чотири ключових принципи виховання в притулку: активність, індивідуалізація, соціалізація, взаємозв’язок психічного, фізичного здоров’я та розвитку дитини; прагнув підготувати дітей до набуття подальшої освіти та працевлаштування; закликав кримську інтелігенцію до надання матеріальної допомоги безпритульним.

У розділі висвітлено внесок А. Маркевича в розвиток педагогічної преси в Криму. Перебуваючи на посаді редактора журналу „Известия”, педагог зосередив увагу на розробці питань національного виховання кримської молоді, розвитку її науково-дослідницької, пошукової діяльності як основного чинника формування інтелектуально-культурного потенціалу півострова.

Доведено, що Арсеній Іванович Маркевич був одним із засновників Таврійської вченої архівної комісії (ТВАК), сприяв створенню Кримського центрального архіву, Сімферопольського художнього музею, Центрального музею Тавриди. Як голова комісії, спираючись на розроблене Академією наук «Положение об Ученых архивных комисссиях», добирав матеріали для зберігання в історичних архівах за трьома основними напрямами: архівним, археографічним і археологічним. Під керівництвом Арсенія Івановича комісія виконувала низку функцій: збір оригіналів або копій старих справ з державних і приватних архівів; матеріалів місцевого фольклору; експонатів із етнографії, нумізматики, антропології, палеонтології; зберігання матеріалів; активне вивчення їх і впровадження в науковий обіг. Під час роботи в комісії Арсеній Іванович вивчав фольклор народів Криму: прислів’я, приказки, легенди, сказання про мешканців півострова.

Зазначено, що заслугою А. Маркевича є і діяльність щодо становлення Таврійського університету в м. Сімферополі, видання вченим першого літопису університету, в якому представлено детальний аналіз подій тих років, коли відбувалося створення та становлення першого в Криму вищого навчального закладу. Він був одним із ініціаторів і перших викладачів, а пізніше професорів кафедри історії та словесності Таврійського університету.

Вивчення творчого доробку педагога, просвітника, основоположника краєзнавчого напряму в навчанні та вихованні молоді, публіциста, суспільного діяча, основоположника Таврійської вченої архівної комісії (ТВАК), Товариства історії, археології та етнографії, одного з ініціаторів та організаторів гімназійної та вищої освіти в Криму, дозволило виділити основні педагогічні, науково-просвітницькі ідеї А. Маркевича, що ґрунтувалися на досвіді наукової та педагогічної діяльності, включали мету, зміст, дидактичні принципи, методи й організаційні форми навчання гімназистів і студентів; ідеї інтеграції науково-пошукової роботи з навчально-виховним процесом гімназії, збереження та використання наукових матеріалів у інтелектуально-культурному розвитку кримчан. За період роботи в Таврійській ученій архівній комісії А. Маркевич опублікував більше 200 робіт, у яких розкрив питання науки, культури й освіти Криму в Х1Х – на початку ХХ століття.

Виділено основні ідеї педагогічної спадщини вченого: впровадження краєзнавчої роботи в навчально-виховний процес середніх навчальних закладів; удосконалення гімназійної освіти; залучення старшокласників і студентів до науково-пошукової, дослідницької діяльності; використання матеріалів археологічних, краєзнавчих експедицій, наукових товариств, архівів, музеїв у процесі викладання історії, краєзнавства, географії, словесності в усіх типах навчальних закладів; відкриття вищого навчального закладу з урахуванням регіональних особливостей і потреб.

Аналіз педагогічного доробку А. Маркевича підтверджує його приналежність до когорти визначних вітчизняних педагогів, фундаторів педагогіки Криму, сподвижників національної педагогічної думки кінця XIX – початку XX століття. Водночас вивчення творчого доробку педагога, просвітника довело співзвучність його ідей із сьогоднішніми концептуальними положеннями національної системи освіти, національно-громадського виховання підростаючого покоління.

Обгрунтовано актуальність використання науково-педагогічних ідей А. І. Маркевича у краєзнавчій роботі сучасних навчально-виховних закладів Криму, зокрема Інституту педагогіки, психології й інклюзивної освіти Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта).

У роботі представлено програму спецкурсу „Педагогічна й науково-просвітницька діяльність А. Маркевича в Криму”, який викладається студентам філологічного, історичного факультетів в межах вивчення дисципліни „Історія педагогіки”. Він являє собою комплексне ретроспективне вивчення педагогічної спадщини А. Маркевича і передбачає аналіз його багатогранної просвітницької діяльності, узагальнення і систематизацію поглядів на проблему навчання і виховання.