ПЕРЕДАЧА ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ВКЛАД В ПРОСТЕ ТОВАРИСТВО

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Україна має досить високий науково-технічний потенціал. Однак, у даний час її науково-технологічний рівень характеризується  істотним розривом між потенційними можливостями науки, що накопичила величезний запас оригінальних розробок, і реальними можливостями бізнесу і держави щодо їх реалізації у промисловому виробництві. Такий стан справ означає, що Україна як і раніше зорієнтована на використання знань у правовому режимі, властивому індустріальному суспільству. Дотепер відносини, які опосередковують передачу технологій в умовах ринкових відносин, оформляються договорами, зразки яких були розроблені ще за часів СРСР стосовно до планової економіки. Це договір на проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт і Типовий договір на передачу підприємствами й організаціями своїх науково-технічних досягнень іншим підприємствам і організаціям та на надання їм допомоги у використанні запозиченого передового досвіду.   Для завоювання більш високого місця у світовому співтоваристві Україні необхідно перейти на застосування та передачу знань (технологій) у новому правовому режимі, який притаманний постіндустріальному суспільству.

Як відомо, структура товарообігу високорозвинених країн як усередині країни, так і за кордоном характеризується великою питомою вагою наукомісткої продукції, заснованої на так званих “високих  технологіях”. Ринковий попит та пропозиція на такі технології неухильно зростають. Від формули торгівлі “сировина + устаткування + послуги + знання”  високорозвинені країни перейшли до торгівлі за формулою – “знання + послуги + устаткування + сировина”, що рівнозначно терміну “торгівля технологіями”. У міжнародній практиці вона  іменується як “передача технологій”.

На жаль, в Україні  досі не сформований інститут права, безпосередньо пов'язаний із введенням у цивільний (комерційний) оборот технології як товару.  Мається на увазі відсутність спеціального інституту, що містив би комплекс  правових норм, які регулюють різнорідні за юридичною природою відносини, зв'язані з передачею технологій  як товару  усередині країни, у тому числі і передачу їх як вкладу в прості товариства, господарчі товариства. При формуванні такого інституту права варто орієнтуватися  на основні положення проекту “Міжнародного кодексу поведінки в галузі передачі технологій”,   рекомендації ВОІВ, ТРІПС, ВТО. Така орієнтація буде зближувати національне законодавство із законодавством світового співтовариства, що відповідає вимогам державної  політики України.

Актуальність дослідження теми обумовлена також станом її розробленості  на базі національного законодавства. Вітчизняні наукові дослідження, Ю.М. Капіци, В.М. Крижної, І.А. Сіренка, О.А.Чобота, які присвячені питанням передачі об'єктів інтелектуальної власності, не охоплюють і не вирішують проблему в цілому. У зв'язку з цим у юридичній науці відсутні відповіді на низку основних питань: чи можна розглядати технологію як таку (per se) як об'єкт цивільного права; і, якщо можна, до якого з відомих видів об'єктів цивільного права слід віднести  технологію? До речей? До продуктів творчої діяльності? До послуг чи до інших дій і благ? Якщо технологія - об'єкт права, то є він подільним чи неподільним? Нарешті, чи можна технологію, з огляду на можливість її “розкомплектування” на окремі елементи, розглядати як певну сукупність речей, тобто як комплекс складових?

Реформа цивільного законодавства в Україні обумовлює необхідність дослідження описаної проблеми на рівні вимог нового ЦК України, що випливають як з його загальних положень, так і окремих інститутів права, а саме: Права інтелектуальної власності (Книга четверта. Ст.ст.426–546); Зобов'язального права (Книга п’ята, Розділ III Окремі види зобов'язань, Глава 77. Спільна діяльність, §2. Просте товариство (ст.ст.1151–1162).

Із набранням чинності новим Цивільним кодексом України з'явиться нове товариство - просте, що було відомим в Україні лише за ЦК УРСР 1922 р. З огляду на два описані вище фактори випливає необхідність у проведенні наукового дослідження майнових відносин, що виникають між суб'єктами приватного права при передачі технології як вкладу в просте товариство.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до комплексної цільової програми “Правові проблеми здійснення майнових і особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070867); Постанови Верховної Ради України по розробці і прийняттю нового ЦК України; Основних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996-2000 рр., затверджених ученою радою Університету внутрішніх справ 5 січня 1996 р. (протокол № 4) і Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень установ МВС на період 1995-2000 р.р. (додаток № 2 до рішення колегії МВС України від 28 лютого 1995 року, протокол № 4 км/2).