ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання, предмет і об’єкт, зазначені методи дослідження, визначено наукову новизну та практичну цінність одержаних результатів, наведено зв’язок з науковими програмами та інформаційну базу дослідження.

У першому розділі – «Теоретичні та методичні засади інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств» – розглянуто теоретичні основи інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, узагальнено сутність основних понять інвестиційної діяльності, викладено вплив особливостей сільського господарства на формування інвестиційного клімату, проаналізовано традиційні й сучасні методики оцінки економічної ефективності інвестиційних програм і проектів.

Аналізуються різні погляди та думки вчених відносно визначення понять й категорій «інвестиції», «інвестиційна діяльність», «інвестиційний процес», «інвестиційні ресурси». Вони є досить суперечливими і не охоплюють важливих сучасних ознак і аспектів інвестиційної діяльності, таких як, основні цілі стратегічного інвестиційного планування, розробка концепції інвестиційної стратегії, обґрунтування інвестиційних програм і проектів, сучасних методик оцінки інвестиційного клімату та ін. Інвестиції – це засоби (кошти) на впровадження нових заходів щодо вдосконалення умов функціонування підприємств. Тобто, як економічна категорія, інвестиції виконують ряд найважливіших функцій, без яких неможливий розвиток як економіки, так і сільського господарства. З поняттям інвестицій тісно пов’язане й визначення «інвестиційна діяльність» та «інвестиційний процес». Принципова відмінність між цими категоріями полягає в тому, що інвестиційна діяльність – це проектна, організаційна, управлінська робота, яка виконується в інтересах планової реалізації інвестицій. Інвестиційний процес – це сукупність послідовних дій для досягнення прибутку. Джерелом інвестиційної діяльності – виступають інвестиційні ресурси – об’єкти за допомогою яких здійснюються всі напрями та форми інвестиційної діяльності.

У процесі інвестиційної діяльності слід враховувати особливості сільського господарства (природно-кліматичні умови, земля, тривалий період виробництва, сезонність та ін.), вони роблять сільське господарство менш інвестиційно-привабливою галуззю порівняно з рядом інших галузей національного господарства. У концепції розвитку механізму інвестиційної діяльності в сільському господарстві важливу роль відіграють складові інвестиційної діяльності в АПК, які розкривають зміст всього інвестиційного циклу – від вкладення грошових засобів до реального відшкодування вартості доходу.

У другому розділі – «Сучасний стан і оцінка ефективності інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств» – охарактеризовано, що сільськогосподарські підприємства Полтавської області мають сприятливі природнокліматичні та економічні умови, а також значний ресурсний потенціал для формування інтенсивно-інноваційного типу розвитку, активізації та підвищення ефективності інвестиційної діяльності. Однак ринкові трансформації не були підкріплені відповідними організаційно-економічними заходами та фінансово-кредитним механізмом, які б спрямували пріоритетний розвиток аграрного сектору економіки. Все це призвело до негативних соціально-економічних наслідків.

Полтавська область – це потужний аграрно-промисловий регіон. У сільськогосподарському виробництві застосовується майже 2,0 млн. га землі, з них 1,5 млн. га ріллі. Найбільш поширені ґрунти – чорноземи, які займають 90,0 % площ. Ринкові трансформації в аграрному секторі мали руйнівні наслідки. Вже у 1990 р. спад сільськогосподарського виробництва досяг критичної межі: обсяг виробництва валової продукції знизився в усіх категоріях господарств у 2,4 рази, а в сільськогосподарських підприємствах – у 3,5 рази. Слід підкреслити, що поступове підвищення обсягів виробництва валової продукції почалося з 2000 р. Основним чинником, з яким доводиться рахуватися сільськогосподарським підприємствам у процесі здійснення інвестиційної діяльності, є ефективність сільськогосподарського виробництва. При цьому збитковість сільськогосподарського підприємства призводить не лише до неефективності вкладень, а і створює проблеми фінансування інвестицій, оскільки збитки у формі негативних чистих грошових потоків знижують рівень платоспроможності. По іншому складувалася ситуація в післяреформений період. Поступово спостерігалося зниження прибутковості та рівня рентабельності сільськогосподарських підприємств. Навіть в кращі роки (2007 – 2008 рр.) прибуток в умовних грошових одиницях був менше в порівнянні з 1990 р. в 10-16 разів. Рівень рентабельності сільськогосподарської продукції залишається дуже низьким, а в окремі роки (2006 р.) він мав від’ємне значення. Від загальної кількості підприємств лише 309 (70,0 %) були прибутковими.