Пономарьова Я.О. Адміністративні провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими програмами, планами та темами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Загальна характеристика здійснення провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно», який містить два підрозділи, присвячено дослідженню сутності та місця реєстраційного провадження в адміністративному процесі, поняття провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

У підрозділі 1.1 «Адміністративно-правова характеристика адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» розкрито зміст і співвідношення понять «адміністративний процес», «адміністративне провадження», «адміністративна процедура», «реєстраційне провадження».

Значну увагу приділено дослідженню поняття «адміністративний процес», за результатами якого зроблено висновок про наявність принципово різних підходів до тлумачення названої категорії, що, як наслідок, ставить на порядок денний питання про пошук загальноприйнятного визначення названої категорії.

Зроблено висновок, що одним із структурних елементів адміністративного процесу є реєстраційне провадження, яке охоплює широке коло суспільних відносин, учасниками яких, з одного боку, є органи виконавчої влади та їх посадові особи або уповноважені ними суб’єкти, а з іншого, – фізичні чи юридичні особи.

Через призму чинного законодавства та наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів проаналізовано поняття, зміст та основні ознаки реєстраційного провадження, виокремлено його підвиди.

Окремому вивченню піддано провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, за результатами якого запропоновано авторське визначення провадження в адміністративній справі з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

У підрозділі 1.2 «Функції та класифікація адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» наголошено, що адміністративні провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно являють собою вид юридичної діяльності, яка здійснюється у переважній більшості випадків у правовій формі. Разом з цим, дисертант стверджує, що певні дії, які вчинюються у межах даного провадження, можуть набути також і організаційної форми. Окремо вивчено особливості правової та організаційної форм діяльності суб’єктів адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зроблено висновки щодо удосконалення останніх.

У роботі проаналізовано сучасні погляди на класифікацію процедурно-процесуальних форм юридичної діяльності, виділено окремі критерії для їх групування. Поряд з цим, дисертант зосереджує свою увагу також і на дослідженні функцій юридичної діяльності загалом та юридичної діяльності, змістом якої є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно зокрема. До функцій останньої віднесено економічну, політичну, соціальну, ідеологічну (виховну). Охарактеризовано також і інші підходи до класифікації функцій юридичної (реєстраційної) діяльності.

Наприкінці підрозділу розглянуто існуючі на сьогодні типи (види) юридичної діяльності, з огляду на які досліджено сутність адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з наступним проведенням класифікації останніх.

 Розділ 2 «Теоретичні аспекти адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно», який складається з трьох підрозділів, присвячено встановленню принципів, виокремленню стадій та дослідженню правового статусу учасників проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

 У підрозділі 2.1 «Принципи адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» здійснено аналіз наукових підходів до розуміння поняття і сутності принципів процесуальної діяльності і зокрема, принципів адміністративних проваджень щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, а також сформульовано визначення останніх.

Дисертантом наголошено на необхідності проведення класифікації принципів реєстраційних проваджень, у зв’язку з чим детально розглянуто основні наукові підходи до їх групування, а також запропоновано авторський варіант групування принципів адміністративних проваджень у справах реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, відповідно до якого останні поділяються на загальні та спеціальні. Здійснено розгорнутий аналіз сутності процесуальних принципів, які входять до змісту кожної з названих груп, сформульовано конкретні пропозиції щодо удосконалення як розуміння сутності окремих з них, так і напрямів їх використання у реєстраційній діяльності.

У підрозділі 2.2 «Стадії адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» наголошено, що будь-яке провадження в адміністративній справі складається з низки окремих операцій, об’єднаних у межах певних стадій.

Досліджено етимологічне, лінгвістичне та юридичне визначення термінів «фаза процесу», «етап процесу», «стадія» і зроблено висновок про відсутність загальновизнаних підходів до розуміння названих дефініцій. 

Окремо у підрозділі розглянуто проблему визначення сутності та переліку стадій діяльності у справах про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень сформульовано авторське визначення стадії названого виду юридичної діяльності.

Вагоме місце у підрозділі відведено також дослідженню видів стадій реєстраційної діяльності, які, на думку здобувача, можуть бути представлені стадіями логічної послідовності та функціональними стадіями кожен з (видів) ґрунтовно проаналізовано, у тому числі і через призму його внутрішнього наповнення. Узагальнення напрацювань, а також аналіз чинних нормативних актів дали можливість сформулювати такий перелік стадій діяльності щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: 1) стадія приймання та перевірки документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; 2) стадія встановлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав (стадія правової експертизи); 3) стадія прийняття рішення про реєстрацію речових прав, або про відмову в реєстрації прав; 4) стадія надання інформації; 5) стадія оскарження.

Розроблено пропозиції щодо удосконалення змісту окремих стадій реєстраційної діяльності, а також дій, що складають їх зміст.

У підрозділі 2.3 «Учасники адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» аналіз системи учасників адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно розпочато шляхом загальнотеоретичного дослідження терміна «правовий статус» з наступним переходом до аналізу складових елементів правового статусу суб’єктів реєстраційних правовідносин.

Наступним кроком у напрямку вирішення завдання цього підрозділу стало встановлення співвідношення понять «учасники провадження» та «суб’єкти провадження», останнє з яких, на думку дисертанта, є більш вузьким у порівнянні з першим.

Детально вивчено правовий статус реєстраційного органу і названо ознаки, які вирізняють цього суб’єкта серед інших учасників реєстраційної процедури. Певну увагу у підрозділі приділено напрямам підвищення ефективності та законності діяльності реєстраційного органу, що, на думку дисертанта, може бути досягнуто і шляхом обмеження його вільного розсуду.

Окремо розглянуто правовий статус посадової особи реєстраційного органу, яка вчиняє державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обмеження (реєстратора), досліджено особливості її участі у реєстраційній процедурі, формулюються вимоги, яким має відповідати реєстратор задля забезпечення ефективності та законності цього виду юридичної діяльності.

Кореспондуючою стороною реєстраційного провадження у дисертації названо приватну особу (фізичну або юридичну), яка звертається до реєстраційного органу із заявою про реєстрацію речового права на нерухоме майно (заявник). Розглянуто окремі види заявників, а також їх правоздатність та дієздатність як необхідні передумови для участі останніх у реєстраційному провадженні. Сформульовано пропозиції щодо покращання окремих елементів правового статусу приватних осіб суб’єктів реєстраційного провадження.

Наприкінці підрозділу вивчено питання участі у реєстраційному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, а також органів, що здійснюють керівництво у системі реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Розділ 3 «Міжнародний досвід і українська практика регулювання проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення законності їх здійснення» містить два підрозділи і присвячений порівняльному дослідженню порядку здійснення реєстраційних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в зарубіжних країнах та в Україні, а також вивченню механізму забезпечення законності реалізації названих проваджень.

 У підрозділі 3.1 «Порівняльно-правовий аналіз регулювання адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в Україні та за кордоном» вказано на існування двох великих груп світових реєстраційних систем – титульних та актових, роблено їх стислий змістовний аналіз.

Охарактеризовано особливості здійснення реєстраційних проваджень за законодавством Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Франції, Сполучених Штатів Америки, Австралії.

Порівняльному аналізу піддано болгарське, угорське, польське, чеське, сербське, швейцарське, італійське, іспанське, німецьке, шведське, японське та українське законодавство про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за підсумками якого вироблено пропозиції щодо напрямків використання зарубіжного досвіду в Україні. Так, наприклад, уніфікація реєстрації нерухомості може бути здійснена шляхом об’єднання функцій обліку об’єктів нерухомості і реєстрації речових прав у рамках єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно, як це має місце в Японії.

Окремо проаналізовано особливості світових реєстраційних систем та зроблено висновок про відсутність єдиної універсальної реєстраційної моделі.

 Наприкінці підрозділу наголошено на необхідності створення єдиної формальної реєстраційної системи, що дозволить, на думку автора, більш ефективно захищати права як власників майна, так і держави.

У підрозділі 3.2 «Забезпечення законності здійснення адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» доведено надзвичайну важливість законності для належного функціонування держави та громадянського суспільства, досліджено сутність законності, проаналізовано погляди вчених щодо її змісту.

З огляду на існуючі способи забезпечення законності у державному управління, подано визначення системи способів забезпечення законності під час провадження у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, проаналізовано структурні елементи цієї системи.

Окремо досліджено такі способи забезпечення законності адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно як контроль, нагляд та звернення громадян, встановлено їх правове підґрунтя та особливості реалізації у названій сфері.