ПОРУШЕННЯ МУКОЦИЛІАРНОГО КЛІРЕНСУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ: ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ

Краткое содержание

Матеріали та методи експериментальних досліджень.

Експериментальні дослідження виконувалися на 46 різностатевих білих щурах вагою 170–230 г. Дослідження гострої токсичності проводилось на 10 білих щурах обох статей вагою 180–220 г. Дослідження підгострої токсичності проводилось на 36 білих щурах обох статей, вагою 170–230 г, яких методом рандомізації було розподілено на 4 групи: група 1 (n = 10) – протягом 1 місяця інгаляційно вводилась 1/5 максимально введеної дози 5 % розчину малеату заліза; група 2 (n = 10) – протягом 1 місяця інгаляційно вводилась 1/10 максимально введеної дози 5 % розчину малеату заліза; група 3 (контрольна, n = 10) – протягом 1 місяця інгаляційно вводилась дистильована вода; група 4 (n = 6) – тварин було забито декапітацією на початку дослідження для визначення початкових показників крові.

Введення аерозолю малеату заліза здійснювалось за допомогою устаткування для інгаляційного введення речовин тваринам, яке складаэться з прозорої аерозольної камери прямокутної форми та ультразвукового інгалятора TuR USI-50 (“Hermann Mate ”, Німеччина).

Під час визначення гострого токсичного впливу малеату заліза тварин розміщували в інгаляційній камері, де вони знаходились протягом 20 хвилин (час адаптації). Після цього розпочиналось інгаляційне введення аерозолю препарату „Феррум-лек”. Закінчення введення препарату здійснювалось у випадку реєстрації смерті 50 % тварин або через 1 годину при відсутності смерті 50 % щурів. Після цього тварин відсаджували з камери в клітки для спостереження за ними протягом 14 днів.

Усім тваринам розраховувалась інгаляційна доза малеату заліза згідно з загально прийнятою формулою. Середньою інгаляційною дозою вважалась максимально введена доза.

Оцінка гострого токсичного впливу малеату заліза здійснювалась шляхом щоденної реєстрації загального стану тварин, їх активності, а також шляхом виміру маси тіла, ЧД, ЧСС, ректальної температури до введення препарату, на 7-у та 14-у добу дослідження.

Підгострий токсичний вплив визначався шляхом оцінки основних інтегральних показників (загальний стан, стан волосяного покрову, наявність або відсутність діареї, динаміка маси тіла, ректальна температура, ЧД, ЧСС), поведінки (тест „відкрите поле”), ЕКГ, загального складу крові (гемоглобін, лейкоцити), біохімічного складу крові (аланінамінотрансфераза (АЛТ), креатинін, сироваткове залізо), морфологічного дослідження внутрішніх органів. Всі отримані показники порівнювались з нормативними та показниками тварин контрольної групи. Дослідження проводилось до введення препарату, через 2 та 4 тижні.

Матеріали та методи клінічного дослідження.

У клінічній частині дослідження проведено скринінг 136 хворих на ХОЗЛ. 46 осіб були вилучені з подальшого дослідження внаслідок наявності у них критеріїв виключення. Таким чином, основну групу склали 90 хворих на ХОЗЛ віком від 41 до 79 років (середній вік – 61,9 ± 1,0 рік) з тривалістю захворювання від 3 до 30 років (у середньому – 12,4 ± 0,8 років), серед них чоловіків було 83 (92,2 %), жінок – 7 (7,8 %). Контрольну групу склали 20 здорових осіб.

Діагностика та лікування хворих на ХОЗЛ проводилися згідно з наказом № 499 МОЗ України від 28.10.2003 р. та наказом № 128 МОЗ України від 19.03.2007.

Серед обстеженних хворих на ХОЗЛ I стадія захворювання була діагностована у 14 (15,5 %) пацієнтів (середній вік – 57,3 ± 3,6 років, середня тривалість паління – 31,1 ± 6,5 пачка/рік); II стадія – у 34 (37,8 %) пацієнтів (середній вік – 60,1 ± 1,8 років, середня тривалість паління – 40,2 ± 4,5 пачка/рік); III стадія – у 42 (46,7 %) хворих (середній вік – 63,6 ± 1,3 років, середня тривалість паління – 45,7 ± 3,3 пачка/рік).

Оцінка клінічних проявів захворювання проводилася з використанням формалізованої системи базових клінічних показників [Савченко В.М., 2001]. Стан функції зовнішнього дихання (ФЗД) у хворих на ХОЗЛ досліджували за допомогою комп'ютерного спіроаналізатора MasterLab фірми “Erich Jaeger” (Німеччина). Вивчали форсовану життєву ємність легенів (ФЖЄЛ), об'єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁), співвідношення ОФВ₁/ФЖЄЛ.

Дослідження стану МЦК здійснювалось в залежності від стадії захворювання шляхом оцінки біохімічних параметрів мокротиння. З цією метою проведено визначення рівня МСМ у мокротинні. Для комплексної оцінки порушень МЦК досліджувалась протеолітична система мокротиння (за рівнем трипсину, катепсину В, катепсину L) та антипротеолітична система мокротиння (за рівнем облігатних інгібіторів трипсину – б₁-АТ, б₂-МГ. Вивчено вміст загального білку у мокротинні. Досліджено вміст МСМ у сироватці крові з метою визначення впливу хронічного запального процесу в дихальних шляхах на загальний стан організму. Для зменшення впливу супутньої патології на вміст МСМ у сироватці крові для участі в дослідженні відбирались хворі на ХОЗЛ без супутньої патології або з нетяжкою супутньою патологією у стадії ремісії. Біохімічні показники сироватки крові хворих на ХОЗЛ порівнювалися з показниками здорових осіб.

Пацієнти усіх груп до включення в дослідження знаходились на тривалій базисній терапії ХОЗЛ згідно із стадією захворювання. У якості бронхолітичного препарату хворі на ХОЗЛ Й стадії використовували Беродуал Н за потребою, хворі на ХОЗЛ ЙЙ та ЙЙЙ стадій – Беродуал Н по 2 інгаляційні дози 3 рази на добу. Хворі на ХОЗЛ ЙЙЙ стадії додатково у якості протизапальної терапії використовували інгаляційний глюкокортикостероїд бекламетазона дипропіонат по 500 мкг 2 рази на добу. Для дослідження впливу препаратів з різним механізмом дії на стан МЦК були сформовані клінічні групи. Хворі на ХОЗЛ Й та ЙЙ стадій склали відповідно групу 1 та групу 2 по лікуванню: група 1 - 14 хворих на ХОЗЛ Й стадії, до базисної терапії яких був доданий рослинний муколітик Бронхипрет^® (Bionorica AG) по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 16 днів; група 2 - 34 хворих на ХОЗЛ ЙЙ стадії, до базисної терапії яких був доданий муколітик Флюдітек (Laboratoire INNOTECH INTERNATIONAL) по 15 мл 3 рази на добу протягом 3 тижнів. Група хворих на ХОЗЛ ІІІ стадії у залежності від запровадженої терапії була рандомізована на три підгрупи – 3а, 3б та 3в: підгрупа 3а – 15 хворих на ХОЗЛ ЙЙЙ стадії, до базисної терапії яких був доданий Флюдітек по 15 мл 3 рази на добу протягом 3 тижнів; підгрупа 3б – 14 хворих на ХОЗЛ ЙЙЙ стадії, котрим була проведена заміна бронхолітичного препарату короткої дії Беродуал Н на пролонгований холінолітичний препарат Спіріву^® по 18 мкг 1 раз на добу протягом 1 місяця; підгрупа 3в – 13 хворих на ХОЗЛ ЙЙЙ стадії, котрим була проведена заміна бронхолітичного препарату короткої дії Беродуал Н на пролонгований холінолітичний препарат Спіріву^® по 18 мкг 1 раз на добу протягом 1 місяця та паралельно на 3 тижні був призначений муколітик Флюдітек по 15 мл 3 рази на добу. Оцінка впливу запровадженої терапії проводилась шляхом порівняння показників після лікування з показниками до лікування.

Методи обробки результатів дослідження. Одержані дані оброблялися стандартними методами оцінки варіаційних рядів. Достовірність відмінностей між вибірками проводили з використанням t-критерія Ст’юдента у разі дотримання нормальності розподілу або Т-крітерія Вілкоксона і U-критеряя Манна-Уїтні при ненормальному розподілі ознак. Відмінності між відносними частотами визначали обчисленням t-критерія Ст’юдента. Обчислення виконувалися за допомогою програмного продукту STATISTICA 6.0 (фірма StatSoft, США) [Лапач 2000; Юнкеров, 2002].