Постова, Катерина Григорівна. Психологічні умови розвитку дослідницьких здібностей обдарованих підлітків

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; представлено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі – « Теоретичні основи вивчення дослідницьких здібностей » – проаналізовано підходи до вивчення дослідницьких здібностей, особливості їх розвитку у підлітковому віці та ознаки найвищого рівня їх розвитку – обдарованості, психолого-педагогічні способи роботи з обдарованими щодо дослідницької діяльності підлітками у загальноосвітньому навчальному закладі; здійснено вивчення психологічних умов розвитку дослідницьких здібностей обдарованих підлітків, розроблено концепцію розвитку дослідницьких здібностей обдарованих підлітків і визначення понять « дослідницькі здібності » та « дослідницькі здібності обдарованих підлітків ».
Загальнотеоретичні основи проблеми дослідницьких здібностей розглядаються в системі загальних напрямів розвитку психології: проблеми загальних (Г. С. Костюк, Б. М. Теплов, В. О. Моляко) та спеціальних здібностей (В. А. Крутецький, О. О. Голубєва, О. Л. Музика), аналізу феномену дослідницької поведінки (О. М. Поддьяков), орієнтовно-дослідницької діяльності та вивчення орієнтовно-дослідницьких реакцій (І. П. Павлов, О. В. Запорожець, П. Я. Гальперін, П. В. Сімонов), феномену обдарованості (Дж. Гілфорд, Е. Торенс, Д. Б. Богоявленська, В. У. Кузьменко, О. Є. Антонова, О. Л. Музика).
На основі теоретичного аналізу літературних джерел встановлено, що основою формування дослідницьких здібностей є орієнтовний рефлекс (І. П. Павлов, О. В. Запорожець, П. Я. Гальперін, П. В. Сімонов), що через породження дослідницької активності переростає у стихійну дослідницьку поведінку (О. М. Поддьяков, О. І. Савенков, Д. Е. Берлайн) та є основою розвитку дослідницьких здібностей (О. І. Савенков, О. М. Поддьяков, Г. Г. Колінець).
Дослідницькі здібності трактують як комплекс усталених реакцій, що ознайомлюють тварин з довкіллям або джерелом подразнення і створюють основу для індивідуального програмування поведінки (Н. Тінберген), як поведінку, спрямовану на зменшення збудження (Д. Белен), як інструмент пошуку інформації (Дж. Файн), як здатність, що проявляється в оцінці та встановленні причинно-наслідкових зв’язків і відношень, у формуванні гіпотез, плануванні експериментів, виявлені залежностей (В. М. Дружинін), як індивідуально-психологічні особливості людини, що є психологічними умовами успішного здійснення дослідницької діяльності (О. І. Савенков).
Вагомим внеском у розвиток теоретичної психології дослідницьких здібностей є визначення їх структурних компонентів. О. І. Савенков до них відносить пошукову активність, дивергентне та конвергентне мислення; О. М. Раздульєва – мотиваційну, змістову, операційно-виконавчу та інтелектуально-творчу складові; І. В. Адреєв виділяє мотиваційний, операційний та організаційний компоненти. На нашу думку, структуру дослідницьких
9
здібностей утворюють такі компоненти: мотиваційний особистісно-когнітивний, інтелектуальні та креативні здібності.
Встановлено, що підлітковий вік є сензитивним періодом розвитку дослідницьких здібностей, оскільки характерні для нього новоутворення є базовими для здійснення успішної дослідницької діяльності. До них відносять: підвищення пізнавального інтересу до інформаційних джерел та об’єктів, які є їх носіями (Л. М. Назарець, С. В. Рослякова); усвідомлення себе через порівняння з іншими (Д. Б. Ельконін); стрімкий розвиток процесів мислення та когнітивних процесів (Ж. Піаже, Г. Крайг, Д. Бокум); прагнення до планування та формулювання стратегії реалізації задуманого; визначення референтної групи (І. С. Кон); прагнення до самостійності; мотивація до прояву власних здібностей у певному виді діяльності (С. Л. Рубінштейн); усвідомлення процесу діяльності та значущість результатів діяльності (Д. Б. Ельконін); становлення самооцінки; прагнення до спілкування, що виражається у потребі порівняння себе з іншими (Г. Крайг, Д. Бокум); можливість висловлення власної думки, її аргументації та відстоювання (І. С. Булах); розвиток вольових якостей (Л. С. Виготський).
Обдаровані підлітки характеризуються високим рівнем мотивації досягнення (О. Л. Музика), усвідомленням та тривалістю процесу досягнення самостійно поставлених цілей (О. І. Кульчицька), здатністю ставити перед собою реальні цілі наполегливістю та самостійністю у її реалізації (Л. І Божович), спрямованістю діяльності на майбутнє та бажанням знаходити нові шляхи вирішення проблеми.
Дослідники виокремлюють такі психологічні умови розвитку дослідницьких здібностей обдарованих підлітків: потреби обдарованих підлітків в розумовому пошуку та навантаженні ( Н. С. Лейтес ), мотивації дослідницької поведінки, що є сильнішою, ніж мотивація безпеки, та дослідницької ініціативності (О. М. Поддьяков), єдності всіх якостей особистості, які беруть активну участь у творчій діяльності ( А. В. Ярмоленко), низької оцінки мотиваційно-вольових, емоційних, інтелектуально-пізнавальних якостей або свідомого їх ігнорування як об’єктів розвитку у зв’язку з тим, що вони не вписуються в уявлення людини про себе ( О. Л. Музика ), єдності розвитку схильностей і здібностей у досягненнях високих показників у діяльності ( О. Ф. Рибалко ), обдарованості як психологічної умови розвитку людини в різних сферах діяльності ( Б.Г.Ананьєв).
Зазначені положення було взято за основу теоретичного осмислення та емпіричного вивчення психологічних умов розвитку дослідницьких здібностей обдарованих підлітків.
У другому розділі – « Емпіричне дослідження психологічних умов розвитку дослідницьких здібностей обдарованих підлітків » – описано організаційно-методичні засади емпіричного дослідження та представлено аналіз його результатів.
Завданнями констатувального експерименту було передбачено відбір та обґрунтування критеріїв та показників розвитку дослідницьких здібностей обдарованих підлітків; виявлення впливу психологічних умов на розвиток їх дослідницьких здібностей.
За результатами теоретичного дослідження виокремлено такі критерії і показники розвитку дослідницьких здібностей обдарованих підлітків:
10
орієнтаційно-пізнавальної мотивації ( показники – внутрішньої мотивації до дослідницької діяльності, зовнішньої позитивної мотивації до дослідницької діяльності, зовнішньої негативної мотивації до дослідницької діяльності ); когнітивних якостей ( показники – рівень інтелектуальних здібностей ); креативних якостей ( показники – швидкості, гнучкості, оригінальності мислення ); особистісно-когнітивних якостей ( показники – особистісної тривожності ).