ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні в умовах реформування трудового законодавства, що було обумовлено  соціально-економічними змінами в житті нашого суспільства, прийняттям Конституції України, відбувається переоцінка основ, на яких будується трудове право. Так, за  радянських часів трудове право базувалося на характерній для соціалістичної системи нормативіській теорії права, згідно з якою ототожнювались право і закон, тобто всі закони незалежно від їхнього змісту визнавали правовими. Ототожнення права і закону призвело до того, що держава, як законотворець посіла провідне місце, а власне право будучи продуктом держави, вважалося другорядним в цій “системі координат”.

З огляду на процеси демократизації і гуманізації, які сьогодні відбуваються в міжнародному співтоваристві, змінюється вся система поглядів щодо призначення права. Так, Конституція України (ст. 3) закріплює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Виходячи з цього, трудове законодавство, перш за все, Кодекс законів про працю України, а згодом і новий Трудовий кодекс України повинно бути пронизано цим конституційним положенням, тобто кожний нормативний припис повинен бути спрямований на регулювання трудових відносин найманих працівників як найвищої соціальної цінності.

Індивідуальні трудові правовідносини – це фундаментальний інститут трудового права, визначення якого сьогодні базується  на положенні ст. 21 Кодексу законів про працю України – нормативно-правовому акті, який морально застарів, оскільки був ще прийнятий за часів радянської влади й орієнтований на ситуацію, коли держава виступала і законодавцем, і виконавцем власних законів, а також практично єдиним роботодавцем. Також, проблеми правового регулювання індивідуальних трудових відносин були досліджені в працях багатьох вчених, зокрема: Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, С.В.Вишневецької, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, К.Н. Гусова, В.В.Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, С.А. Іванова, Л.І. Лазор, Р.З.Лившиця, О.В. Малько, М.І. Матузова, А.Р. Мацюка, Ю.П. Орловського,  П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського О.В.  Прудивуса, П.М. Рабиновича,  В.Г. Ротаня, З.К. Симорота, О.Ф. Скакун, О.В. Смирнова, Б.С. Стичинського, В.Н. Толкунової, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої. Проте, не дивлячись на широкий спектр досліджень, сьогодні, одне з найважливіших завдань, які стоять перед наукою трудового права - визначити місце інституту індивідуальних трудових правовідносин в системі трудового права, розкрити сутність індивідуальних трудових правовідносин і визначити їх поняття в сучасних умовах розвитку суспільства і економіки.

Зв¢язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження проводилося відповідно до п. 1.4. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр. та планів наукових досліджень кафедри трудового, екологічного та аграрного права, а також науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Національного університету внутрішніх справ.