ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОСОБЛИВО ЦІННИХ ЗЕМЕЛЬ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з головних завдань земельної реформи перерозподіл земельних ресурсів, що призвело до збільшення власників та користувачів земельних ділянок. Разом з тим, в Україні на цей час відбуваються зміни в кількісному та якісному складі земель. Необґрунтоване вилучення сільськогосподарських земель для несільськогосподарських потреб, надмірна розораність, що зумовлює поширення деградаційних та ерозійних процесів, шкідливий антропогенний вплив призвели до зменшення кількості та погіршення якості земель сільськогосподарського призначення. Така ситуація вимагає належного правового забезпечення підвищеної охорони земель сільськогосподарського призначення. Необхідність забезпечити збереження для нинішніх та майбутніх поколінь історико-культурних та природних пам’яток, які задовольняють наукові, культурні, естетичні, освітні, виховні інтереси суспільства вимагає підвищеної правової охорони відповідних земель. Тому, Земельним кодексом України 2001 ці землі були визначені як «особливо цінні».

Паралельно із зазначеними процесами в Україні активно здійснюється реформування земельних відносин. Об’єктом земельної реформи виступають всі землі України, в тому числі і особливо цінні. У відповідності до закріпленого у законодавстві завдання земельної реформи, з урахуванням певних особливостей, відбувається перерозподіл цих земель, зокрема передача їх у власність та користування з метою створення умов для різних форм господарювання на землі.

Слід зазначити, що в сучасних умовах питання належної охорони та раціонального, ефективного використання особливо цінних земель безпосередньо пов’язані з проблемами екологічної безпеки, забезпечення якої є пріоритетним завданням і обов’язком держави.

Викладене обумовлює те, що «особливо цінні землі» є новелою Земельного кодексу України. Зважаючи на недосконалість законодавства, що здійснює правове регулювання охорони та використання особливо цінних земель, та відсутність ґрунтовних доктринальних досліджень з цього приводу, постає нагальна потреба в детальному науковому осмисленні обраної тематики, яке в свою чергу створить підґрунтя для наступних узагальнень щодо правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель та окремих категорій земель, які входять до їх складу в цілому, а в практичному аспекті – сприятиме вдосконаленню правового регулювання земельних відносин.

У дисертаційних й інших наукових дослідженнях розглядалися лише окремі питання правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель, зокрема П.Ф. Кулинич, М.В. Краснова, В.І. Семчик, Н. І. Тітова та ін..

Науковою основою для проведення дослідження стали праці таких українських науковців у галузі земельного та екологічного права, як В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Ю. О. Вовка, А.П. Гетьмана, В.І. Гордєєва, В.К. Гуревського, І.І. Каракаша, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснової, П.Ф. Кулинича, Н. Р. Малишевої, А.М. Мірошниченко, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.М. Пащенка, О.О. Погрібного, С.В. Разметаєва, В.І. Семчика, А.К. Соколової, Н.І. Титової, В.І. Федоровича, В.О. Чуйкова, Ю.С. Шемшученко, В.С. Шахова, М.В. Шульги, В.В. Янчука, В.З. Янчука та ін. і доробки вчених – представників радянської та російської правової науки в галузі земельного та екологічного права: Г.О. Аксеньонка, В.П. Балезіна, М.М. Бринчука, Б.В. Єрофеєва, І.О. Іконицької, О.С. Колбасова, О.М. Колотинської, М.І. Краснова, О.І. Крассова, В.В. Петрова та інших.