ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИПРОБУВАННЯ ПРИ ПРИЙНЯТТІ НА РОБОТУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Динамічний характер розвитку сучасного суспільства, що відображається у необхідності переосмислення ідей і положень, які донедавна вважались класичними, та у регулюванні відносин, що обумовлені вимогами суспільного розвитку, потребує змін у правовому впливі на суспільство. В сучасних умовах суттєвим змінам підлягають практично всі сфери правового регулювання, що мають важливе значення для суспільства. Не складає виключення і правовий вплив на сферу трудових відносин, позначаються вони і на регулюванні випробування при прийнятті на роботу як важливого напрямку забезпечення якісного підбору кадрів.

Випробування при прийнятті на роботу є важливим інститутом трудового права. Його встановленню передує наявність умов як додаткового елементу змісту трудового договору та поєднання інтересів працівника та роботодавця. За формою випробування є встановленим на нормативній основі процесом взаємодії сторін, а за змістом – з однієї сторони, перевірка відповідності працівника певній роботі, а з іншої – встановлення відповідності пропонованої роботи потребам та інтересам працівника.

Основним юридичним фактом, з яким пов’язані наслідки випробування як правової форми перевірки відповідності працівника дорученій йому роботі, є результат випробування. Від нього залежить подальший розвиток трудових відносин, доля трудового договору, тому важливо, щоб оцінювання результатів власником чи уповноваженим ним органом було, з однієї сторони, об’єктивним, а з іншої – враховувало індивідуальні якості працівника. Актуальним у цьому відношенні є конкретизація терміну “ділові якості” на законодавчому рівні; вироблення критеріїв оцінки кадрів; формулювання єдиних підходів до характеристики особи, що випробовується та обґрунтування форми і процедури перевірки працівника дорученій роботі.

Сучасне законодавство не передбачає встановлення методики чи механізму оцінки результатів випробування, що створює можливість суб’єктивізму з боку роботодавця. Хоча необхідно зазначити, що така оцінка повинна співвідноситись не лише з можливістю допуску працівника до виконання трудових обов’язків, а і з метою випробування. Якщо в якості мети випробування визначити забезпечення якісного підбору кадрів, то навіть негативна оцінка результатів випробування має позитивний характер. Якщо ж брати до уваги можливість особи, що проходить випробування, отримати робоче місце, то вона, звичайно, має негативне значення.

Важливого значення для визначення дієвості випробування як умови трудового договору та засобу реалізації трудових прав є його ефективність, що обумовлює, в кінцевому рахунку, не лише необхідність існування випробування, а і його практичне значення. Ефективність випробування може бути досліджена через визначення функціонального призначення випробування як сукупності правових норм, що регламентують процес випробування, характеристику факторів та умов, що визначають ефективність трудового права в цілому та випробування, зокрема; визначення критеріїв ефективності випробування як правового інституту та практичної категорії і визначення шляхів підвищення ефективності випробування в сучасних умовах. При цьому необхідно пам’ятати, що ефективність регулювання випробування та його дієвість не може бути визначено як показник без врахування соціальних процесів і дій соціальних суб’єктів, завдяки яким досягаються юридично і практично значущі результати.

Реалізація норм трудового права на практиці завжди відрізнялась певною складністю. Норми Кодексу законів про працю України, що регламентують питання випробування при прийнятті на роботу, теж характеризуються нечіткістю та невизначеністю термінології, що, безумовно, позначається на практиці їх застосування. Це є особливо негативним враховуючи той фактор, що соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, вимагають нових підходів до правового регулювання відносин у сфері праці.

Реальність будь-якої правової категорії, якою є випробування, обумовлюється системою гарантій захисту і поновлення порушених можливостей. Важливого значення в цьому плані має створення умов реалізації права в сфері випробування, забезпечення реалізації норм, що його регламентують та гарантування можливості реалізації випробування і захисту прав працівника в процесі випробування.

Проблема правового регулювання випробування при прийнятті на роботу не належить до числа недосліджених у науковому відношенні.

В працях сучасних вчених – Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, В.Я. Гоци В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, О.С. Пашкова, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, Б.С. Стичинського, К.П. Уржинського, Н.М. Хуторян А.Д. Чайкіна, Г.І. Чанишевої досліджені аспекти та сторони випробування у взаємозв’язку з іншими нормами трудового права. В цілому ж проблеми випробування досліджувались у комплексі аналізу суміжних наукових проблем, а саме:

- трудових функцій, суб’єктів випробування при прийнятті на роботу (П.Д. Пилипенко, А.Д. Чайкін, О.С. Пашков);

- елементів (критеріїв) оцінки особи, що підлягає випробуванню (К.П. Уржинський, В.І. Курилов, Н.Б. Болотіна, Г.І. Чанишева);

- необхідності диференційованого підходу до визначення тривалості випробування та результатів випробування (В.І. Прокопенко, Б.С. Стичинський, П.І. Жигалкін);

- форм перевірки відповідності працівника дорученій йому роботі та захисту порушених прав працівника в результаті випробування (Л.І. Лазор, О.С. Пашков, К.П. Уржинський, В.П. Курилов, В.В. Жернаков, Д. Василенко);

- визначення та класифікації юридичних гарантій суб’єктів трудового права (М.Г. Александров, Є.А. Голованова, Д.О. Карпенко, О.І. Процевський).

В юридичній літературі неодноразово робилися спроби дати визначення самого терміну “випробування” (О.І. Процевський, В.В. Жернаков, Н.М. Хуторян, М.П. Шарило). Однак, і на сьогодні відсутня єдність позицій вчених з цього питання.

Аналіз праць згаданих авторів дав змогу виокремити малодосліджені аспекти проблеми правового регулювання випробування, які полягають у комплексному дослідженні місця випробування у сучасній системі управління кадрами; співвідношення і взаємодії випробування та кадрового менеджменту; терміну та змісту випробування; факторів та умов, що визначають його ефективність; критеріїв оцінювання працівника, що проходить випробування; гарантування прав суб’єктів випробування та їх поновлення у випадку порушення. Ці аспекти проблеми раніше не були предметом спеціальних монографічних досліджень, хоча їх відсутність ускладнює розв’язання ряду завдань сучасної науки трудового права і, що найголовніше, практики застосування чинного законодавства. Необхідність розв’язання цих проблем і визначила тему дисертаційного дослідження та обумовлює його актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Київського університету права Національної академії наук України «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні» (державний реєстраційний номер 01050001907).