ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У ДІЯЛЬНОСТІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Краткое содержание

Актуальність теми. На початку третього тисячоліття в умовах розгортання глобалізаційних процесів у всіх сферах суспільної діяльності все більшої ваги та актуальності набувають охорона навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності транспорту, зокрема залізничного. Це пов’язано з тим, що саме залізничний транспорт, відповідно до Основних напрямків державної політики України в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки віднесений до значних забруднювачів довкілля, зважаючи на свій багатофакторний негативний вплив на природне середовище. За даними Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні за 2006 рік, протягом                     2000-2006 р.р. кількість викидів забруднюючих речовин лише у атмосферне повітря від пересувних засобів зросла на 147,8 тис. т., при цьому обсяг викидів від об’єктів залізничного транспорту у 2006 році становив 67435,7 т., що на 105,6% більше, ніж у 2005 році. Тому питання охорони довкілля від забруднення внаслідок діяльності залізничного транспорту України вимагають детального правового регулювання. У даному контексті неабияку важливість мають оптимальне і гармонійне співвідношення екологічних та економічних інтересів суспільства у процесі експлуатації об’єктів залізничного транспорту. Однак, на функціональному рівні, поки що, не повною мірою забезпечується збалансоване поєднання дотримання екологічно безпечних вимог у процесі реалізації основних економічних показників діяльності залізниць щодо перевезень. Звісно, у чинному законодавстві України в умовах становлення і розвитку правового регулювання суспільних відносин з охорони довкілля загалом, певні кроки у цьому напрямку зроблені шляхом закріплення у ряді нормативно-правових актів необхідності додержання природоохоронного законодавства на залізничному транспорті, але без чітких механізмів їх практичного застосування. Це все у комплексі створює труднощі та сумнівні передумови ефективної дії на практиці даних положень і потребує відповідного правового врегулювання.

Науково-теоретичною базою даного дослідження є праці провідних українських науковців у галузі екологічного права. Зокрема, наукові розробки В. І. Андрейцева, А. Г. Арнаута, Г. І. Балюк, В. Д. Басая, А. Г. Бобкової, Ю. О. Вовка, С. П. Гавриша, А. П. Гетьмана, В. І. Гордєєва, І. І. Каракаша, В. В. Костицького, М. В. Краснової, С. М. Кравченко, Н. Р. Малишевої,                       В. Л. Мунтяна, М. І. Малишка, О. О. Погрібного, В. К. Попова,                                   Б. Г. Розовського, М. В. Руденка, В. І. Семчика, Н. І. Титової, Г. В. Тищенка,                       В. І. Федоровича, В. С. Шахова, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги та інших стали основою для формулювання загальних підходів щодо правового забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту.

Важливою теоретичною основою для дисертаційного дослідження стали праці видатних представників радянської і російської правової науки                           (Г. О. Аксеньонка, М. М. Брінчука, С. А. Боголюбова, М. І. Васильєвої,                        Т. М. Гайворонської, О. К. Голіченкова, О. Л. Дубовик, Б. В. Єрофєєва,                   Л. А. Заславської, О. А. Іванової, Є. М. Жевлакова, О. С. Колбасова,                              В. В. Круглова, Є. А. Немировського, В. В. Петрова, Г. М. Полянської та інших).

При написанні роботи аналізувались і праці науковців у галузі транспортного права (В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського, С. Е. Демського,                   А. В. Мілашевича, О. Г. Ярема та інших), а також наукові розробки представників природничо-наукових галузей знань, які торкались питання впливу залізничного транспорту на стан довкілля (І. Я. Аксенова,                              В. І. Аксенова, І. Р. Голубєва, Ю. А. Злобіна, С. В. Капранова, Ю. І. Коробова, В. П. Кучерявого, М. М. Маслова, М. М. Мусієнка, Ю. В. Новікова,                               Л. Г. Чернюк та інших).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми кафедри трудового, екологічного та аграрного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Проблеми правового регулювання екологічних та аграрних відносин в Україні в сучасних умовах».