Правові аспекти лібералізації міжнародних повітряних перевезень

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Виконання міжнародних повітряних перевезень засновується на повазі національного суверенітету, наслідком якого є надання та регулювання державою прав на перевезення. Проте на сучасному етапі діяльність у сфері міжнародного повітряного транспорту характеризується послабленням урядового контролю за здійсненням міжнародних повітряних перевезень та залученням іноземних авіаперевізників до здійснення перевезень через свою територію. Можна говорити про виникнення нової тенденції в регулюванні міжнародних повітряних перевезень, пов’язаної з лібералізаційним підходом стосовно надання доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень. Проявом цього є укладання двосторонніх та регіональних угод про повітряне сполучення, які містять лібералізаційні положення.

У той же час, в українській науці міжнародного права поки що не існує загальноприйнятого терміну „лібералізація міжнародних повітряних перевезень” та його чіткого розуміння. Необхідність введення зазначеної дефініції у правовий обіг українських юристів-науковців та практиків є очевидною, оскільки в сучасних умовах правильне розуміння процесів лібералізації у сфері міжнародного повітряного транспорту та розробка комплексного правового підходу до вивчення даного питання є необхідними для підвищення конкурентноздатності українських авіаперевізників при здійсненні міжнародних повітряних перевезень.

Дослідження даного питання набуває особливої актуальності в контексті спрямування зовнішньої політики України на інтеграцію до Євросоюзу, що викликає необхідність гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС, у тому числі, й в сфері повітряного транспорту. Важливим засобом подолання труднощів і перешкод правового характеру на цьому шляху є розробка типової угоди про повітряне сполучення у відповідності із вимогами Європейського Співтовариства з метою укладання нових або зміни вже існуючих двосторонніх договорів про повітряне сполучення з державами-членами Євросоюзу. Це сприятиме входженню України до єдиного європейського простору, правовий режим якого регулюється нормами, спільними для всіх країн-учасниць.

Аналіз питань лібералізації міжнародних повітряних перевезень, яка реалізується, головним чином, через надання державами на основі взаємності повного об’єму комерційних „свобод повітря”, є важливим для України. Насамперед, це стосується визначення оптимальних правових форм та механізмів лібералізації доступу до ринку як міжнародних повітряних перевезень, у цілому, так і до ринку повітряних перевезень Євросоюзу.

Для української доктрини міжнародного права питання лібералізації міжнародних повітряних перевезень є новими й поки що недостатньо вивченими. З-поміж літератури, в якій досліджувалися теоретичні проблеми сучасного розвитку міжнародного права, зокрема, питання державного суверенітету, у тому числі, й у повітряному просторі, слід виділити роботи М.О.Баймуратова, М.В.Буроменського, В.Г.Буткевича, В.А.Василенка, О.Ф.Висоцького, В.Н.Денисова, В.І.Євінтова, В.І.Муравйова, В.Ф.Опришка, Л.Д.Тимченка. Серед літературних джерел, в яких опрацьовувались правові проблеми, присвячені безпеці цивільної авіації, здійсненню польотів та класифікації і кваліфікації злочинів, спрямованих проти безпеки міжнародної цивільної авіації, треба виділити роботи В.І.Рижого та О.М.Григорова. Праці українських авторів, присвячені вищезазначеним питанням, є ґрунтовними дослідженнями, які дають можливість отримати більш чітке уявлення про реалізацію державного суверенітету в повітряному просторі та рівень безпечності польотів і безпеки цивільної авіації.

Із представників радянської школи права можна відзначити роботи таких фахівців у галузі повітряного права, як В.Е.Грабар, І.С.Перетерський, В.Л.Лахтін, А.Н.Верещагін, В.Д.Бордунов, В.Г.Афанасьєв, Ю.М.Малєєв, В.Н.Дежкін та інші.

Проте питання комерційного використання повітряного простору та становлення комерційних прав в українській науці міжнародного права висвітлювалися фрагментарно і розглядалися як частина інституту правового регулювання повітряних сполучень. Практично відсутні й праці, присвячені дослідженню правових механізмів лібералізації у сфері міжнародного повітряного транспорту. Залишилася поза межами досліджень українських та радянських учених-юристів важлива проблема надання доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень.

Серед зарубіжних фахівців питаннями становлення та конвенційного закріплення комерційних „свобод повітря”, тією чи іншою мірою, займалися такі вчені, як П.Фошіль, Г.Гудмен, Ч.Бін, С.Купер, К.Шоукрос, К.Бьюмонт, О.Лісіцин, М.Лемуан, М. ле Гофф, Н.Матеєско, Я.Шенкман, Г.Васенберг, П.Демпсі, Р.Авейратн, П.Мендес де Леон, Д.Ліпман, Л.Вебер та інші.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної науково-дослідної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розбудова міжнародних правових, політичних та економічних основ державності України”, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 01БФ048-01 „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” та відповідно до плану науково-дослідної теми кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір”.