| Краткое содержание: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й задачі, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічну основу, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичне і практичне значення, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження й публікацій, в яких викладено основні положення дисертації.
Розділ 1 «Фінансовий моніторинг як інститут адміністративно-правового регулювання» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. «Сутність фінансового моніторингу та його місце у сфері адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності» автором проаналізовано дві основні категорії – «моніторинг» та «фінансовий моніторинг» та зазначено, що поняття «моніторинг» є більш загальним, з огляду на сферу застосування та коло суб’єктів моніторингу.
На підставі аналізу наукових досліджень та положень вітчизняного законодавства у сфері фінансового моніторингу автор розмежовує поняття фінансового моніторингу в широкому та вузькому значеннях. У широкому сенсі фінансовий моніторинг є інструментом державного регулювання в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також економічної безпеки держави загалом. У вузькому сенсі – це своєрідний контроль, пов’язаний з проведенням різних фінансових операцій.
У вітчизняному законодавстві виділяють шість підвидів фінансового моніторингу: державний фінансовий моніторинг; державний фінансовий моніторинг Спеціально уповноваженого органу; державний фінансовий моніторинг інших суб’єктів державного фінансового моніторингу; первинний фінансовий моніторинг; обов’язковий фінансовий моніторинг; внутрішній фінансовий моніторинг.
Автор наголошує на тому, що сьогодні нормами законодавства у сфері протидії відмиванню коштів нотаріуси віднесені до категорії спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу. За цих обставин виникає проблема організації фінансового моніторингу в їх діяльності, яка передбачає унормування обов’язків нотаріуса в межах інформаційного процесу щодо фінансових потоків за нотаріальними правочинами.
У підрозділі 1.2. «» визначено особливості категорії «адміністративно-правове забезпечення» та зміст цієї дефініції щодо фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, а також розглянуто основні форми організації цього процесу.
У роботі обґрунтовано положення стосовно того, що забезпечення фінансового моніторингу передбачає створення належних умов для його реалізації, насамперед регулювання за допомогою норм адміністративного права суспільних відносин, що виникають для та в процесі реалізації фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, вплив на них за допомогою передбачених у законодавстві елементів. Організація фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності – це процес створення, передбачених законодавчими нормами, відповідних дій, які дають можливість нотаріусам ефективно виконувати вимоги фінансового моніторингу та взаємодіяти для досягнення мети запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Зазначено, що адміністративно-правове забезпечення та організація фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності – це сукупність відносин, що складаються в процесі державного регулювання фінансового моніторингу та/або реалізації заходів щодо запобігання нотаріусами легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у процесі організації первинного фінансового моніторингу.
У процесі адміністративно-правового забезпечення та організації фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності свідомо розробляються, плануються, доручаються конкретним виконавцям адекватні заходи з метою запобігання противоправним діям щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а якщо вони стали реальними, заходи щодо їх попередження. Адміністративно-правове забезпечення та організація фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності здійснюється через видання відповідних правових актів суб’єктами управління в указаній сфері.
У підрозділі 1.3. «Сучасні світові тенденції розвитку адміністративно-правового забезпечення та організація запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» проаналізовано досвід інших країн, акцентовано увагу на тому, що майже в усіх країнах світу прийняті відповідні закони з питань протидії відмиванню коштів; існують спеціальні уповноважені суб’єкти контролю за такими операціями, серед яких окреме місце посідають нотаріуси, незалежно від їх місця, правового статусу, традицій у суспільстві; впроваджена система моніторингу та інформування відповідних органів щодо підозрілості окремих фінансових операцій та встановлена адміністративна відповідальність за невиконання вимог цього контролю. Зроблено висновок, що кожна країна створює свою власну систему адміністративно-правового регулювання забезпечення протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, на основі та з врахуванням Рекомендацій FATF та вимог інших міжнародно-правових актів. Досвід цих країн свідчить, що така діяльність ефективна лише за наявності відповідної юридичної бази, дієвої системи збирання й надання фінансової інформації та ідентифікації клієнтів.
Зазначено, що названі заходи у нотаріальній діяльності – справа виняткової ваги. Більшість країн у цьому дійшло згоди. Тому з метою запобігання і протидії легалізації злочинних доходів у нотаріальній діяльності країни світу використовують відповідний механізм адміністративно-правового регулювання з покладанням права та обов’язку на нотаріуса щодо оцінювання ризику використання правочинів у процесі відмивання коштів та повідомлення про підозри, у такій неправомірній діяльності, спеціально визначені органи влади.
У роботі обґрунтована точка зору, що використання зарубіжного досвіду сприятиме розвитку вітчизняної системи заходів регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності та її узгодженості з міжнародною політикою у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.
Розділ 2 «Елементи адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі » проаналізовано основні складові адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні.
Автором запропоновано власне визначення поняття «адміністративно-правове регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності», тобто об’єктивного процесу, основою якого є наділення суб’єкта первинного фінансового моніторингу – нотаріуса спеціальним правовим статусом, а також вплив нормами адміністративного права на забезпечення запобігання відмивання коштів через правочини у нотаріальній сфері. У роботі визначено основні елементи адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, а саме: суб’єкт адміністративно-правового регулювання, об’єкт адміністративно-правового регулювання, відносини та заходи адміністративно-правового та організаційного характеру.
До об’єктів фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності віднесено окремі дії з активами та на основі узагальнення досвіду і думки респондентів, які взяли участь в анкетуванні, визначено рівень ризику окремих об’єктів щодо використання їх у відмиванні коштів, зокрема, активи пов’язані з купівлею-продажем нерухомості (63 %); управлінням активами клієнта (31 %); управлінням банківським рахунком або рахунком у цінних паперах (42 %); залученням коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними (25 %); утворенням юридичних осіб, забезпеченням їх діяльності чи управлінням ними, а також купівлею-продажем юридичних осіб (57 %).
Метою адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу у зазначеній сфері визначено створення ефективної системи своєчасного повідомлення та інформування відповідних органів про підозрілі щодо відмивання фінансові операції для з’ясування зв’язку правочинів з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. Вона вимагає єдності конкретних завдань і функцій органу регулювання, а її досягнення в реальному житті виступає критерієм ефективності виконання органом цих функцій і завдань.
Здобувачем визначено перелік завдань адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, а саме: створення необхідного підґрунтя для розвитку, стимулювання, покращення стану фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні шляхом удосконалення чинного законодавства; створення ефективної системи заходів адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні; розроблення та забезпечення сфери нотаріальної діяльності ефективними методами виявлення суб’єктів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; сприяння співпраці нотаріусів України з іншими суб’єктами фінансового моніторингу, а також з правоохоронними органами.
На підставі аналізу чинного законодавства в роботі класифіковано функції адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності на загальні та специфічні. До загальних функцій віднесено прогнозування; планування; організація; контроль; до специфічних – координація діяльності центральних органів виконавчої влади та інших державних органів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; аналітична функція; інформаційна функція; запобіжна.
У підрозділі 2.2. «» розглянуто основні елементи адміністративно-правових відносин щодо протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, у нотаріальній діяльності: суб’єкти адміністративно-правових відносин; об’єкти адміністративно-правових відносин; зміст адміністративно-правових відносин; юридичні факти як підстави для виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин.
Суб’єктами адміністративно-правових відносин щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у сфері нотаріальної діяльності є нотаріуси України, Міністерство юстиції України та Держфінмоніторинг України. Об’єктом зазначених відносин є правочини щодо купівлі-продажу нерухомості, управління активами клієнта, щодо яких у нотаріусів виникла підозра у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників. Змістом цих відносин визнається взаємозв’язок суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників цих відносин.
Поряд із загальними ознаками автор акцентує увагу на наявності специфічних рис, які визначають видову відмінність адміністративно-правових відносин щодо протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, у нотаріальній діяльності, зокрема: нерозривна пов’язаність з адміністративно-правовими нормами, виникнення та поширення на їх основі; основною їх метою є забезпечення прав та свобод людини і громадянина, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави; виникають у процесі здійснення органами державної влади публічно-владних повноважень у сфері фінансового моніторингу в нотаріальної діяльності, і виступають їх правовою формою; опосередковують процеси, пов’язані з участю держави у сфері фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності; врегульовують коло суспільних відносин у сфері запобігання та протидії легалізації відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом; особливість їх суб’єктивного складу пов’язана з обов’язковою участю держави як неодмінного учасника цих відносин; відзначаються владно-розпорядчим характером, тобто суб’єкти державного регулювання фінансового моніторингу наділені владною компетенцією, а об’єкти зобов’язані виконувати їх законні вимоги; поряд із цим сторони адміністративно-правових відносин завжди мають суб’єктивні права та несуть юридичні обов’язки, які взаємопов’язані між собою: кожному суб’єктивному праву однієї сторони відповідає юридичний обов’язок іншої, й навпаки; можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін як незалежно від згоди або бажання другої сторони, так і за умови погодження взаємовідносин сторін; не відносяться до адміністративно-правових відносини між публічною адміністрацією та об’єктами державного регулювання, якщо вони не засновані на праві; за своїм характером складні та мають такі складові частини: правові відносини, які безпосередньо пов’язані зі здійсненням нотаріального процесу; правовідносини, що стосуються організаційної структури нотаріату; правові відносини щодо фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності.
На підставі проведеного аналізу запропоновано визначати адміністративно-правові відносини в сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у нотаріальній діяльності як суспільні відносини у цій галузі у вигляді стійких правових зв’язків між їх сторонами (суб’єктами), що виникають у процесі реалізації ними суб’єктивних прав та обов’язків на підставі приписів адміністративно-правових норм, якими вони встановлені та гарантовані.
У підрозділі 2.3. «Організація та удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в сфері нотаріальної діяльності щодо протидії відмиванню коштів в Україні» визначено недоліки вітчизняного законодавства у зазначеній сфері та запропоновано напрями його вдосконалення.
Автор доводить, що під механізмом адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності необхідно розуміти систему адміністративно-правових засобів, способів та форм, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин у сфері нотаріальної діяльності щодо протидії відмиванню коштів, що виникають у процесі здійснення, з метою захисту прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави. Зазначено, що основною метою організації адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності є визначення комплексних підходів до розробки фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, що передбачає реалізацію: механізму запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; механізму виявлення сумнівних операцій; механізму передачі інформації; механізму контролю за виконанням діючого законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; механізму відповідальності за порушення вимог фінансового моніторингу.
У роботі визначені прогалини національного законодавства, які обумовлюють низьку ефективність запобіганню у нотаріальній сфері відмиванню коштів. Так, Законом про протидію відмиванню коштів зазначено, що нотаріуси подають до Держфінмоніторингу України інформацію про фінансові операції у випадках, якщо є підстави вважати, що вони є підозрілими або такими, що можуть бути причетними до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. При цьому тлумачення терміну «підозра» у базовому законі відсутнє. Спираючись на результати дослідження чинного законодавства, автор стверджує, що підозра нотаріуса є суто психологічним критерієм. Таким чином, під підозрою він пропонує розуміти припущення відносно фінансової операції, чесність якої викликає сумнів, і яка містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу або інші ризики.
Здобувач робить висновок, що недоліки функціонування окремих процедур у межах проведення фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, викликані помилками в побудові та організації механізму адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній сфері.
Розділ 3 «Адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб’єкта первинного фінансового моніторингу» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі » досліджено сукупність елементів, які формують адміністративно-правовий статус нотаріуса.
У роботі висвітлено адміністративна правосуб’єктність; права; обов’язки; відповідальність, а також адміністративно-правові гарантії нотаріуса як суб’єкта фінансового моніторингу. Адміністративну правосуб’єктність утворюють адміністративна право- та дієздатність. Адміністративна правоздатність нотаріуса виникає з моменту одержання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Адміністративна дієздатність нотаріусів у сфері фінансового моніторингу – це здатність нотаріусів своїми діями реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов’язки щодо забезпечення запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Вона може виникати неодночасно з загальною адміністративною правоздатністю, тобто з моменту реєстрації нотаріуса у Держфінмоніторингу України як суб’єкта первинного фінансового моніторингу. У роботі визначено основні ознаки адміністративно-правового статусу нотаріуса як суб’єкта первинного фінансового моніторингу.
За своєю специфікою адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб’єкта первинного фінансового моніторингу автор поділяє на: загальний, як громадянина; галузевий, як учасника адміністративно-правових відносин, пов’язаних безпосередньо з займаною посадою; спеціальний, як суб’єкта первинного фінансового моніторингу.
У підрозділі » розглянуто особливості спеціального адміністративно-правового статусу нотаріуса в системі фінансового моніторингу та акцентовано увагу на обов’язках нотаріуса.
Автор доводить, що спеціальний адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб’єкта первинного фінансового моніторингу є системним поняттям, що включає в себе суб’єктивні права та спеціальні обов’язки, передбачені чинним законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Водночас важливими особливостями зазначеного статусу є особливості подання інформації Держфінмоніторингу України, передбачені для нотаріусів як спеціально визначених суб’єктів первинного моніторингу в Законі про протидію відмиванню коштів. До таких особливостей також віднесено відсутність для нотаріуса обов’язку автоматичного звітування до Держфінмоніторингу України, а лише за наявності відповідних підозр. Якщо ж до нотаріуса звертається особа, яка є в переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, – нотаріус має негайно подати до Держфінмоніторингу України відповідну інформацію про проведення такою особою фінансової операції.
Важливим обов’язком нотаріуса як суб’єкта первинного фінансового моніторингу визнається своєчасне повідомлення Держфінмоніторингу України про фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.
» досліджено особливості адміністративної відповідальності нотаріуса як спеціально визначеного суб’єкта первинного фінансового моніторингу, під якою запропоновано розуміти відносини між державою в особі спеціально уповноважених органів в галузі фінансового моніторингу та нотаріусом, який здійснив правопорушення щодо вимог фінансового моніторингу, по застосуванню до порушника відповідного стягнення, передбаченого адміністративним законодавством.
Зазначений різновид юридичної відповідальності має специфічні особливості, які пов’язані з підставою її виникнення, характером заходів її впливу та процедурою застосування, до яких треба віднести, насамперед те‚ що її підставою є особливий вид правопорушення – адміністративний проступок, а також те, що вона полягає у застосуванні до нотаріусів, що вчинили адміністративні правопорушення, вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, адміністративних стягнень, що накладаються уповноваженими на те органами (посадовими особами) на підставах і порядку, встановлених нормами права.
Адміністративна відповідальність за порушення нотаріусом вимог фінансового моніторингу характеризується: а) оперативністю розгляду справ; б) тим, що зазначений порядок застосовується для вирішення ситуацій, які виникають у сфері адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу; в) тим, що справи розглядаються на підставі спеціальної процедури, спрощеної порівняно з цивільним судочинством, що виключає більшість процесуальних дій. Водночас автором наголошено на певних труднощах у виявленні правопорушень щодо дотримання вимог фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, зокрема недосконалість сучасної законодавчої бази щодо фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, яка б у певній мірі відповідала міжнародним нормам, у тому числі вимогам FATF, відсутність ефективного запровадження механізмів реалізації норм вказаного законодавства, що потребує подальшого удосконалення.
Спираючись на отримані результати, запропоновано внести відповідні зміни до ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р., «Підстави зупинення нотаріальної діяльності», шляхом доповнення п. 9 викладеного в такій редакції такого тексту: «за повторне аналогічне протягом одного року порушення нотаріусами вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» від 28.12.2002 р. та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»; до підпункту 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. «Підстави припинення нотаріальної діяльності», шляхом викладення в такій редакції: «неусунення приватним нотаріусом без поважних причин порушень, передбачених п. 1, 2 і 9 ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» від 28.12.2002 р.; ст. 24 КУпАП «Види адміністративних стягнень» шляхом внесення підпункту 8 до ч. 1 «За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення», викладеного в такій редакції: «зупинення діяльності, анулювання свідоцтв, ліцензій або іншого спеціального дозволу на право провадження певних видів діяльності у порядку, встановленому законом». |
