ПРАВОВИЙ СТАТУС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Особливості договірного механізму інтеграції, здійснюваної в Європейському Союзі (далі Євросоюз), дістали відображення в характерних рисах інституційного механізму цього об’єднання. За допомогою інститутів та органів Європейський Союз забезпечує досягнення поставлених цілей та реалізацію завдань в різних сферах суспільного життя. Разом органи утворюють цілісну систему або організаційний механізм, в якому кожний інститут Європейського Співтовариства (далі ЄС) має значення як окремо, також і в правовому зв’язку з іншими. Значного розвитку набули й правові форми регулювання інтеграційних процесів в Європейському Союзі, в його рамках відбувається активне формування власної системи правових норм. Тенденції розвитку правового статусу громадян держав-членів, значна частина прав і обов’язків в економічній і соціальній сферах визначається не внутрішнім законодавством держави, а правом Євросоюзу, свідчить про встановлення безпосереднього і постійного правового зв’язку між громадянином і даним об’єднанням, наближеного до того, що існує між державою і громадянином. Даний зв’язок було інституціоналізовано в створенні суттєво нового органу ЄС – Європейського Парламенту та наданні прямого виборчого права громадянам Євросоюзу.

            Зважаючи на те, що національні інтереси України безпосередньо пов’язані з поступовою інтеграцією до ЄС, одним із найважливіших інструментів для реалізації даного завдання є право Євросоюзу. Необхідно особливо звернути увагу на тенденцію збільшення впливу права Євросоюзу на правопорядок України у зв’язку з поглибленням процесу співробітництва, прийняттям Повідомлення Єврокоміісії «Розширена Європа – Нові сусіди: Нова система стосунків з нашими східними та південними сусідами» від 11 березня 2003 року та Плану Дій між Україною та ЄС від 21 лютого 2005 року. Тому дослідження інституційного механізму Євросоюзу, правового статусу Європейського Парламенту та його участі в процесі прийняття рішень ЄС – становить актуальну проблему української правової науки в цілому.

Актуальність дослідження зумовлена й тим, що вступ до Євросоюзу в травні 2004 року країн-сусідів України сприяє тіснішій співпраці з ЄС та державами-членами. У зв’язку з цим, важливим є аналіз інституційного механізму та процесу прийняття рішень в Євросоюзі, що дасть змогу визначити напрями проведення правової та адміністративної реформи в нашій державі та реалізувати нові інструменти співробітництва між Україною та ЄС. Велике практичне значення має Угода про партнерство і співробітництво та План дій між Україною та ЄС, успішна реалізація можливостей яких передбачає необхідність правового забезпечення, приведення законодавства у відповідність до норм та принципів Євросоюзу та перспективу європейської інтеграції нашої держави. Власне тому важливим є розвиток та поглиблення співробітництва України на рівні інститутів і органів ЄС, які відіграють провідну роль в керівництві та управлінні інтеграційними об’єднаннями. Дослідження природи та особливостей правового регулювання інтеграційних процесів ЄС є необхідним щодо визначення правових механізмів інтеграції України в Євросоюз. 

Основний внесок у дослідження системи органів та інститутів ЄС та процесу прийняття рішень в Європейському Союзі зробили вчені та фахівці з держав-членів ЄС Г. де Бурка, В. Вейденфельд, Л. Гормлі, А. Дешвуд, В. Кернз, Д. Ласок, А. Маршалек, Дж. Монкретьєн, Н. Ньюджент, А. Татам, В. Весельс, Т. Хартлі, О. Шмук, депутати Європейського Парламенту Р. Корбет, Ф. Якобс і М. Шеклтон тощо.

У радянській науці слід виділити опубліковану в 1987 р. монографію І.С. Крилової, присвячену правовому статусу Європейського Парламенту. Втім, після прийняття Маастрихтського, Амстердамського, Ніццького договорів та, в перспективі, набрання чинності Конституції для Європи, очевидною є необхідність актуалізації даного дослідження. Деякі аспекти розглядались у працях російських вчених, зокрема В.В. Безбаха, Л.М. Ентіна, А.Я. Капустіна, С.Б. Кашкіна, В.К. Пучинського, Б.М. Топорніна. В українській юридичній науці дослідженню правової проблематики Європейського Союзу присвячені праці М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, М.М. Гнатовського, В.Н. Денисова, А.І. Дмитрієва, В.І. Євінтова, В.К. Забігайла, В.І. Муравйова, М.М. Микієвича, В.Ф. Опришка, Р.А. Петрова, А.С. Фастовець, Р.Б. Хорольського та деяких інших фахівців. Незважаючи на актуальність даної теми, для української доктрини європейського та міжнародного права питання юридичного аналізу процесу прийняття рішень в Європейському Союзі є новим і поки що недостатньо вивченим у вітчизняній правовій літературі. Все це обумовлює необхідність комплексного дослідження правового статусу Європейського Парламенту в системі органів Європейського Союзу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планового дослідження кафедр міжнародного та європейського права Львівського національного університету імені Івана Франка „Міжнародно-правові аспекти входження України до світового та європейського співтовариства” (№ державної реєстрації 0102U003572). Тема дисертації пов’язана з дослідженнями права Європейського Союзу, які проводилися кафедрою європейського права та кафедрою міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка відповідно до проекту TEMPUS-TACIS CD_JEP 21174-2000 „Вивчення європейського права в університетах України”.