ПРАВОЗАСТОСОВНІ ПОМИЛКИ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА СПОСОБИ ЇХ УСУНЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поточний процес розбудови України як правової держави нерозривно пов’язаний із максимальним забезпеченням прав і свобод людини, відповідальністю держави перед громадянином, підвищенням авторитету закону, його суворим дотриманням усіма державними органами, громадськими організаціями, громадянами, а також ефективною, безпомилковою роботою правоохоронних органів, до кола яких належить і міліція.

Помилки були й залишаються об’єктивною реальністю будь-якої діяльності, тому працівник міліції і як суб’єкт юридично значущої діяльності, і як людина, «не застрахований» від неправильних рішень. Проте, його помилки, у порівнянні з іншими, є більш небезпечними для суспільства і держави, що пов’язано зі специфікою покладених на міліцію владних повноважень у сфері правозастосування.

Правозастосовні помилки працівників міліції порушують режим законності й правопорядку в державі та суспільстві, підривають віру громадян у дієвість права як соціального інституту, в соціальну справедливість, знижують авторитет міліції серед населення, можуть стати причиною помилки у застосуванні права іншими державними органами або призвести самі по собі чи в поєднанні з іншими чинниками до зниження авторитету всієї правоохоронної системи.

У зв’язку з вищевикладеним важливого значення набуває проблема своєчасного виявлення, усунення та попередження помилок, яких припускається чи можуть припуститися працівники міліції у процесі застосування правових норм. А це, у свою чергу, є неможливим без загальнотеоретичного з’ясування їх природи, без відповідного визначення поняття, видів, причин та умов виникнення такого роду помилок.

Сама по собі проблема правозастосовних помилок не є новою для юридичної науки. Окремі види помилок у застосуванні права неодноразово були предметом наукових робіт тих чи інших юристів-вчених. Приміром, експертні помилки досліджували В. М. Абрамова, Р. С. Бєлкін, Й. Г. Вермеля, Г. Л. Грановський, Н. І. Клименко, Л. В. Кочнева Г. Е. Макушкіна, Н. А. Паліашвілі, А. К. Педенчук, В. М. Шулекін; слідчі – О. М. Баранов, А. Д. Бойков, В. І. Власов, Н. С. Карпов, З. Ф. Коврига, А. Б. Марченко, А. Д. Назаров, А. Б. Соловйов, С. А. Шейфер, І. М. Шопіна; кваліфікаційні – А. Н. Бабай, І. Я. Клівер, Т. М. Марітчак, В. О. Навроцький.

Проте, на загальнотеоретичному рівні поняття, види, причини та  умови  виникнення   правозастосовних  помилок  розглядали у своїх

працях лише М. М. Вопленко, В. О. Котюк, О. В. Пунько, В. В. Рускіх та К. Р. Мураслімов, що відповідно обумовлює актуальність теми даного дисертаційного дослідження та висуває на порядок денний коло питань, котрі потребують додаткового сучасного вивчення і наукового аналізу.

Зважаючи на те, що правозастосування – це одна з основних і найкраще розроблених у загальній теорії держави і права тем, науково-теоретичним підґрунтям дослідження сутності та видів правозастосовної помилки, насамперед, стали наукові праці С. С. Алєксєєва, А. Т. Боннер, Н. В. Вітрука, М. М. Вопленка, І. Я. Дюрягіна, В. О. Котюка, В. В. Лазарєва, П. Е. Недбайла, А. С. Піголкіна, П. М. Рабіновича, О. Ф. Скакун, О. В. Фандалюка, В. А. Юсупова та інших вчених, які працювали у напрямку вирішення питань законності правозастосування і основних стадій процесу застосування норм права.

Важливим теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження також стали роботи Ю. В. Голик, Ф. Г. Гілязєва, П. С. Дагеля, П. С. Заботіна, Г. А. Зоріна, Т. Р. Кенжетаєва, В. Ф. Кириченка, Д. П. Котова, Б. С. Нікіфорова, О. В. Орлової, Ф. А. Селіванова, В. А. Якушина, які репрезентують загальну теорію помилок, вказують на особливості їх соціально-психологічної природи.

Крім того, автор спирався на праці О. М. Бандурки, К. І. Бриль, О. В. Волошиної, В. М. Гаращука, Н. Л. Граната, І. П. Голосніченка, З. Р. Кисіль, Л. А. Луць, О. М. Музичука, Л. І. Пригари, І. М. Погрібного, В. В. Посметного, О. Ю. Синявської, О. М. Столяренка та інших, у яких досліджувались проблеми впливу тих чи інших чинників на ефективність правозастосовної діяльності працівників міліції.