ПРИКМЕТНИКИ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ „ОСОБЛИВИЙ” В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: ПАРАДИГМАТИКА, СИНТАГМАТИКА, ЕПІДИГМАТИКА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність; зазначено зв’язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконано роботу; визначено об’єкт і предмет дослідження, його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, особистий внесок здобувача; подано опис матеріалу й методів дослідження та відомості про апробацію результатів пошуків; визначено основні положення, що виносяться на захист; вказано структуру роботи.

У першому розділі − „Теоретичні основи лінгвістичної та логіко-понятійної репрезентації „особливого” − розглянуто загальнотеоретичні питання, пов’язані з вивченням слова й лексичного значення; висвітлено наукові розробки як підґрунтя лінгвістичного аналізу, зокрема щодо виокремлення лексико-семантичних груп, аналізу особливостей прикметників, з їхньою здатністю сполучатися з певними підкласами іменників.

У підрозділі 1.1. подаються теоретичні засади дослідження лексичних одиниць (далі − ЛО) стосовно явища широкозначності. Носії мови відчувають комплектність змісту „особливого” (через наявність цілісної смислової структури, як підтверджують дані тлумачних і асоціативних словників), її імпліцитно зумовлюють вимоги узагальненості ознаки (З.М. Шаляпіна), яка має бути дотримана для опису об’єктів різноманітних категорій (предметних чи абстрактних), напр.: unique book та unique event, peculiar eyes – peculiar demand тощо. Подаючи такі прикметники як широкозначні, ми (слідом за Н.М. Амосовою та ін.) розглядаємо цю полісемічну властивість як здатність слова містити максимальний ступінь узагальнення, яке виявляється лише за умови ізоляції слова з мовлення (напр., лексикографічної), проте отримує певне звуження й конкретизацію під час вживання слова в мовному оточенні (в текстах). Саме така здатність, яка особливо характерна для досліджуваної групи слів, зумовлює потенційну універсальну властивість семантичної сумісності у сполученні з великою кількістю іменників різних класів.

Існування парадигматичних зв’язків (підрозділ 1.2.) передбачає також єдину смислову структуру для багатозначних слів, представниками яких є досліджувані прикметники. Визначальним для такого зв’язку є те, що в процесі формування семантики слова закладено його здатність до варіативності (О.Г. Беляєвська.) при одночасній незмінності, стабільності певних семантичних ознак. Тому науковці В.В. Виноградов, Д.М. Шмельов, І.В. Арнольд, О.І. Смирницький, Г.В. Степанова, О.М. Шрамм, В.В. Левицький, О.Д. Огуй та ін. розглядають парадигматичні зв’язки слів у межах системно-мовних угруповань, наприклад, між словами окремої ЛСГ. У підрозділі 1.3. подається теоретичне підґрунтя дослідження синтагматики, що дає змогу проаналізувати властивості реалізації слова, його семантичного потенціалу як контекстно залежної мовної одиниці; пояснено його необхідність, перспективи, а також основні поняття і положення.

У вивченні епідигматики прикметників зі значенням „особливий” (підрозділ 1.4.) акцентовано на семному складі слова, коли враховують результати парадигматики й висновки спостережень над синтагматичними зв’язками цих слів. Однак, якщо ці напрями дослідження у лінгвістиці вже давно випробувані й посідають належне місце у вивченні семантики, то епідигматика тільки починає завойовувати свої позиції. Епідигматику розуміємо як дериваційну реалізацію семантичної структури слова через семеми, що простежується на рівні семного складу слова, специфічних взаємовідношень між їхніми семами чи семними комплексами на основі інтегральних чи дериваційних ознак ЛО. Семантична структура слова складається пердусім із семем (як правило, лексикографічно репрезентованих), із сем і семних комплексів (далі − СК), які реалізуються саме в текстах. Доведено, що для комплексного семантичного опису досліджуваної лексики необхідно залучати як семасіологічний, так і логіко-філософський аналіз (підрозділ 1.5.) природи цих слів, а також вивчення особливостей психолінгвістичного характеру, які впливають на спосіб реалізації значення „особливого”. Установлюючи, за якими параметрами відбувається виокремлення об’єкта із класу йому подібних, людина водночас визначає результати пізнавальної діяльності, зафіксовані в назвах тих чи інших оцінок, ознак, які властиві предметам у позамовній дійсності.

За такого розуміння дійсності, коли в предметі виокремлюється щось особливе, його відмінна якість, зазвичай виникає більший інтерес до прояву цього особливого, порівняно з іншими об’єктами (чи ознаками) навколишнього світу. Характеризуючи явище чи предмет такою якістю, яка відрізняється від експеринційного досвіду носія мови, створюється зв’язок і з менталітетом, і з почуттями, і з мовою (порівняймо значення таких словосполучень з прикметниками „особливий”: exceptional kindness, unusual event, peculiar happiness, special attitude, unique qaulity та ін.). Унікальність функціонування цієї категорії слів у мові, на наш погляд, полягає в латентному стимулі, мотивації пізнання об’єктивних і суб'єктивних аспектів життя, проявів емоційних та інтелектуальних якостей.

У підрозділі 1.6. встановлено класифікаційні характеристики досліджуваних слів та особливості їхнього оцінного значення. Оцінні властивості таких прикметників вивчаємо на основі структури оцінного значення, яке не може існувати без таких базових елементів, як об’єкт, суб’єкт, підстава й характер. За цими класифікаціями досліджувані  прикметники  віднесено до розряду характерологічних установчо-оцінної сфери, підвиду оцінки якості предмета з погляду виокремлення його з ряду подібних. Семантичною основою таких прикметників виявилася суб’єктивно-об’єктивна природа встановлених свідомістю оцінок предметів. Ця група слів відзначається імпліцитним проявом інтенсивності та належить до емотивної лексики, якій притаманна своєрідна градація інтенсивності значення.

Під інтенсивністю ми, слідом за О.Г. Беляєвською (1987), розуміємо „компонент конотації”, який вказує на посилення ознаки. Наприклад, слово unique можна представити як „rare + інтенсивність”. Враховуючи таку властивість цієї категорії слів, можна систематизувати значення „особливий” за т. зв. шкалою градації, тобто за „градаційним квантором” (Е. Сепір). 

Другий розділ „Парадигматичні та синтагматичні властивості прикметників зі значенням „особливий” присвячено насамперед аналізу лексикографічної фіксації цього значення  (підрозділ 2.1.) та  інвентаризації ЛСГ, яка розглядається як системне мовне угруповання. За допомогою елементів компонентного аналізу (у поєднанні із квантитативним), користуючись формалізованою методикою В.В. Левицького, визначено структуру ЛСГ (підрозділ 2.2.). Для отримання більш достовірних даних склад групи був уточнений за результатами парадигматики (підрозділ 2.3.). З цією метою ми порівняли кількісні показники складників групи, а також встановили найбільш типові парадигми. У такий спосіб було визначено прикметник particular як домінанту групи; до ядра лексико-семантичної групи увійшли лексеми special, especial, specific, peculiar, основний склад представлений лексичними одиницями distinct, unusual, unique, single. Периферійні компоненти групи − це слова exceptional, exclusive, super, noteworthy, individual, personal, detailed, separate.

Отримані дані доводять, що прикметники досліджуваної ЛСГ поєднуються між собою парадигматичними зв’язками різної сили. Основні парадигматичні пари виявилися такими: particular-special, particular-specific, particular-especial, particular-unique, special-specific, special-unusual, special-exceptional, special-especial, special-unique, peculiar-unusual, peculiar-especial, peculiar-special, peculiar-specific, peculiar-unique, peculiar-distinct, distinct- particular, distinct-separate, distinct-individual, exceptional-particular, exceptional-super, exceptional-special, exceptional-unique, unusual-unique та unusual-particular, super- exceptional, exclusive-unique, exclusive-particular, single-unique, single-particular, single-individual. Найменш типові зв’язки між прикметниками personal – especial, single – especial, individual – especial, super – single, unusual – exclusive, distinct-special, personal – especial, individual – especial, super – exclusive, unusual – distinct.

На основі апроксимативних кількісних даних, отриманих внаслідок аналізу великої текстової вибірки (більше 13 млн. слів), у підрозділі 2.4. описано сполучувальні властивості прикметників зі значенням „особливий” (зокрема, частоту вживаності, селективність сполучуваності, інтенсивність, обсяг підкласу тощо). Для цього дослідження застосовано статистичні методики з використанням χ² – „хі-квадрата” й коефіцієнта спряженості К, виокремлено систему підкласів іменників, у сполученні з якими ЛСГ зі значенням „особливий” найінтенсивніше функціонує в текстовому оточенні. За здійсненою класифікацією іменників, констатуємо, що для цієї групи характерні 7 узагальнювальних іменникових класів, які складають 28 семантичних підкласів. Загалом доведено, що досліджувані прикметники завдяки високому ступеневі узагальненості можуть сполучатися з досить великою (практично необмеженою) кількістю категорійно різних іменників на позначення: мислення, емоцій, поведінки людини, професій, процесів, назв предметів, географічних явищ тощо.

Так, за результатами кількісного опрацювання статистично найвищі показники вживання у слів peculiar, distinct в описі іменникової категорії I „Людина”. Для опису групи II: „Mислення, емоції, поведінка людей” властиві прикметники distinct та special, групи III: „Рух, робота” – specific та super; групи IV: „Людське оточення” – special, super, exclusive; групи V: „Характеристики явищ, об’єктів” – particular, specific, peculiar; групи VI: „Природа, астрономічні об’єкти” – particular, super, unique; для групи VII: „Інше” – special, unusual, exceptional.

Найтісніший зв’язок слова particular спостерігаємо зі словами на позначення відстані, території, місця: χ² = 18,08, К = 0,07 та часу, пори, періоду життя: χ² = 16,17, К = 0,07, а також з іменниками підкласу „різнотипні абстракції” χ² = 13,55, К = 0,06. Для прикметника special характерні найбільш значущі статистичні зв’язки з підкласом „неживі предмети, речі” (special dish) – χ² = 23,90, K = 0,08 і з денотатом невизначеності (something special) χ² = 9,91, K = 0,05. Peculiar – прикметник найінтенсивнішого зв’язку з іменниками підкласу „зовнішність людини” (χ² = 44,46, К = 0,12) і „звуки, голос” (χ² = 66,67, К = 0,14). Серед усіх компонентів ЛСГ unusual виявляє надзвичайно сильні зв’язки саме в сполученні з іменниками підкласу „звички, взаємовідносини людей” (χ² = 63,14, К = 0,14). Про цьому зауважимо, що unusual займає одну з найактивніших позицій сполучуваності з різними підкласами іменників, наприклад, „риси характеру, манери поведінки” тощо.

Specific проявляє тісний зв'язок у сполученні з іменниками, які є денотатами „схеми, плани, завдання, інструкції” (χ²  = 30,94, К = 0,10). Найтиповіші зв’язки слова unique − для оцінки рослинного світу (χ² = 24,67, К = 0,09), при описі особливостей природи, певних об’єктів, включаючи астрономічні, міфічні тощо (χ² = 16,59, К = 0,07), а також у сполученні з іменниками розумової діяльності та назвами продуктів праці (χ² = 10,09, К = 0,05). Найсильніші ж зв’язки прикметник single має з підкласом іменників „різнотипні абстракції, значення, мета” (χ² = 27,97,  К = 0,09).

Прикметник distinct виявляє не лише високу частотність уживання в текстах, а й за істотними величинами (χ² = 27,51, К = 0,09) засвідчує найсильніший зв’язок з поняттям „почуття”, порівняно з усіма іншими складниками групи. Загалом цей прикметник з’являється часто в сполученні з різними підкласами іменників − як на позначення предметів, зовнішності, так і абстрактних понять. Super – це оцінка і різнотипних предметів, механізмів, і планів та схем. А щодо природних явищ, міфічних персонажів, то очевидний той факт, що саме прикметник super є найбільш поширеним оцінним атрибутом у складних словах на зразок super-player, super-monster, super-dancer тощо. Найчіткіші частотні характеристики прикметника exclusive виявлено із трьома підкласами іменників „споруди та їхні елементи” (χ² = 44,15, К = 0,11), „речовини, матеріали” (χ² = 25,13, К = 0,09). Подекуди зафіксовано також сполучення його з іменниками на позначення мови, роботи, місця та ін. Аналіз прикметника еxceptional у текстовому оточенні показав, що він проявляє себе особливо активно (поряд із special та exclusive) з іменниками „випадок, обставина” (χ² = 5,87, К = 0,04).

У третьому розділі − „Епідигматичні характеристики прикметників зі значенням „особливий” − розглянуто внутрішньосемантичні властивості абстрактних і широкозначних за своєю природою досліджуваних ЛО в англійській мові. Оскільки семантична система (структура слова) складається насамперед із семем (як правило, лексикографічно репрезентованих), то для опису їх ми звернулися до уточнення їхніх сем і СК, які реалізується саме в текстах (підрозділ 3.1.). Це дало змогу виявити дериваційну залежність значень у слові, розмежувати їх і визначити ієрархічну підпорядкованість. За висновками нашого дослідження, пропонуємо для кожного описуваного прикметника зі значенням „особливий” певний набір парадигм, семем, сем і СК, найтиповіших для передачі семантичного потенціалу цього значення в мові.

У підрозділі 3.1. проаналізовано семи слова у словнику як одиниці, умовно виражені одним повнозначним словом (словоформою), і семні комплекси як словосполучення, якщо вони цілісно передають ту чи іншу змістову семантичну ознаку семеми  (О. Огуй, Р. Мельник).

У цьому ж підрозділі пропонуємо розроблений нами алгоритм проведення аналізу епідигматики:

1.     Залучення максимальної кількості словників англійської мови; установлення перших зафіксованих значень слів за даними етимологічних словників. 2. Визначення за тлумачними словниками семем, позначених арабськими цифрами, й у їх межах семних комплексів, виокремлених крапкою з комою, а також сем, які відповідають компонентам тлумачення. 3. Встановлення ієрархії повторюваних сем і семних комплексів за 8-ма словниками. 4. Уточнення встановленого порядку на основі проаналізованих текстів із зазначенням кількісних випадків вживання тієї чи іншої семи чи комплексу сем. 5. Узагальнення даних у таблицях і опис семантичної структури слова за текстом.

У процесі виокремлення сем і семних комплексів виявилося, що однією з типових характеристик досліджуваної групи слів є висока дифузність значення, розпливчастість його меж (підрозділ 3.2.). Це відбувається через особливу узагальненість їхньої оцінної семантики, а також через здатність реалізовувати значення у постійному взаємопереході сем, через тенденції суміщення кількох сем одночасно, залежно від ситуації вживання слова. Тому за семною диференціацією в текстах, семантичний потенціал прикметників зі значенням „особливий” значно більший, ніж це представлено у словниках. Так, прикметник special у словосполученнях з іменниками на позначення обставин – cases, situation, circumstance (43 випадки таких слововживань (СВ) у текстах) може реалізовувати велику кількість (щонайменше 5) семних комплексів як окремо взятих, так і експлікованих водночас. Як виявилося, special situation, special case можуть тлумачитися і як (1) exceptional; extraordinary „незвичайний-особливий; винятковий”, (2) specific or limited; characteristic: „спеціальний, окремий; властивий”, (3) peculiar or unique: „особливий, унікальний”, (4) particularly valued: „найкращий, особливий”, а також і як (5) deserving or getting more attention than usual: „вартий особливої уваги” випадок. Індивідуалізація, уточнення значення такої ознаки можливі лише в конкретній ситуації його контекстуального вживання, а інколи всі ці семи актуалізуються одночасно.

У семантичному потенціалі досліджуваної категорії слів спостерігаємо парадоксальну сумісність несумісних, на перший погляд, асоціацій, що дає змогу авторові як художнику слова надзвичайно образно змалювати ситуацію, яка акцентує увагу читача, зацікавлює його. Особливо яскраво проявляється така своєрідність на прикладі семантики прикметника peculiar (підрозділ 3.3.), який у текстах часто актуалізує поряд із семою (1) queer; odd; curious; eccentric: дивний, ексцентричний” чи (2) unusual: „незвичний, незвичайний”, „відмінний від інших” також і протилежну сему (4) сommon or normal for a certain place or circumstance „звичний, звичайний для певного місця чи обставини, типовий” (стосовно конкретної людини, вікової чи іншої категорії людей, істот, місця, явища, предмета тощо). Їхня відмінність полягає в характері спрямованості одного й того ж значення, що виражається в протиставленні „типовий для окремих (об’єктів оцінки. − С.Б.), проте незвичний для інших”; таким чином створюється своєрідна узагальнювальна сема „відмінна особливість”, напр.: peculiar to the just-bo тощо. Очевидним є те, що за актуалізації в дію вступає потенційна властивість значення „особливий” передавати й певне узгодження двох логіко-семантичних категорій − універсальності й частковості, загального й одиничного (часткового), на основі співвіднесення яких і реалізується сукупна оцінка „особливого”.

Така властива для досліджуваних прикметників спрямованість оцінки буває об’єктивованою (за певними загальними нормами якості) й суб’єктивованою (особиста оцінка мовця). Аналіз свідчить, що суб’єктивована оцінка подається в текстах частіше, оскільки реалізація її через значення „особливий” передбачає тісний зв’язок із психологічно зумовленим процесом індивідуального вибору й ставлення мовця до об’єкта. Коли людина характеризує об’єкт  як „особливий” (а в різних людей різні асоціації особливого), то велику роль відіграє т. зв. особистісний смисл (за терміном О.Н. Леонтьєва), вкладений у таку ознаку. Тому необхідною умовою функціонування прикметників, які виражають абсолютну узагальнену оцінку через сукупність ознак, що можуть не детермінуватися, а лише усвідомлюватися мовцями. Оскільки характер цих ознак може різнитися за суто психологічними індивідуальними поглядами кожної окремої людини, то очевидно, що їх функціонування тісно пов’язано з менталітетом людини, її розумовим розвитком, загальним світобаченням чи сприйняттям дійсності.

Аналіз епідигматики підтвердив також різновекторний характер оцінки для прикметників такого значення − вони активно реалізують не лише позитивну, а й негативну оцінку (зазвичай у сукупності різних сем): to behave in a peculiar and eccentric way тощо.

Застосування квантитативних методик на основі 3368 СВ із вибірки більше 13 млн. слів дало змогу зробити висновок, про те, що прикметники зі значенням „особливий” виявляють свої епідигматичні характеристики через семи й семні комплекси, які відрізняються частотністю вживання. Спостереження свідчать про деяку розбіжність лексикографічних способів комплектування тлумачних словників щодо пріоритетності представлення сем для семем прикметників зі значенням „особливий”. Так, наприклад, для peculiar словники подають порядок тлумачення семем через семи чи СК, які за аналізом текстів виявили невідповідність у частотності вживання: для семеми 1. Belonging exclusively to only one person, group, or thing: „властивий лише одній особі, речі тощо, ексклюзивний”/Distinctive in nature or character from others: „відмінний від інших” − семний комплекс unique or specific to a person or thing or category: „унікальний, специфічний, особливий” має 65 СВ; для семеми 2. Strange, queer: „дивний, незвичний” − семи queer; odd; curious; eccentric „дивний, ексцентричний” (105 СВ – найбільший показник); 3. Uncommon; unusual: „незвичайний” − сема unusual: „незвичайний” (85 СВ); 4. Belonging characteristically (usually followed by to): „характерний” − семний комплекс  common or normal for a certain place or circumstance: “звичний, звичайний для певного місця чи обставини” усього 11 СВ. Такі важливі дані необхідно враховувати, поряд з іншими, під час комплектації словникової статті.

Загалом же, семантичний аналіз значення широкозначного слова в нашому дослідженні довів ефективність звернення і до змісту, в нього закладеного, і до екстралінгвальних чинників, фактів дійсності, суттєвих для процесу оцінювання людиною явища чи предмета як „особливого”, тобто стосовно різних факторів впливу на його вираження в різних мовних ситуаціях.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Комплексний інтегрований підхід до вивчення багатозначних прикметників із широкою семантикою дав змогу класифікувати досліджувану групу слів як виразників абсолютної узагальненої оцінки в англійській мові, які відображають відношення мовця до об’єкта на основі цілісного сприйняття людиною його ознак. Очевидною є співвіднесеність цього значення з такими значущими філософськими категоріями, як спільне-загальне та одиничне-виняткове, і саме в понятті особливий фіксується момент єдності загального й одиничного.

З’ясовано, що існування категорії особливого відіграє важливу роль у процесі пізнання людиною дійсності, оскільки сприяє створенню  мотивації, інтересу для появи нового (предмета, ознаки, явища тощо) і є важливим чинником розвитку суспільства чи природи загалом. Функціонування ж у мові прикметників зі значенням „особливий” пов’язано з опрацюванням інформації людською свідомістю. Вони як  підсумок певних знань, продукт мислення відображають оцінку з погляду універсальної форми узагальнення і водночас виокремлення особливої ознаки в уявленні людини як чогось нового, незнайомого. Так, через складний логіко-психологічний процес ототожнення, порівняння й ідентифікацію інформації про об’єкт за власним ставленням до нього, мовець і виокремлює „особливе” як „відмінне від інших” з ряду подібних.

Ці прикметники належать до широкозначних слів, семантичні властивості яких зумовлюють такий характер оцінки, за яким особливий однаковою мірою усвідомлюється як за позитивними, так і за негативними ознаками, залежно від контексту, а також відповідно до індивідуального ставлення мовця до явища, предмета тощо. Тому, як виявилося, суб’єктивована оцінка за референційністю виявляється частіше, оскільки реалізація її передбачає тісний зв’язок із психологічно зумовленим процесом індивідуального вибору.

За допомогою елементів компонентного аналізу (у поєднанні із квантитативним) здійснено інвентаризацію ЛСГ досліджуваної категорії слів як окремого фрагмента МКС. Виявлено потенційний склад ЛСГ: домінанту, основний та периферійний склад. Отримані дані доводять, що компоненти цієї ЛСГ поєднуються між собою парадигматичними зв’язками різної сили, встановлено основні й  найменш типові парадигми цих прикметників.

Результати статистичного аналізу складників групи засвідчили, що їхні синтагматичні властивості характеризуються надзвичайно широким діапазоном сполучуваності з різнотипними іменниками, а також переважання атрибутивної препозиції для більшості слів досліджуваної ЛСГ (80 % вживаності). Сильною виявилася й  співвіднесеність деяких прикметників (як unusual) з їхнім предикативним функціонуванням у тексті.

Найтиповішою епідигматичною характеристикою таких ЛО є значна дифузність в актуалізації їхніх сем, звідси постійний взаємоперехід, тенденції суміщення кількох сем одночасно, залежно від ситуації слововживання. Унаслідок цього прикметники можуть продукувати нові, не зафіксовані у словниках семи, в умовах контексту, в якому вжито слово, наприклад, „найдорожчий” (для special), „непередбачуваний” (для specific) тощо.

Отже, завдяки існуванню в англійській мові універсальної категорії слів з максимально абстрагованим узагальнюючим значенням і відбувається процес оцінювання мовцем явищ і об’єктів як особливих. Через унікальну семантичну сумісність з іменниками різноманітних класів поряд із значним логіко-філософським потенціалом перед цими широкозначними прикметниками відкриваються практично безмежні можливості функціонування в мовленні. Виникає перспектива дослідження як комунікативно-прагматичних характеристик цих полісемічних прикметників, так і визначення їх ролі у формуванні концепту. Нинішнє бачення лінгвістами інтегрованості мовної та концептуальної картин світу дає змогу передбачити концептуалізацію певного фрагмента МКС, де й синтезується оцінка „особливого”.